Постанова

від 03.07.2017 по справі 910/14471/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа№ 910/14471/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Титаренко А.М. - представник за довіреністю б/н від 08.12.2016;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Променергокомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі № 910/14471/16 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Променергокомплект"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Променергокомплект (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки продукції № 10(2)15УК від 20.01.2015 (надалі - договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 (повний текст рішення складено - 24.10.2016) позов задоволено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 було виправлено допущено в рішенні від 18.10.2016 описку, викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ "Променергокомплект" (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 37; код ЄДРПОУ 39134484) здійснити поставку непоставленої продукції (колесо робоче Б-6851- 3шт., втулка КК2326.01.004- 20 шт., кільце поршневе КК 2326.01.002- 20 шт., експандер КК2326.01.003 - 30 шт., корпус серійний В-10949 - 1 шт., колесо робоче НЦС-3-102А- 2 шт., колодка фрикційна 08.02.84.00-015 - 4 шт., кільце ущільнююче 8ВШ.370.534 - 10 шт., кільце ущільнююче 8ВШ.370.534 - 40 шт., пружина сальника Н41.221.00.016- шт., ущільнення торцеве УТ-55- 6 шт., підшипник резино - металевий Д-21365-1шт.) на загальну суму 229 660,40 грн відповідно до умов Договору № 10(2)15УК від 20.01.2015 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Променергокомплект" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Променергокомплект" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2017.

Розгляд справи відкладався, зокрема, через неотримання стороною процесуального документу надісланого за адресою: 02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 37 (що була вказана відповідачем в апеляційній скарзі та доданому до неї витязі з ЄДР).

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2017 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив із підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Окрім цього в судовому засіданні 03.07.2017 подав письмові пояснення щодо підстав, строку, розміру та порядку нарахування штрафних санкцій у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2017 не з'явився, жодних заяв, клопотань від сторони не надходило. При цьому, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 була повернута на адресу суду з відміткою: За закінченням встановленого строку зберігання . Так, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.01.2015 за результатами відкритих конкурсних торгів між Відокремленим підрозділом Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Променергокомплект було укладено договір поставки № 10(3)15УК, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця, а покупець - прийняти і сплатити продукцію відповідно до специфікації.

Загальна сума договору 1 185 477,20 грн, крім того ПДВ 20% - 237 095,44 грн. (пункт 3.1. договору).

Строк поставки продукції поставки продукції згідно пункту 1.2. договору: лютий-грудень 2015р.

Відповідно до пункту 3.2. договору, розрахунки за поставлену продукцію проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання продукції.

Поставка продукції відбувається на умовах DDP - м. Енергодар, Вантажоодержувач - ЗВ ВП Складське Господарство ДП НАЕК Енергоатом , вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл. у строк визначений пунктом 1.2. договору (розділ 4 договору).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині поставки товару належним чином не виконав, здійснивши часткову поставку продукції за пунктами специфікації № 1-24 та № 34 на суму 1 122 912,24 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПЕ-0000011 від 10.04.2015, копія якої міститься у матеріалах справи. Доказів повного виконання відповідачем зобов'язань за договором ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції сторонами надано не було.

Разом з цим, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивач розрахунки за поставлену продукцію здійснив у повному обсязі, що підтверджується п/д № 5156 від 14.05.2015 на суму 722 912,21 грн та п/д № 5209 від 15.05.2015 на суму 400 000,00 грн.

Таким чином, відповідач недопоставив продукції за пунктами специфікації № 22-33 та № 35 на суму 299 660,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2016 позивач направив на адресу відповідача лист № 07-35/1063 щодо здійснення допоставки продукції відповідно до умов договору.

Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та без виконання.

11.03.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 28-23/6054 щодо виконання останнім зобов'язань за договором та сплати штрафних санкцій і пені за порушення умов договору.

Відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції та пеню не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином з наведених норм чинного законодавства та пунктів договору вбачається обов'язок відповідача виконати договір в частині поставки товару, визначеного пунктом 1.1. договору.

