Рішення

від 29.06.2017 по справі 914/2523/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2017р. Справа № 914/2523/16

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» , м. Городок, Львівська область

про: стягнення 71500,91 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність б/н від 15.05.2017р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 17.10.2016р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕТ ХАУС» , до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» , про стягнення 71500,91 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2017р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.05.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2017р. надав суду усні пояснення з врахуванням висновків викладених у постанові ВГСУ, позовні вимоги просив суд задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2017р. проти позову заперечив, не погоджується з доводами позивача, що той є експедитором у даних правовідносинах.

Суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні 16.05.2017р. до 08.06.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2017р. подав письмові додаткові пояснення,

Представник відповідача в судовому засіданні 08.06.2017р. подав письмові додаткові пояснення, в яких заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 08.06.2017р. судом оголошено перерву до 20.06.2017р.

20.06.2017р. від позивача через канцелярію суду поступили Додаткові пояснення (вх.№21875/17), згідно яких сума боргу відповідача становить 63354 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2017р. надав суду усні пояснення, просив суд позовні вимоги згідно заяви про збільшення позовних вимог задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.06.2017р. проти зазначеної позивачем суми до стягнення, заперечив, просив суд розгляд справи відкласти з метою уточнення оплат згідно платіжних доручень.

Представники сторін заявили клопотання про продовження строків вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 20.06.2017р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 29.06.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2017р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судовому засідання 29.06.2017р. заперечив проти позовних вимог та подав заяву про доручення до матеріалів справи документів.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01 вересня 2014 року між сторонами укладено договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів, відповідно до розділу 1 якого, замовник доручає, а перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Пунктом 3.1.9. договору передбачено, що перевізник зобов'язується надавати замовнику акт виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні та податкові накладні протягом 7 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки замовника.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки між перевізником і замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок. Оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних (п. 4.2. Договору).

У розділі 9 договору сторони передбачили «Термін дії договору» , зокрема, що зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та право сторін на дострокове розірвання цього договору.

Згідно із позовними вимогами ТзОВ «Лафет Хаус» надав ТзОВ «Галіція - Трейд» послуги, покликаючись та долучивши до матеріалів справи наступні копії документів: 1) замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, вартість перевезення - 3050,00 грн.; до виконання залучався перевізник ФОП ОСОБА_4 згідно договору транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015р., заявки № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015р., акту виконаних робіт № 55 від 22.01.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 2) замовлення № 54А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, вартість перевезення - 8000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ФОП ОСОБА_5 згідно договору транспортного експедирування № 2 від 02.06.2014 р., акту виконаних робіт № 26 від 16.03.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника. Кінцевим перевізником було ПП «МФК-Звягель» , відповідно до договору транспортного експедирування №ТЕ-001905 від 13.03.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000142 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 3) замовлення № 89А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ. До виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП «Кадім» , відповідно до заявки № 9 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.06.2015р., акту виконаних робіт № 566 від 24.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 4) замовлення № 90 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 23.06.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Маріуполь, вартість перевезення - 18300,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ «Укртранс ЛТД» , згідно договору транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014р., актом виконаних робіт № 241 від 25.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №24-42 від 22.06.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000218 від 25.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 5) замовлення № 97 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, вартість перевезення - 13000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №ЛХ-002322 від 17.07.2015р., заявки № 9 від 17.07.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000269 від 20.07.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 6) заявка на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2015 р. за маршрутом: м. Клецк, Мінська обл., Республіка Білорусь - м. Городок, Львівська обл., Україна, автомобіль д.н.з. 3151ВІС2255ХР, вартість перевезення - 15000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ «Укртранс ЛТД» , згідно договору транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014р., акту виконаних робіт № 357 від 10.08.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №2377 від 05.08.2015 р., заявки № 5 на перевезення вантажу від 05.08.2015 р., акту виконаних робіт № 21 від 09.08.2015 р., квитанцій про оплату послуг перевізника.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вищевказаних послуг виконав частково, здійснивши 11.09.2015 року оплату у сумі 1098,00грн. (підтверджується платіжним дорученням №356 від 11.09.2015р., копія котрого міститься в матеріалах справи), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 63354,00грн.

В порядку досудового врегулювання спору 16.05.2016р. позивач направив на адресу відповідача письмову претензію №16/05-03, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором. У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 23.05.2016р. зазначив, що до претензії не долучено документів, що підтверджують вимоги заявника, а відтак, на виконанням вимог ч.3 ст.6 ГПК України, просив надати такі.

16.07.2016р. позивач направив на адресу відповідача письмову претензію №5, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором, в котрій зазначив, що всі документи, котрі підтверджують виконання замовлення на перевезення вантажу були отримані представником відповідача 15.06.2016р. Проте, у порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату зазначених вище послуг перевезення, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 63354,00грн.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 63354,00грн. основного боргу.

Крім того, враховуючи прострочення відповідачем вищевказаної оплати, позивач нарахував 646,00грн. 3% річних, згідно із додатковими поясненнями (вх. №20030 від 06.06.2017р.).

