Постанова

від 27.06.2017 по справі 814/159/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 червня 2017 року Справа № 814/159/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С. , за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивача: Баришнікова А.О.,

представника позивача: Яцюка С.М.,

представника відповідача: Коваль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Авіакосмос , пр-т Миру, 36, м. Миколаїв, 54034 до відповідачаДержавної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в с т а н о ви в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакосмос , звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в укладенні договору про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакосмос ;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області укласти договір про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакосмос .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ДПІ, посилаючись на невідповідність інформації про місцезнаходження ТОВ Авіакосмос , було відмовлено йому в укладанні договору про визнання електронних документів, для чого використовуючи безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді. Але, позивач своє місцезнаходження не змінював, отже відмова в укладанні договору була безпідставною.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за результатами здійсненних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ Авіакосмос за зареєстрованою адресою, оперативним управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області не встановлено. За таких обставин договір про визнання електронних документів укладанню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.08.2016 року ТОВ Авіакосмос намагалось укласти з ДПІ договір про визнання електронних документів, для чого використовуючи безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді направило відповідачу в електронному вигляді примірник договору, підписаного електронним цифровим підписом. Однак отримало повідомлення (квитанцію) про неприйняття цього договору.

09.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом № 01/09-16, в якому повідомив про неприйняття договору та просив роз'яснити які конкретно причини перешкоджають укладенню договору про визнання електронних документів з ДПІ. 20.09.2016 року позивачем було отримано лист-відповідь від 14.09.2016 року № 2445/10/14-02-0842, в якій з посиланням на Цивільний Кодекс України та пункт 4 розділу 6 типового договору про визнання електронних документів повідомлялось, що підставою для зміни або розірвання договору є зміна платником місця реєстрації.

23.09.2016 р. листом № 01/23-16 позивач направив до ДПІ примірники договору про визнання електронних документів, які було зазначено в попередньому листі ДПІ від 14.09.2016 року № 2445/10/14-02-0842. Листом від 17.10.2016 року № 3138/10/14-02-08-42 ДПІ надало позивача відповідь, абсолютно ідентичну за змістом попередньому листу (від 14.09.2016 року № 2445/10/14-02-0842).

10.10.2016 року позивач звернувся зі скаргою № 01-10/16 на дії ДНІ до ГУ ДФС у Миколаївській області, яка була пере направлена до ДПІ.

21.10.2016 року позивач листом № 01/21-16 знову направив до відповідача примірники договору про визнання електронних документів та додатково надав копії витягів з ЄДРПОУ, якими підтверджувалось місцезнаходження підприємства, на який отримав ідентичну з вищезазначеними відповідь.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п. 14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Відповідно до п. 4 Розділу 6 Примірного договору про визнання електронних документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233, орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Посилання відповідача на даний пункт типового договору про визнання електронних документів є некоректними, оскільки по-перше, даний договір є по суті зразком, а по-друге, зазначений пункт передбачає підставу для розірвання договору, хоча договір ще не був укладений.

Також, в тексті листів ДПІ зазначено, що за результатами здійснених заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ Авіакосмос за зареєстрованою адресою ГУ ДФС у Миколаївській області не встановлено. При цьому в листі не зазначено які саме заходи з встановлення місцезнаходження здійснювались та якими документами це оформлено. Крім того, в тексті листа було зазначено, що для укладення договору позивачу необхідно привести у відповідність інформацію про своє місцезнаходження у ЄДРПОУ та надати до ДПІ два примірники договору в паперовому вигляді із зазначенням достовірних реквізитів обох сторін договору.

Місцезнаходженням позивача є пр. Миру, 36, м. Миколаїв, про що свідчать витяги з ЄДРПОУ станом на 14.06.2011 року, 02.08.2012 року та на 07.10.2016 року. Надіслані на вказану адресу ухвали суду та повістки позивачем отримані.

З огляду на викладене, суд не може погодитися з позицією відповідача щодо не підтвердження місцезнаходження позивача.

За приписами п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

З чого випливає, що законодавство не вимагає цілодобової присутності директора та працівників за юридичною адресою підприємства. А тому випадкова відсутність будь-кого з працівників підприємства саме в час виходу на місце податківців, не може бути розцінена як відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням.

Суд вважає, що для висновку про відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням недостатньо лише одного виходу за юридичною адресою. ДПІ формально та поверхово дослідила питання знаходження позивача за своєю юридичною адресою, зробила на підставі цього необґрунтовані висновки та протиправно відмовила позивачу в укладанні договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірність відмови в укладанні договору про визнання електронних документів. Натомість позивачем надано усі необхідні докази в підтвердження його позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в укладенні договору про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакосмос .

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області укласти договір про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакосмос .

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакосмос (код ЄДРПОУ 32229637) судовий збір в сумі 3200,00 грн., сплачений квитанцією № 13 від 12.01.2017 року, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 03 липня 2017 року.