А з урахуванням відсутності доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України належного виконання відповідачем умов договору в повному обсязі, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити поставку позивачу товар, що не був поставлений відповідачем, а саме: колесо робоче Б-6851- 3шт., втулка КК2326.01.004- 20 шт., кільце поршневе КК 2326.01.002- 20 шт., експандер КК2326.01.003 - 30 шт., корпус серійний В-10949 - 1 шт., колесо робоче НЦС-3-102А- 2 шт., колодка фрикційна 08.02.84.00-015 - 4 шт., кільце ущільнююче 8ВШ.370.534 - 10 шт., кільце ущільнююче 8ВШ.370.534 - 40 шт., пружина сальника Н41.221.00.016- шт., ущільнення торцеве УТ-55- 6 шт., підшипник резино - металевий Д-21365-1шт.) на загальну суму 229 660,40 грн - є обґрунтованими, та такими, що правомірно задоволено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що хоча статтею 620 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора на витребування у боржника речі, яка визначена індивідуальними ознаками, однак чинне законодавство не встановлює заборони вимагати від боржника належного виконання обов'язку з поставки обумовленого договором товару.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з посиланням на відсутність заявки покупця, що унеможливило поставку товару, оскільки умовами договору не передбачено взагалі направлення покупцем заявки на отримання товару. Більше того, саме умовами договору було погоджено продукцію, яку необхідно поставити та строки такої поставки. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частина товару, що була поставлена відповідачем також не передбачала надіслання покупцем заявки на отримання товару. А тому доводи апелянта в цій частині не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відхиляються також доводи апелянта, що договір є припиненим, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов'язку належного виконання умов договору.

Окрім зобов'язання відповідача виконати належним чином умови договору, позивач просив також стягнути з відповідача 54 538,12 грн - пені та 20 976,23 грн - штрафу.

Відповідно до пункту 7.2. договору, за порушення строків поставки або недопоставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, по якій допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Так відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд апеляційної інстанції зробив власний розрахунок пені і штрафу та дійшов висновку, що розрахунок позивача та суду першої інстанції є арифметично вірним, що свідчить про обґрунтованість стягнення з відповідача 54 538,12 грн - пені (за період з 01.01.2016 по 30.06.2016) та 20 976,23 грн - штрафу, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта з посиланням на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі 6-2003цс15 про те, що одночасне стягнення з відповідача і пені, і штрафу є порушення положень ст. 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції відхиляє їх як необгрунтовані. А застосування наведеної апелянтом правової позиції є неможливим з урахуванням відмінності обставин даної справи із обставинами справи, що розглядалась Верховним Судом України.

Так, в постанові від 21.10.2015 у справі 6-2003цс15 Верховний Суд України зазначив наступне. Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Таким чином, суд зробив висновок про неможливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Тоді як у даній справі можливість стягнення і пені і штрафу (у разі прострочення понад тридцять днів) передбачено умовами договору (п. 7.2) та повністю узгоджується з положеннями ч.2 ст. 231 ГК України (з урахуванням того, що однією із сторін, у даному випадку - позивач, є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). А тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та такими, що суперечать положенням ст. 231 ГК України.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, дана справа була розглянута без участі представника відповідача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, останнього було позбавлено права реалізувати свої права передбачені ст. 22 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що не приймає доводи апелянта, що останнього було позбавлено права на судовий захист, оскільки судом першої інстанції помилково було зазначено назву відповідача як ТОВ ТБ Променергокомплект , оскільки навіть допустивши помилку в найменуванні відповідача, в позові було вірно вказано місцезнаходження відповідача та його ідентифікаційний код. А тому фактично відповідач, за умови сумлінного ставлення до виконання умов договору мав би (з урахуванням надходження на його адресу позовної заяви від контрагента, з яким у останнього наявні правовідносини) повинен був, незважаючи на помилку в найменуванні юридичної особи (одна літера) у позовній заяві з додатками, а також в ухвалі суду, прийняти адресовані саме ТОВ Торговий Дім Променергокомплект документи та виконати вимоги суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Променергокомплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14471/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14471/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14471/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім