Ухвала

від 03.07.2017 по справі 530/838/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/838/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1740/17Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Дорош А.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року по справі за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога до ОСОБА_2, Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Удовиченківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПОСП Агрофірма Перемога звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому прохали суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, а саме: договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:00:011:0305, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 20,4948 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:004:0300, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 7,1191 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 5321386900:011:0303 розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 13,3455 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:002:0303, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 7,0000 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:002:0300, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 8,3000 га для ведення фермерського господарства. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що договори оренди землі, які були укладені між відповідачами, слід визнати недійсними, оскільки під час їх укладання були недотримані вимоги, встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України. Вказував, що землі у ПОСП Агрофірма Перемога , які перебувають у колективній власності, не вилучалися, в тому порядку, який встановлений Законом, а тому Головне управління Держземагенства не мало повноважень на передання спірних земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 Також зазначив, що оскаржувані договори оренди не містять всіх істотних умов договору, визначених Законом, що тягне за собою їхню недійсність.

У жовтні 2016 року позивач ПОСП Агрофірма Перемога уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, а саме: договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:00:011:0305 розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 20,4948 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:004:0300, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 7,1191 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386900:002:0300 розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 8,3000 га для ведення фермерського господарства.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПОСП Агрофірма Перемога , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про стягнення коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 366 415, 04 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що ПОСП Агрофірма Перемога незаконно користується земельною ділянкою, яка була надана в користування ОСОБА_2, тому з них має бути стягнута сплачена орендна плата та упущена вигода.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога до ОСОБА_2, Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Удовиченківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними - відмовлено повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога , третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про стягнення коштів - відмовлено повністю.

З даним рішенням суду в частині вирішення вимог за первісним позовом не погодилося приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Перемога та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохало рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних ПОСП Перемога скасувати, та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає,що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилось за участі представників сторін, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПОСП Перемога , а тому рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року перевіряється лише в межах доводів апеляційної скарги позивачау відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень які містяться у п.п.14-15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку .

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ПОСП Агрофірма Перемога було утворене в процесі реорганізації КСП Перемога шляхом перетворення. Реєстрація перетворення КСП Перемога в ПОСП Агрофірма Перемога здійснена на підставі розпорядження голови Зіньківської РДА від 25.02.2000 року № 75 (т.1, а.с.11). Згідно п.1.2. Статуту останні є правонаступником КСП Перемога з дня вилучення останнього з державного реєстру. Підприємство приймає на себе виконання зобов'язань колективного сільськогосподарського підприємства Перемога за укладеними угодами з юридичними і фізичними особами, якщо строк дії таких угод не закінчився (т.1, а.с. 13-14).

Рішенням Удовиченківської сільської ради від 26.03.1993 р. Про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради було встановлено площу адміністративного підпорядкування сільської ради 3844,3 га. Прийнято пропозиції щодо надання у користування КСП Перемога 3150,81 га. та дозволено тимчасово використовувати земельні ділянки, які залишаються після перерозподілу земель запасу (а.с. 23- 26).

Рішенням Удовиченківської сільської ради від 12.06.1995 р. КСП Перемога було передано в колективну власність 2757,2 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.21). 15.12.1995 р. КСП Перемога було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 8 (т.1, а.с.76-79).

Згідно довідки Удовиченківської сільської ради в 2013 році ПОСП Агрофірма Перемога орендувала землі (рілля) на території сільської ради площею 2507 га, з яких: земельні паї громадян 2245 га.; не затребуванні паї 58 га; землі запасу 53 га; землі запасу залужені 151 га.

Крім того, судом було встановлено, що в порядку, визначеному чинним земельним законодавством України, зокрема, ст. 123 ЗК України, відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2, в період з вересня по жовтень 2014 року звернувся до Головного управління Держземагенства в Полтавській області із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею: 7,1191 га, 20,4948 га та 8,3 га. Відповідними наказами Головного управління Держземагенства в Полтавській області ОСОБА_2 були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок, згодом - затверджені розроблені проекти відповідних земельних ділянок та надані йому в оренду (шляхом укладання оскаржуваних договорів оренди землі).

