Постанова

від 27.07.2017 по справі 914/2523/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа № 914/2523/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу б/н від 13.07.17 Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» , м.Городок, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.17

у справі №914/2523/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» , м. Городок, Львівська область

про: стягнення 71500,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2523/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Матущака О.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.17 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 27.07.17.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.06.17 у справі №914/2523/16 (суддя Ділай У.І.) (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.07.17.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» 60304,00 грн. основного боргу, 617,87 грн. - 3% річних та 1289,39 грн. судового збору.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 60304,00грн., згідно із оригіналами первинних документів.

Щодо розміру 3 % річних, то суд першої інстанції зазначив, що виходячи із розміру 60304,00грн. основного боргу з відповідача слід стягнути на користь позивача 617,87 грн. - 3% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 6618,32грн. пені, суд прийшов до висновку залишити її без задоволення зважаючи на відсутність письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання.

Вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 882,59грн. згідно із заявою про збільшення позовних вимог місцевим господарським судом розцінено як подання іншої (ще одноєї) позовної вимоги, оскільки, при поданні позовної заяви ТзОВ «Лафет Хаус» не було заявлено стягнення інфляційних втрат в будь-якому розмірі.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи докази надання послуг (заявки, акти, накладні тощо), суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами існували правовідносини з транспортного експедирування, а тому, на думку суду першої інстанції, на правовідносини, які виникли між сторонами за спірним правочином, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.17 у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» з вимогою сплатити заборгованість згідно договору перевезення вантажів, то у даному випадку необхідним є застосування спеціальної позовної давності, а саме в шість місяців.При цьому, апелянт вважає, що такий строк перервася підписанням акту звірки взаємних розрахунків - 30.06.15, та станом на момент подання позову у даній справі сплив.

Також апелянт вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що не лише договір який укладено між сторонами є договором перевезення, а й відносини які склалися між сторонами є відносинами з перевезення, про що, на його думку, було зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 11.04.17 у даній справі.

Апелянт вважає, що документи на які покликається позивач, як на доказ існування між сторонами відносин саме транспортного експедитування, а не перевезення, на його думку не можуть братися до уваги, оскільки такі документи складалися позивачем в односторонньому порядку.

З огляду на наведене, скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд однобічно трактував матеріали справи та не взяв до уваги доводи відповідача , що призвело, на його думку, до прийняття неправильного рішення у справі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні присутні представники сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» (перевізник) укладено Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів( том 1, а.с. 20 - 23).

Відповідно до розділу 1. Договору, замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Пунктом 3.1.9. Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується надавати Замовнику акт виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні та податкові накладні протягом 7 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки Замовника.

У розділі 4 Договору сторони передбачили порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок. Оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних (п. 4.2. Договору).

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що ТзОВ «Лафет Хаус» надав ТзОВ «Галіція - Трейд» послуги, вказана обставина підтверджується наступними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: 1) замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, вартість перевезення - 3050,00 грн.; до виконання залучався перевізник ФОП ОСОБА_4 згідно договору транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015р., заявки № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015р., акту виконаних робіт № 55 від 22.01.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 2) замовлення № 54А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, вартість перевезення - 8000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ФОП ОСОБА_5 згідно договору транспортного експедирування № 2 від 02.06.2014 р., акту виконаних робіт № 26 від 16.03.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника. Кінцевим перевізником було ПП «МФК-Звягель» , відповідно до договору транспортного експедирування №ТЕ-001905 від 13.03.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000142 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 3) замовлення № 89А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ. До виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП «Кадім» , відповідно до заявки № 9 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.06.2015р., акту виконаних робіт № 566 від 24.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 4) замовлення № 90 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 23.06.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Маріуполь, вартість перевезення - 18300,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ «Укртранс ЛТД» , згідно договору транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014р., актом виконаних робіт № 241 від 25.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №24-42 від 22.06.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000218 від 25.06.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 5) замовлення № 97 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, вартість перевезення - 13000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №ЛХ-002322 від 17.07.2015р., заявки № 9 від 17.07.2015р., акту виконаних робіт № ОУ-0000269 від 20.07.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; 6) заявка на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2015 р. за маршрутом: м. Клецк, Мінська обл., Республіка Білорусь - м. Городок, Львівська обл., Україна, автомобіль д.н.з. 3151ВІС2255ХР, вартість перевезення - 15000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ «Укртранс ЛТД» , згідно договору транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014р., акту виконаних робіт № 357 від 10.08.2015р., квитанцій про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП «Технолог» , відповідно до договору транспортного експедирування №2377 від 05.08.2015 р., заявки № 5 на перевезення вантажу від 05.08.2015 р., акту виконаних робіт № 21 від 09.08.2015 р., квитанцій про оплату послуг перевізника.

У зв'язку з частковим невиконанням замовником обов'язку по оплаті наданих послуг, 16.05.2016р. ТОВ Лафет Хаус направив на адресу ТОВ Галіція - Трейд письмову претензію №16/05-03, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором.

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 23.05.2016р. зазначив, що до претензії не долучено документів, що підтверджують вимоги заявника, а відтак, на виконанням вимог ч.3 ст.6 ГПК України, просив надати такі.

Cторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем за даними позивача складає 125 770,00 грн., а за даними відповідача - 127 015,06 грн.

16 липня 2016 року ТОВ Лафет Хаус повторно направив на адресу ТОВ Галіція - Трейд претензію №5, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором, в котрій зазначив, що всі документи, котрі підтверджують виконання замовлення на перевезення вантажу були отримані представником відповідача 15.06.2016р. Відповіді на вказану претензію ТОВ Галіція Трейд не надано, оплату наданих послуг в повному обсязі не проведено.

