Постанова

від 20.09.2017 по справі 911/1322/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа№ 911/1322/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

За участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення Господарського суду Київської області 27.06.2017 у справі № 911/1322/17 (суддя - Щоткіна О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

про стягнення 30 522,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2017 року у справі № 911/1322/17 позовні вимоги ТОВ Енергобудмонтажсервіс задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс - 15 668,59 грн. основного боргу, 1285,25 грн. 3% річних, 13 568,92 грн. інфляційних втрат, 1600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Біогазенерго звернулося до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 року, у справі № 911/1322/17 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ Енергобудмонтажсервіс відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є помилковим та прийнятим без урахування всіх обставин справи, оскільки судом не було повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

19.09.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю забезпечити участь повноважного представника у судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, участь представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

04.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (покупець) було укладено договір поставки №1-040713 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати такий товар в найменуванні, кількості і за ціною, згідно узгоджених сторонами специфікацій (додаток № 1 до Договору), які являються невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 Договору).

Положеннями п. 2.2 Договору сторони погодили, що оплата коштів за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Порядок розрахунку узгоджується сторонами та вказується у специфікації, відповідній певному замовленню партії товару та/або її частини.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах, визначених цим договором та/або додатками до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 Договору).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 10 до Договору) Постачальник поставляє Товар на загальну суму 756 156,84 грн., з урахуванням ПДВ.

Умови оплати між Сторонами встановлені наступним чином: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення будівельно-монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт згідно даної Специфікації та підписання актів виконаних робіт, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів по завершенню вищезазначених робіт.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними: від 30.04.2014 № 54, 22.01.2014 №5, 11.02.2014 № 11, 12.03.2014 № 18, 16.04.2014 № 51 на загальну суму 764 150,43 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 15 668, 59 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що в нього не настав обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар за відсутності доказів здійснення монтажних робіт всього поставленого за видатковими накладними товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 03.02.2014 було укладено договір підряду № 9-071013, відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - підрядник зобов'язується виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи теплової електростанції.

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 та червень 2014, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін. Завірені копії договору підряду та зазначених актів залучені до матеріалів справи.

Наведеними доказами підтверджується, що монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в червні 2014.

Отже, по завершенню зазначених робіт упродовж 20 календарних днів (згідно умов Специфікації) та підписання актів виконаних робіт, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за поставлений товар по договору поставки. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, товар за накладними в повному обсязі не оплачений, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 15 668, 59 грн. заборгованості за отриманий відповідачем товар, вартість щодо отримання якого підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 13 568, 92 грн. (за період з 21.07.2014 по 13.04.2017) та 3% річних в сумі 1285,25 грн. (за період з 21.07.2014 по 13.04.2017) з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період заявлений позивачем (з 21.07.2014 по 13.04.2017) інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 13 568, 92 грн. та 1285,25 грн. відповідно.

Щодо посилань відповідача на відсутність в актах приймання виконаних робіт товару, згідно наданого відповідачем переліку, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності спору між сторонами щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за Договором поставки чи договором підряду, а тому відсутність частини товарно-матеріальних цінностей отриманих за Договором поставки в актах виконаних робіт не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманий товар.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 року по справі № 911/1322/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1322/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова