Постанова

від 04.07.2017 по справі 910/10457/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 910/10457/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р. (доповідач), Євсіков О.О., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року у справі№910/10457/16 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" доДепартаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовомДепартаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) простягнення грошових коштів та за зустрічним позовомДепартаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовомДепартамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пророзірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача (за первісним позовом): Чигир Т.Ф., дов. б/н від 03.07.2017

- відповідача (за первісним позовом): не з'явилися

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення грошових коштів.

Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" про розірвання договору від 02.10.2013 № 39, укладеного між Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 цю заяву прийнято до розгляду для її спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/10457/16 (суддя Дупляк О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) первісний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу у розмірі 2 529 450,00 грн. та 37 941,75 грн. судового збору.

Вимоги за зустрічним позовом також задоволено повністю, вирішено розірвати договір № 39 про закупівлю послуг санаторно - курортних закладів від 02.10.2013 з дати винесення судового рішення. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" на користь Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у частині задоволення первісного позову з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" про стягнення заборгованості за договором від 02.10.2013 №39.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 29.06.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Демидової А.М., для розгляду касаційної скарги Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у справі №910/10457/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук C. Р., судді - Євсіков О.O., Кролевець O.A.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.10.2013 між позивачем за первісним позовом, як замовником та відповідачем за первісним позовом, як виконавцем було укладено договір № 39 про закупівлю послуг санітарно - курортних закладів (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги санатрон - курортних закладів, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно п. 1.2. договору найменування послуг: послуги лікувальних закладів (послуги санаторно - курортних закладів з оздоровлення ветеранів війни та праці, дітей війни та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської) лат - 2: захворювання органів кровообігу та органів дихання, код 85.11.1. Об'єктом надання послуг є путівки. Загальна кількість путівок - 542 штуки (з ПДВ 508 шт., без ПДВ - 34 шт.).

Пунктами 3.1., 3.2 договору сторони визначили, що ціна договору становить 2 534 175, 0 грн, з них: 2 400 300, 00 грнз ПДВ; 133 875, 00 грн без ПДВ.

Об'єктом надання послуг є:

путівки по ціні 225, 00 грн за 1 ліжко - день: двомісні номери з усіма зручностями вартістю 4 725, 00 грн за 1 путівку ( з ПДВ);

путівки по ціні 187, 5 грн за 1 ліжко - день: двомісні номери з усіма зручностями вартістю 3 937, 5 грн за 1 путівку (без ПДВ).

Термін лікування складає 21 день.

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом семи банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником послуг після надання виконавцем накладної про передачу путівок замовнику.

Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Виконавець згідно п. 6.4.1. договору має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до п. 8.1., 8.2., 8.3. та 8.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотопія, війна, тощо); сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати договір .

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).

У подальшому, 11.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про закупівлю послуг санаторно - курортних закладів від 02.10.2013 № 39, якою внесли зміни до п. 10.1. договору, якими визначили що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.05.2014, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань з договору.

Згідно з довіреністю НАЛ № 489650 від 01.10.2013 від імені Департаменту соціальної політики виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації), її уповноваженою особою ОСОБА_6 отримано санаторно - курортні путівки у кількості п'ятсот сорок дві штуки за видатковими накладними №КРН-31 від 01 жовтня 2013 року та № КРН-29 від 01 жовтня 2013 року. По путівках переданих за накладною № КРН-31 від 01 жовтня 2013 року на суму 133 875, 00 грн та накладною № КРН-29 від 01 жовтня 2013 року на суму 2 400 300,00 грн позивач прийняв відпочиваючих та надав обумовлені договором послуги в повному обсязі на загальну суму 2 534 175,00 грн. При цьому, одна путівка, передана по накладній № КРН - 29, не була використана, тому сторони при підписанні Акту взаємних розрахунків 23 квітня 2014 року по договору, зменшили суму основного боргу відповідача перед позивачем на суму 4 725, 00 грн. Згідно зазначеного акту загальна сума боргу за договором склала за двома накладними всього 2 529 450,00 грн.

Додатковою угодою № 2 про внесення змін до договору про закупівлю послуг санаторно - курортних закладів від 02.10.2013 № 39 (без дати) сторони виклали п. 3.1. договору в наступній редакції:

"3.1. Сума договору становить 2 529 450, 00 грн з них:

- 2 395575, 00 грн з урахуванням ПДВ;

- 133 875, 00 грн без ПДВ. Сума договору визначається, виходячи з розміру бюджетного фінансування та може бути змінена протягом терміну дії договору в разі зменшення або збільшення розміру бюджетного фінансування .