18.06.2014 року та 05.11.2014 між відповідачем за первісним позовом, ОСОБА_2, та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області, були укладені договори оренди землі площею 7,1191 га, 20,4948 га, 8,3 га. Всі земельні ділянки знаходяться на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області і були надані ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Відмовляючи ПОСП Перемога у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та гр. ОСОБА_2 відповідають Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 Про затвердження Типового договору оренди землі . Крім того, суд зазначив, що відповідачі в належній формі уклали договори оренди землі та дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо орендної плати (п.9 Договорів); умови договору погодили підписами. Тобто, в договорах оренди землі сторони передбачили всі істотні умови у відповідності до вимог ст.15 ЗУ Про оренду землі , в редакції, що діяла на момент укладання цих договорів. Разом з цим суд зазначив, що позивачем за первісним позовом не було обґрунтовано недійсність договорів оренди землі з підстав недодержання в момент вчинення правочинів сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, ч. 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст.3,5 ЗК України (в редакції 1990 року) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю в тому числі є колективні сільськогосподарські підприємства. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності і у власності громадян. Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй

території резервний фонд земель за погодженням місце розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Статтею 7 ЗК України (в редакції 1990 року) передбачалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. Питання про надання земель у постійне і тимчасове користування та його продовження вирішувалося Радами народних

депутатів, які надали їх у користування.

Відповідно до ст.ст.22-24 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на

місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею

посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Указами Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року та Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 року було запровадження паювання земель в тому числі колективної власності, надано членам КСП право вільного виходу з цих підприємств із належними їм земельними та майновими паями та створення на їх основі суб'єктів господарювання приватної власності, спрямовано керівництво колективних сільськогосподарських підприємств, на прискорення реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази щодо передачі у колективну власність КСП Перемога 2757,2 га. земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші передбачені на той час правовстановлюючі документи, які б посвідчували право виникнення у КСП Перемога прав постійного чи тимчасового користування землею, відсутні. Переважна частина земель переданих КСП Перемога у колективну власність змінила свій правовий статус та перейшла у приватну власність колишніх членів колгоспів та інших осіб, які відповідно до чинного законодавства отримали її для задоволення своїх потреб. Даних та відповідних документальних підтверджень про те, що після реорганізації КСП Перемога в ПОСП Перемога , позивачем вживалися заходи до набуття, у порядку встановленому чинним на той час законодавством, прав користування вільними землями на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, суду не надано. Станом на початок 2013 року у користуванні ПОСП Перемога фактично перебували не витребуванні паї, землі запасу та пасовища.

Чинним Земельним кодексом України передбачено наступні форми власності на землю: приватна, комунальна та державна. Межі земель державної та комунальної власності було розмежовано у порядку передбаченому Законом України Про розмежування земель державної і комунальної власності . Відповідно до нового законодавства було змінено порядок та підстав для набуття у власність і користування земель комунальної та державної власності.

Відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості)

земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право розпорядження не витребуваними земельними паями надано відповідним органам місцевого самоврядування чи органам виконавчої влади.

Надані позивачем докази не місять даних проте, що після набрання чинності новим земельним законодавством, останніми вживалися відповідні заходи для отримання у власність чи користування земель приватної власності (не витребуванні паї) чи земель запасу на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Доводи апелянта, про те, що за ними, як правонаступником КСП Перемога , відповідно до Перехідних положень ЗК України, залишилися права постійного та тимчасового користування спірними земельними ділянками, є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому не можуть братися до уваги.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Ст.ст.638, 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договори оренди землі є укладеними з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об'єкт оренди; строк дії договору оренди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

З наданих відповідачами доказів вбачається, що останніми дотримано вимоги чинного законодавства, якими врегульовано питання передачі земель державної власності для ведення фермерського господарства Оспорюванні позивачем договори оренди набрали чинності у встановленому порядку, тобто після їх державної реєстрації, є чинним на момент розгляду справи, іншими особами їх дійсність не оскаржувалися.

Апелянтом не наведено належних доводів та не надано відповідних доказів, що положення спірних договорів оренди, якимось чином стосуються чи порушують його права чи законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України які містяться у п.5 постанови №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України і статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому місцевий суд обґрунтовано при розгляді даної справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з того, що за наведених вище обставин права позивача діями відповідачів внаслідок укладення оспорюваного правочину порушені не були, а тому підстави для визнання спірних договорів оренди земельної ділянки недійсними відсутні.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перемога - відхилити .

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року- залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Апеляційнгого суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: