Ухвала

від 29.06.2017 по справі 761/5051/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 відсотків, за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є на даний час ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власників майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Вказує на те, що ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» не є учасником відкритого кримінального провадження, у якому проводиться досудове розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, посадовим особам товариства не повідомлено про підозру. Будь-яких правових підстав для накладення арешту на майно, на думку апелянта, не має.

Крім того, враховуючи, що розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно проводився без повідомлення власника майна, про існування оскаржуваної ухвали товариству стало відомо лише 10.05.2017 року, а копію оскаржуваної ухвали видана апелянту 15.05.2017 року. Таким чином апеляційна скарга подана в межах процесуального строку.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 15.02.2017 року без виклику представника ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» і лише 15.05.2017 року представнику власника майна стало відомо про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді, а 19.05.2017 року апелянтом до апеляційного суду була подана апеляційна скарга. Таким чином, апелянт не пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то слід зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110100000628 від 06.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

14.02.2017 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 відсотків, за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є на даний час ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

15.02.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 відсотків, за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є на даний час ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637), з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірності права власності ТОВ «ФКР» з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі представника власника майна обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 відсотків, за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є на даний час ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637) залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/2888/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1