Постанова

від 21.05.2007 по справі 47/435-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/435-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2007 р.                                                           Справа № 47/435-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Борщов А.А.

відповідача за первісним позовом -  Криворучко О.О., Дереженець Л.В.

3-ої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 625Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.01.07 р. по справі № 47/435-06

за позовом ПП "Укренергоснаб" м. Харків

до ТОВ "Ліфтсервіс" м. Харків

3-тя особа - ВАТ "МЕЛ", м. Москва

про визнання дійсним правочину, стягнення 70509,00 грн.

та за зустрічним позовом - ТОВ "Ліфтсервіс", м. Харків

до ПП "Укренергоснаб", м. Харків

про зобов'язання доукомплектувати поставлений товар -

встановила:

В липні 2006 р. позивач –ПП „Укренергоснаб", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом про визнання дійсним договору № 7 від 10.06.2005 р., специфікації до договору, стягнення з відповідача - ТОВ „Ліфтсервіс", м. Харків 57000 грн. заборгованості за поставку продукції згідно з договором № 7 та специфікацією, 13509 грн. пені, та судових витрат.

У вересні 2006 р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про спонукання позивача передати йому технічну документацію та доукомплектувати ліфтове обладнання, мотивуючи позов тим, що ліфти, отримані ним від позивача за накладними № 10 від 17.08.2005 року та № 14 від 14.10.2005 року є некомплектними, а ціна за зустрічним позовом, яка складає 40635 грн.  дорівнює вартості ліфтових дверей, придбаних відповідачем для комплектації ліфта, необхідного безпосередньому замовнику.

В процесі розгляду справи позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав уточнення до позову, в якому просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 57000 грн. основного боргу, 11232 грн. пені,  3439 грн. інфляційних, 729 грн. держмита, та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.07 р. (суддя Прохоров С.А.) по справі № 47/435-06 первісний позов задоволено повністю. Визнано чинним договір № 07 від 10.06.2005 р. та специфікацію до договору; з відповідача на користь позивача стягнуто 57000 грн. основного боргу, 11232 грн. пені, 1219 грн. річних, 3439 грн. інфляційних, 729 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сторони досягли згоди з істотних умов договору № 07, зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, в зв'язку з чим, даний договір в розумінні ч. 2 ст. 180 ГК України вважається укладеним; що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 213 ЦК України умови договору № 07 встановлюються за аналогією до укладених між сторонами договорів № 03, № 04, № 05; що відповідно до наданих позивачем за первісним позовом доказів, у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом є заборгованість, погашення якої не доказано; що відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень не надав належних доказів некомплектності поставлених позивачем за первісним позовом ліфтів; що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на підставі умов, передбачених договором № 07, норм чинного законодавства України та ін.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, відмовити позивачу за первісним позовом в задоволенні позовних вимог, та задовольнити зустрічний позов. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення декілька разів безпідставно не задовольняв його клопотання про витребування у позивача та 3-ої особи певних документів; що господарський суд, на думку відповідача, незаконно визнав укладеним між сторонами договір № 07 та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач з урахуванням вимог ст. 33 ГПК України не довів, що поставлені позивачем ліфти були недоукомплектовані; що вимоги відповідача про надання певних документів є безпідставними та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10.06.05 р. між сторонами укладений договір № 7 про поставку продукції, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору і що відповідно до специфікації вказаним товаром є ліфт ЛП-0411 в кількості 1 шт., ціна товару складає 85000 грн., термін поставки –жовтень 2005 р.. Разом з тим позивач вказує на те, що договір та специфікація сторонами не підписані з технічних причин.

Крім того, позивач наполягає на тому, що про факт досягнення згоди щодо умов договору поставки, а також щодо отримання даної продукції Відповідачем свідчить накладна № 14 від 14.10. 05 р., за якою на підставі довіреності ЯИЮ № 187519 від 14.10.05 р. Пригарським Ю.С. - директором підприємства відповідача - був отриманий пасажирський ліфт ЛП-0411, а  істотними умовами договору № 7 від 10.06.05 р. позивач вважає аналогічні попередні договори № 3 від 10.10.04 р., № 4 від 11.11.04 р., № 5 від 01.06.05 р., які були підписані та виконані сторонами згідно з усіма умовами, які були включені в договори при їх укладанні, тобто виконані договори та специфікації між позивачем та відповідачем були весь час однакові, і вони є ідентичними до умов договору № 7. В специфікаціях до договорів різним є лише предмет поставки (тобто моделі ліфтів), інші умови ніколи не змінювались. В накладній № 14 від 14.10.2005, яка була підписана сторонами, підставою отримання Відповідачем продукції зазначається договір № 7 від 10.06.2005 р.

