Постанова

від 25.07.2007 по справі 47/435-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/435-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 липня 2007 р.                                                                                   № 47/435-06  

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                       Невдашенко Л.П. –головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Укренергоснаб" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року у справі № 47/435-06 Господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємства "Укренергоснаб", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервіс", м. Харків, за участю третьої особи –Відкритого акціонерного товариства "МЕЛ", м. Москва, про визнання дійсним правочину, стягнення 70 509грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервіс", м. Харків, до Приватного підприємства "Укренергоснаб", м. Харків, про зобов'язання доукомплектувати поставлений товар,

за участю представників сторін:

позивача:–не з'явився;

відповідача:–Пригарський Ю.С. (директор);

                    –Кубаев С.А. (дов. від 25.07.2007р.);

третьої особи:–не з'явився,

в с т а н о в и в:

У липні 2006 року позивач –ПП "Укренергоснаб" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Ліфтсервіс" про визнання дійсним правочину, стягнення 70 509грн.

Вказував, що 10.06.2005р. між ним та відповідачем було укладено договір № 07 про поставку продукції, згідно з умовами якого він зобов'язався здійснити поставку продукції, яка вказана в Специфікації № 7 від 10.06.2005р., яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач – прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Зазначав, що незважаючи на те, що договір не був підписаний з технічних причин, ним було виконано умови договору та Специфікації та здійснено поставку відповідачу комплексного пасажирського ліфту ЛП-0411, проте відповідач, в порушення умов договору, здійснив оплату за отриманий товар не в повному обсязі.  

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив визнати дійсним договір № 07 від 10.06.2005р. та Специфікацію № 7 від 10.06.2005р., стягнути з відповідача 57 000грн. боргу та 13 509грн. пені, а всього 70 509грн.

У вересні 2006 року ТОВ "Ліфтсервіс" пред'явив у господарському суді зустрічний позов до ПП "Укренергоснаб" про зобов'язання доукомплектувати поставлений товар.

Вказував, що ним накладними №№ 9, 10, 11, 14 було отримано від відповідача (за зустрічним позовом) 3 ліфти пасажирські ЛП-0411Э та 1 ліфт пасажирський ЛП-0621Э.

Посилаючись на те, що поставлені відповідачем 17.08.2005р. за накладною № 10 та 14.10.2005р. за накладною № 14 ліфти є не укомплектованими, позивач просив зобов'язати відповідача доукомплектувати поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 січня 2007 року (суддя Прохоров С.А.) первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановлено визнати чинним договір № 07 від 10.06.2005р. та Специфікацію № 07 від 10.06.2005р.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 57 000грн. боргу, 11 232грн. пені, 1 219грн. річних, 3 439грн. інфляційних, 729грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивоване посиланнями на ч. 2 ст. 180 ГК України, згідно якої, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, та на ч. 1 ст. 218 ЦК України, згідно якої, недодержання сторонами форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Рішення суду  в частині відмови в задоволенні зустрічного позову мотивоване недоведеністю позивачем поставки йому некомплектної продукції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Такмаков Ю.В.) рішення суду змінено. В частині визнання чинним договору № 07 від 10.06.2005р. та Специфікації № 7 від 10.06.2005р., стягнення 57 000грн. боргу, 11 232грн. пені, 1 219грн. річних, 3 439грн. інфляційних, 729грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення скасовано та в позові відмовлено.

Постановлено стягнути з позивача (за первісним позовом) на користь відповідача 364,50грн. витрат по сплаті держмита за подачу скарги.

Постанова мотивована посиланнями на ст. 208 ЦК України, згідно якої, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, незалежно від виду правочину та сфери його застосування.

У касаційній скарзі позивач (за первісним позовом), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам.

 Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач (за первісним позовом) в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 10.06.2005р. між сторонами по справі було укладено договір № 07 про поставку продукції та Специфікацію № 7 від 10.06.2005р., яка є невід'ємною частиною договору. Згідно умов вказаного договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач -  здійснити його оплату на умовах вказаних у Специфікації № 7. Проте вказаний договір та Специфікацію не було укладено в письмовій формі з технічних причин.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу ст. 208 ЦК України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, незалежно від виду правочину та сфери його застосування.  

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання чинним договору № 07 від 10.06.2005р. та Специфікації № 7 від 10.06.2005р., стягнення 57 000грн. боргу, 11 232грн. пені, 1 219грн. річних, 3 439грн. інфляційних та відмовляючи в позові в цій його частині, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що договір № 07 від 10.06.2005р. є не укладеним. Між сторонами по справі мали місце позадоговірні відносини, в межах яких позивач, згідно накладної № 14 від 14.10.2005р., поставив відповідачу  ліфт пасажирський ЛП-0411Э вартістю 85 000грн. без визначення термінів оплати. Тому у позивача відсутні правові підстави для визнання договору № 07 від 10.06.2005р. укладеним та стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про позадоговірний характер правовідносин, які виникли між сторонами по справі. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів некомплектності поставлених позивачем ліфтів та звернень відповідача до позивача про усунення недоліків поставленої продукції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається к на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що суддя Харківського апеляційного господарського суду Плужник О.В. є батьком представника відповідача не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженності. Як вбачається з матеріалів справи суддя Плужник О.В. не приймав участі при розгляді справи № 47/435-06.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Укренергоснаб" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року у справі № 47/435-06 залишити без змін.

Головуючий:                                                             Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                      М.В. Михайлюк

                                                                                            Н.Г. Дунаєвська