Ухвала

від 29.06.2017 по справі 2-2874/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4752/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення за кредитом ,

встановила:

23 листопада 2010 року АТ ПроКредит Банк звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси із клопотанням про забезпечення позову. З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на нерухоме майно відповідачів, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, та ? частини квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, згідно довітки КМ ОМБТІ та РОН станом на 01.06.2010 року, та на рухоме майно ОСОБА_3, автомобіль марки Mazda 3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JMZBK14F251243634, згідно довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області станом на 30.04.2010 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2010 року клопотання представника АТ ПроКредит Банк - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, та ? частини квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, згідно довідки КМ ОМБТІ та РОН станом на 01.06.2010 року, та на рухоме майно ОСОБА_3, автомобіль марки Mazda 3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JMZBK14F251243634.

На вказану ухвалу суду в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 , ТОВ ОТП Факторинг Україна подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну зазначеної ухвали та скасування накладеного на зазначене майно арешту, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання щодо повного задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про забезпечення позову підлягає повному задоволенню.

Повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно до ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В п. 7 цієї ж постанови зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК (1618-15), і повинна включати

мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

З матеріалів справи неможливо встановити співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, так як ціна позову складає 146439 грн 67 коп., а арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, та ? частини квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, згідно довідки КМ ОМБТІ та РОН станом на 01.06.2010 року, та на рухоме майно ОСОБА_3, автомобіль марки Mazda 3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JMZBK14F251243634, при цьому жодної оцінки вартості вказаного майна зроблено не було .

Крім цього, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не перевірив чи не знаходиться зазначене в клопотанні майно під іпотекою, заставою чи арештом.

Усунути вказані негаразди справи в судовому засіданні апеляційного суду неможливо.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2010 рокув частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 не може вважатися повністю законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню в цій частині з направленням матеріалів до того ж суду першої інстанції для нового розгляду по суті заяви в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити частково .

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2010 рокускасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

Питання в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 направити до того ж суду першої інстанції для нового розгляду по суті у відповідності до чинного процесуального законодавства.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

ОСОБА_4