Відповідач проти позову заперечив повністю, з підстав пропущення позивачем строку позовної давності для заявлення відповідних вимог, а відтак, відповідач заявив про застосування позовної давності, зазначивши наступне.

Позивач, усвідомлюючи ще до моменту укладення даного договору, що в нього відсутній власний транспорт для здійснення перевезення, що підтверджується поясненнями позивача та наявними матеріалами по справі, бере на себе обов'язки та відповідальність саме як Перевізник та підписує договір перевезення без жодних зауважень.

За твердженням представника відповідача, фактичне виконання перевезення іншою залученою перевізником особою не тягне за собою встановлення між сторонами відносин транспортного експедирування, оскільки, виходячи зі змісту ст.ст. 527-528, ч. 2 ст. 902 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, що в свою чергу не позбавляє перевізника його статусу як перевізника за договором перевезення.

Позивач жодним чином не підтвердив в чому полягала «організація» перевезення та, які ще послуги, пов'язані з перевезенням, начебто надавалися відповідачу. Подані позивачем документи підтверджують виключно здійснення власне перевезення та замовленим маршрутом без надання жодних інших додаткових послуг чи вчинення дій спрямованих на організацію такого перевезення, що мало б бути характерно для транспортного експедирування. А залучення третіх осіб до здійснення перевезення є основним аргументом позивача про наявність відносин транспортного експедирування, який спростовується положеннями чинного законодавства.

Як зазначив представник відповідача, позивачем в односторонньому порядку здійснювалося оформлення документів, кожен з яких містив посилання саме на договір перевезення вантажів. При цьому, в кожній товарно-транспортній накладній, які супроводжували здійснене позивачем перевезення, перевізником зазначалося саме ТзОВ «Лафет Хаус» , а не будь-яка інша третя особа-перевізник, яка фактично здійснювала перевезення, а відтак, фактичним перевізником для ТОВ «Галіція-Трейд» виступало саме ТОВ «Лафет Хаус» .

Відтак, на думку представника відповідача, між сторонами було укладено договір перевезення вантажів та фактично склалися саме відносини перевезення, а тому до заявлених Позивачем позовних вимог як в частині стягнення основного боргу, так і в частині нарахування штрафник санкцій підлягає застосуванню спеціальна позовна давність строком в 6 (шість) місяців, перебіг якої розпочався з моменту підписання ОСОБА_5 звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2014 року - червень 2015 року (30 червня 2015 року) та станом на дату подання позову (30.09.2016р.) сплив.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що ОСОБА_6 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Однак, враховуючи докази надання послуг (заявки, акти, накладні тощо), суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами існували правовідносини з транспортного експедирування.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю. При цьому, неоплаченими відповідачем позивачу є надані послуги по перевезення вантажу в сумі 63354,00грн.

Водночас, господарський суд Львівської області встановив, що у позивача відсутні оригінали первинних документів щодо наданих послуг відповідно до замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, вартість перевезення - 3050,00 грн., до виконання якого залучався перевізник ФОП ОСОБА_4 згідно договору транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015р., заявки № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015р., акту виконаних робіт № 55 від 22.01.2015р.

Покликання позивача про дійсність виконання вказаного перевезення, що підтверджується актом звірки за період січень 2014 року - червень 2015 року, судом відхиляються, оскільки, акт звіряння не є первинним документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік .

Щодо решти наданих експедиторських послуг за вказаними вище заявками, суд оглянув оригінали первинних документів, які підтверджують дійсність наданих послуг.

Стосовно покликань відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу згідно фактично наданих послуг перевезення слід зазначити наступне.

На правовідносини, які виникли між сторонами за спірним правочином, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна заява подана позивачем до господарського суду - 30.09.2016р., що підтверджується відтиском печатки місцевого суду на першому (титульному) аркуші позовної заяви, відтак, позивачем не пропущено загальної позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) на звернення з позовом до суду за захистом своїх майнових та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 60304,00грн., згідно із оригіналами первинних документів, оглянутих судом в присутності представників сторін. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, виходячи із розміру 60304,00грн. основного боргу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 617,87грн. 3% річних. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 6618,32грн. пені, суд прийшов до висновку залишити її без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 07.07.2016р. по 08.11.2016р. у розмірі 6618,32грн.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання, укладено не було. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.

Вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 882,59грн. згідно із заявою про збільшення позовних вимог суд розцінює як подання іншої (ще одноєї) позовної вимоги, оскільки, при поданні позовної заяви ТзОВ «Лафет Хаус» не було заявлено стягнення інфляційних втрат в будь-якому розмірі. За вказаних обставин суд прийшов до висновку залишити вказану заяву без розгляду.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82-84, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (81500, Львівської області, м. Городок, вул. Львівська, 274а, ідентифікаційний код 38169055) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» (79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, оф. А. 305, ідентифікаційний код 39093160) 63354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних та 1289,39 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2016р.

Суддя Ділай У.І.