У грудні 2013 року відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом лист вих. № 06.12.2013 вих. № 03-3044, яким повідомив, що його заборгованість зареєстрована в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що кошти на погашення заборгованості за договором замовлені у Департаменті фінансів, і що Департамент гарантує погашення заборгованості після надходження коштів на відповідні рахунки.

Позивач за первісним позовом у травні 2015 року звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією про сплату заборгованості за договором на суму 2 529 450, 00 грн. (вих. № 14-05/15-1 від 14.05.2015).

Сертифікатом № 6767 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1703-4/511 від 07.09.2016 Київської Торгово - промислової палати засвідчено настання форс - мажорних обставини (обставини непереборної сили) для відповідача за первісним позовом, щодо зобов'язання з оплати послуг за договором, строк виконання якого настав 30.05.2014, які унеможливлюють його виконання у вказаний термін. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 06.05.2014 та тривають станом на 07.09.2016.

Предметом первісного позову у справі, що переглядається, є матеріально - правова вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 2 529 450,00 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором від 02.10.2013 № 39 зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих за договором послуг.

Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічним позовом про розірвання договору та припинення зобов'язань сторін за ним.

Розглядаючи позовні вимоги за первісною позовною заявою, суди, з огляду на встановлені ними обставини надання відповідачеві обумовлених договором послуг, та за відсутності доказів оплати таких послуг, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Суди також дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення і зустрічних позовних вимог, встановивши, що сторони договору пунктом 8.4 погодили можливість одностороннього розірвання договору у зв'язку з триванням форс-мажорних більше, ніж 30 днів та оскільки такі обставини підтверджені сертифікатом №6767 від 07.09.2016 Київської Торгово-промислової палати.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за умовами договору розрахунки за ним проводяться після надання виконавцем накладної про передачу путівок замовнику (п. 4.2. договору).

Судами також встановлено, що відповідачем за первісним позовом отримано від позивача санаторно - курортні путівки за видатковими накладними №№ КРН-31, КРН-29 01.10.2013, всього на суму 2 549 450,00 грн., відтак, за висновком судів - строк для їх оплати у відповідача за первісним позовом настав на наступний день після їх отримання, а саме - 02.10.2013.

Зважаючи на встановлені судами обставини належного виконання з боку товариства обов'язків за договором та надання послуг, що підтверджується видатковими накладними №№ КРН-31, КРН-29 01.10.2013, за умови прийняття виконаних робіт Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), враховуючи умови договору щодо порядку оплати робіт, суди дійшли правомірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом коштів за надані позивачем послуги у розмірі 2 529 450,00 грн. Отже, висновок судів щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення первісних позовних вимог є обґрунтованим.

При цьому, розглядаючи спір суди підставно виходили з того, що погоджена сторонами у пункті 4.1. договору умова щодо настання строку виконання зобов'язання протягом семи банківських днів з дати отримання бюджетного призначення замовником не є не є подією, яка має неминуче настати в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки вона залежить не тільки від сторін, а й від суб'єктивної поведінки державної казначейської служби. Отже, строк виконання відповідачем за первісним позовом його зобов'язань за договором встановлений пунктом 4.2. договору, що враховано судами при вирішенні спору по суті.

До того ж, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від виконання договірного зобов'язання, що підтверджується як практикою Верховного Суду України - постанова від 15.05.2012 № 11/446, так і рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо можливості застосування статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України до спірних правовідносин сторін.

Так, статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що вони застосовуються при з'ясуванні можливості застосування до винної особи відповідальності за неналежне виконання зобов'язання. При цьому, застосування до боржника відповідальності не звільняє боржника від виконання взятого на себе обов'язку в натурі, що передбачено статтею 622 Цивільного кодексу України. Оскільки у справі, що переглядається, товариством фактично заявлено вимогу стосовно виконання Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обов'язку в натурі - оплати наданих за договором послуг, застосування до спірних правовідносин наведених заявником норм вбачається передчасним, оскільки вимога про застосування до боржника відповідальності за неналежне виконання обов'язків за договором від 02.10.2013 № 39 товариством не заявлялась.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, строк дії договору встановлений сторонами до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором, отже, враховуючи, що зобов'язання позивача за зустрічним позовом на момент розгляду справи місцевим судом не виконані, договір також діє на момент розгляду справи. У п. 8. 4 договору сторонами було передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.

Дію форс - мажорних обставин у строк більший ніж 30 днів підтверджено наявним у справі сертифікатом № 6767 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1703-4/511 від 07.09.2016 Київської Торгово - промислової палати.

Отже, враховуючи встановлене договором право сторін на розірвання договору та дію форс - мажорних обставин у строк більший ніж 30 днів, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про порушення судами статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог товариства, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі у частині первісних позовних вимог - відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/10457/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я О.О. Євсіков

С у д д я О.А. Кролевець