Рішення

від 27.06.2017 по справі 911/1322/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р.                                         Справа № 911/1322/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобудмонтажсервіс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біогазенерго”

про стягнення 30 522,76 грн.

за участю представників сторін:

позивач – не з'явився;

відповідач – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобудмонтажсервіс” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біогазенерго” (відповідач) про стягнення 30 522,76 грн., яка складається з 15 668,59 грн. боргу за договором поставки № 1-040713 від 04.07.2013; 1285,25грн. 3% річних; 13568,92 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

12.06.2017 через канцелярію суду (вх. номер 11981) надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що різниця між вартістю неоплаченого товару за загальною сумою здійснених відповідачем проплат складає 8 444,88 грн., а не 15 668,59 грн. як вказано в позові. Що ж до здійснення остаточного розрахунку, то, за його словами, в нього не настав обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар за відсутності доказів здійснення монтажних робіт всього поставленого за видатковими накладними товару.

В судових засіданнях 12.06.2017 та 20.06.2017 оголошувалась перерва до 20.06.2017 та 27.06.2017 відповідно.

20.06.2017позивачем були подані додаткові пояснення на позов, в яких він зазначив, що Договором поставки було обумовлено вартість товару, що поставляється в сумі 756 156, 84 грн. Однак, згідно підписаних видаткових накладних, їх вартість складає 764 150, 43 грн., з яких оплачено 748 481,84 грн., а відтак різниця вартості отриманого та неоплаченого товару складає 15 668, 59 грн., які і просить стягнути відповідач.

В судове засідання 27.06.2017 сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать власноручні підписи представників на бланку оголошення перерви від 20.06.2017, додаткових пояснень чи доказів в обґрунтування заявленого позову чи відзиву на адресу суду не надсилали.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 27.06.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

04.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (покупець) було укладено договір поставки №1-040713, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця обладнання (далі – товар), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати такий товар в найменуванні, кількості і за ціною, згідно узгоджених сторонами специфікацій (додаток № 1 до договору), які являються невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата коштів за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Порядок розрахунку узгоджується сторонами та вказується у специфікації, відповідній певному замовленню партії товару та/або її частини.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах, визначених цим договором та/або додатками до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 10 до Договору) Постачальник поставляє Товар на загальну суму 756 156,84 грн., з урахуванням ПДВ.

Умови оплати між Сторонами встановлені наступним чином: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення будівельно-монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт згідно даної Специфікації та підписання актів виконаних робіт, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів по завершенню вищезазначених робіт.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними: від 30.04.2014 № 54, 22.01.2014 №5, 11.02.2014 № 11, 12.03.2014 № 18, 16.04.2014 № 51 на загальну суму 764 150,43 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 15 668, 59 грн.– різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що в нього не настав обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар за відсутності доказів здійснення монтажних робіт всього поставленого за видатковими накладними товару.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне:

Судом встановлено, що між сторонами у справі 03.02.2014 було укладено договір підряду № 9-071013, відповідно до умов якого відповідач – замовник доручає, а позивач– підрядник зобов'язується виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи теплової електростанції.

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 та червень 2014, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін. Завірені копії договору підряду та зазначених актів залучені до матеріалів справи.

За таких обставин монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в червні 2014.

Отже, по завершенню зазначених робіт упродовж 20 календарних днів (згідно умов Специфікації) та підписання актів виконаних робіт, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за поставлений товар по договору поставки.           Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, товар за накладними в повному обсязі не оплачений, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 15 668, 59 грн. заборгованості за отриманий відповідачем товар, вартість щодо отримання якого підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 13 568, 92 грн. (за період з 21.07.2014 по 13.04.2017) та 3% річних в сумі 1285,25 грн. (за період з 21.07.2014 по 13.04.2017) з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за період заявлений позивачем (з 21.07.2014 по 13.04.2017), суд встановив, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 13 568, 92 грн. та 1285,25 грн. відповідно.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 15 668,59 грн. основного боргу, 1285,25 грн. 3% річних, 13 568,92 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська,192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35894598) – 15 668 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 59 коп. основного боргу, 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 25 коп. 3% річних, 13 568 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 05.07.2017.

Суддя                               О.В. Щоткін