Зобов'язання з оплати вищевказаних послуг виконано частково в сумі 1098,00грн. (підтверджується платіжним дорученням №356 від 11.09.2015р., копія котрого міститься в матеріалах справи), внаслідок чого, як зазначає ТОВ Лафет Хаус утворилась заборгованість в розмірі 63354,00грн.

З огляду на наведені обставини, ТОВ Лафет Хаус звернулося до суду з позовом до ТОВ Галіція - Трейд про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 у справі № 914/2523/16 (суддя Король М.Р.) у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (судді Данко Л.С. -головуючий, ОСОБА_6, ОСОБА_7С.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 63 354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. -3% річних, 1248,85 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Апеляційний господарський суд у вирішенні спору виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосування не спеціальна, а загальна позовна давність у три роки, яка, станом на час звернення позивача з позовом до суду, не сплинула.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.17 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.16 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.17, а справу передано до місцевого господарького суду на новий розгляд.

Повертаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували умови укладеного сторонами Договору про перевезення вантажів до спірних відносин сторін, які фактично склалися (транспортне експедирування), що вплинуло на правильність вирішення зазначеного спору як місцевим, так і апеляційним господарськими судами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначено вище, під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від від 29.06.17 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.07.17.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» 60304,00 грн. основного боргу, 617,87 грн. - 3% річних та 1289,39 грн. судового збору.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Оцінюючи матеріали справи, докази, що містяться у ній та належність виконання місцевим господарським судом вказівок Вищого господарського суду України щодо необхідності дослідження певних питань, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до замовлень та заявки, ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" було замовлено у ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню автомобільним транспортом у міжміському сполученні (транспортно-експедиційні послуги).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":

транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону). Таким чином, враховуючи докази надання послуг (заявки, акти, накладні тощо), суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами існували правовідносини з транспортного експедирування.

Відтак, безпідставним є застосування умов укладеного сторонами договору про перевезення вантажів до відносин сторін, які фактично склалися (транспортне експедирування).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (п.2 постанови Пленумум ВГС України № 6 від 23.03.12 "Про судове рішення").

В даному спорі, позивач в позовній заяві покликається як на договір перевезення вантажів №ТЕ-001211 від 01.09.14 та і на замовлення, акти виконаних робіт, заявки та накладні, які свідчасть про надання експедиціний послуг, а тому застосування судом норм законодавства про транспортно - експедиційні послуги не змінюють матеріально правових підстав позову.

Організація, планування та регулювання відносин між перевізником та експедиторами з надання послуг Замовнику транспортного експедирування, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, неоплаченими відповідачем позивачу є надані послуги в сумі 63354,00грн.

Разом з цим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні оригінали первинних документів щодо наданих послуг відповідно до замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, вартість перевезення - 3050,00 грн., до виконання якого залучався перевізник ФОП ОСОБА_4 згідно договору транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015р., заявки № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015р., акту виконаних робіт № 55 від 22.01.2015р.

При цьому, акт звірки за період січень 2014 року - червень 2015 року, не підтверджує належним чином заборгованості, оскільки, акт звіряння не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік» .

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 60304,00грн., що підтверджується оригіналами первинних документів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в порядку ст.625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних та інфляційні втрати, визначені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 07/238-10).

Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язання.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт прострочення грошового зобов'язання Відповідачем.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 617,87грн. 3% річних, враховуючи підтверджену матеріалами справи суму заборгованості, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.

Щодо нарахованиї позивачем до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 882,59грн, то судова колегія погоджується з висновоком місцевого господарського суду про залишення такої вимоги без розгляду з огляду на те, що таку вимогу про стягнення інфляційних втрат подано згідно із заявою про збільшення позовних вимог, яка по своїй суті є ще однією позовною позовною вимогою, оскільки, при поданні позовної заяви ТзОВ «Лафет Хаус» така вимога не заявлялася.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6618,32грн. пені, проте, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженням місцевого господарського суду щодо відсутності підстав у її стягненні з огляду на наступне:

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України визначено види забезпечення зобов'язання (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток). Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є штраф, пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до частини 1 ст. 547 ЦК України, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Зважаючи на те, що у даному випадку між сторонами відсутній укладений договір у письмовій формі, умовами якого було б передбачено забезпечення виконання зобов'язання шляхом нарахування пені, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 6618,32 грн. розрахована за період з 07.07.2016 р. по 08.11.2016 р., до задоволення не підлягає, а тому судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування у даному випадку наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке:

Частиною 5 ст. 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності, за змістом статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Як зазначено вище, правовідносини між сторонами у даній справі є відносинами транспортного експедирування, а тому мови укладеного сторонами договору про перевезення вантажів до відносин сторін, які фактично склалися не застосовуються, з огляду на що до спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Відтак, позивачем не пропущено загальної позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) на звернення з позовом до суду за захистом своїх майнових та охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами договір перевезення є за своєю правовою природою договором транспортного експедирування, оскільки умови укладеного договору відповідають правовій природі договору перевезення, разом з цим у даному випадку між сторонами склалися відносини з транспортного експедирування, про що зазначено вище.

Проте, таке помилкове твердження місцевого господарського суду не вплинуло на правильність вирішення спору у даній справі, з огляду на що не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на виникнення між сторонами відноин з транспортного експедирування, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та не пропуск позивачем строку позовної давності.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.17 у справі №914/2523/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція - Трейд» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.08.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Матущак О.І.