Окрім того, позивач вказує на те, що заборгованість відповідача в сумі 57000 гривень виникла внаслідок п'яти поставок, за накладними №№ 9, 10, 11, 13, 14, що всі відносяться до договору № 7, і станом на 13.10.05 року Відповідач мав заборгованість перед Позивачем на суму 51000 гривень за минулі поставки. 14.10.2005 року на адресу Відповідача поставлений ліфт вартістю 85000 гривень, тобто загальна заборгованість перед Позивачем складала 136000 гривень, з яких лише 79000 гривень було сплачено, а 57000 сплачено не було.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що договір № 7 та специфікації не були підписані в зв'язку з тим, що в попередніх поставках, здійснюваних на підставі договорів №№ 03, 04, 05, мали місце факти недопоставки комплектуючого обладнання. Також Відповідач зазначив, що відповідно до рахунків позивача грошові кошти перераховувались йому протягом 2004-2005 р. до 23.12.05 р., тобто пізніше, ніж 10.06.05 р., всього на рахунок Позивача було перераховано 629104 гривні. тобто з боку Відповідача має місце переплата по договорах з позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що ліфти, отримані ним від позивача за накладними № 10 від 17.08.2005 року та № 14 від 14.10.2005 р. є некомплектні, про що свідчать акти від 17.08.2005 р. та від 15.10.2005 р.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення грім іншого виходив з того, що сторони досягли згоди з істотних умов договору № 07, зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, в зв'язку з чим, даний договір в розумінні ч. 2 ст. 180 ГК України вважається укладеним; що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 213 ЦК України умови договору № 07 встановлюються за аналогією до укладених між сторонами договорів № 03, № 04, № 05; що відповідно до наданих позивачем доказів, у відповідача перед позивачем є заборгованість, доказів погашення якої він не надав; що відповідач в обґрунтування зустрічних позовних вимог не надав належних доказів некомплектності поставлених позивачем за первісним позовом ліфтів; що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на підставі умов, передбачених договором № 07, та норм чинного законодавства України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм частково надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і зміні прийнятого по справі рішення в частині задоволення первісного позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

При винесенні оскаржуваного рішення господарський суд зокрема неправильно кваліфікував правовідносини, що склалися між сторонами, і як наслідок помилково визнав чинним фактично не укладений та не підписаний з боку відповідача договір № 7 від 10.06.05 р. та специфікацію № 7 від 10.06.05 р. до цього договору.  

Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного Кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Однак, відповідно до вимог ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, незалежно від виду правочину та сфери його застосування.

З урахуванням вказаного, а також того, що в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами всіх істотних умов договору № 7 в редакції, на якій наполягає позивач, господарським судом до спірних правовідносин було безпідставно застосовано ч. 2 ст. 218 ЦК України та визнання укладеним вказаний договір. Тобто в даному випадку між сторонами мали місце певні позадоговірні відносини, в мажах яких і здійснювалась поставка ліфту відповідно до накладної № 14, без визначення термінів його оплати. Враховуючи викладене, господарський суд помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання чинними договору № 7 від 10.06.05 р. та специфікацію № 7 від 10.06.05 р. до цього договору.

Разом з тим, позивач в надісланій на адресу відповідача претензії від 29.03.06 р. (т. 1 а.с. 21) вимагаючи оплати за поставлений ліфт згідно з накладною № 14 посилається на договір № 7 від 10.06.05 р., який не є укладеним, тобто вимагає від відповідача виконання умов вказаного договору не відокремлюючи при цьому накладну № 14 від спірного договору.  У відповідь на претензію відповідач листом від 03.04.06 р. (т.1 а.с. 22) повідомив позивача про те, що спірний договір передбачає поставку ліфта вже сплаченого відповідачем в повному обсязі.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач протягом існування правовідносин щодо поставки ліфтів та обладнання, в. т.ч.  після одержання товару за спірною накладною, здійснював оплату на підставі виставлених позивачем рахунків, без вказівок на конкретні накладні та з посиланням на дані рахунки, а сума всіх здійснених відповідачем оплат збірна.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що здійснені відповідачем платежі мають відношення до спірної поставки. До того ж, вимоги щодо платежів за накладною № 14, окремо від спірного договору позивачем не надсилалися, в зв'язку з чим термін платежу не може вважатися визначеним. Таким чином, первісні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної № 14 також не підлягають задоволенню.

Разом з тим, господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача, оскільки по-перше поставка ліфтів відповідно до накладних № 10 та № 14 носять позадоговірний характер, та по-друге в будь-якому випадку відповідач, не надав належних доказів некомплектності поставлених позивачем ліфтів, та не надав доказів сповіщення позивача про недоліки поставленої продукції. Разом з тим, не можуть прийматися судом до уваги в якості належного доказу некомплектності поставлених позивачем ліфтів посилання відповідача на акти від 17.08.2005 р. та від 15.10.2005 р., оскільки дані акти складені  відповідачем односторонньо.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п.3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.01.07 р. по справі № 47/435-06 змінити.

В частині визнання чинним договір № 7 від 10.06.05 р., визнання чинною специфікації до договору № 7 від 10.06.05 р. та стягнення 57000 грн. боргу, 11232 грн. пені, 1219 грн. річних, 3439 грн. інфляційних, 729 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  рішення скасувати та в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства „Укренергоснаб" (61000, м. Харків, вул. 3-го інтернаціоналу, 5, р/р 26008301731202 в Орджонікідзевському відділенні Промінвестбанку, м. Харкова, МФО 351351, код 24132775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліфтсервіс" (61000, м. Харків, Салтівське шосе, 141, кв. 231, р/р 26001819520800 в Новосалтівському відділенні Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код 32870439) 364,50 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.