Ухвала

від 05.07.2017 по справі 300/1040/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 300/1040/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Джуги С.Д.

з участю секретаря: Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 24 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позов мотивував тим, що він є власником земельної ділянки за адресою с. Лази, вул. Зарічна, 243. Протягом двох років відповідач, який проживає по сусідству, порушує його права як власника, пошкоджує межові знаки (паркан), захопив частину земельної ділянки та відмовляється у добровільному порядку відновити порушені права. Посилаючись на викладене просив суд: 1) зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення межових знаків, з урахуванням захопленої земельної ділянки площею 0,0011 га, яку повернути в користування позивачу; 2) зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою, шляхом заборони пошкоджувати чи демонтувати межові знаки.

Рішенням Воловецького районного суду від 24 квітня 2017 року даний позов, задоволено.

На дане рішення суду представник відповідача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд безпідставно застосував ст.ст. 386, 391 ЦК України, оскільки не встановлено факту порушення прав позивача на володіння належною йому земельної ділянки. Вважає безпідставним посилання суду на акт відновлення меж земельної ділянки від 28.10.2016 року, оскільки, згідно законодавства закріплення меж ділянки здійснюється на підставі акту прийому-передачі межових знаків, який в матеріалах справи відсутній. Крім того, на думку апелянта про недоведеність факту порушення відповідачем межових знаків свідчить і відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.05.2016 року ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 2121584000:04:001:0018 за адресою с. Лази, вул. Зарічна, 243 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), (а.с.6), яка належала батьку позивача на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №034120 виданого Лазівською сільською радою Воловецького району Закарпатської області 12.12.1996 року (а.с.8).

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2015 року підтверджено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0703 га. кадастровий номер 2121584000:04:001:0009 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Лази, вул. Зарічна, 241 Воловецького району (а.с.102-103).

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Лази, вул. Зарічна, 243, виготовленої ФОП ОСОБА_4 2016 року вбачається, що при розробці технічної документації із землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність було встановлено межі земельних ділянок із суміжними землевласниками (землекористувачами) та встановлено їх на місцевості, передано на зберігання (а.с.9-24).

Також, прийом-передача межових знаків на зберігання 16.07.2015 року відбулась стосовно земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою с. Лази, вул. Зарічна, 241 (а.с.104).

Комісією в складі інженера-землевпорядника, спеціаліста-землевпорядника Лазівської сільської ради, власника земельної ділянки ОСОБА_3, 28.10.2016 року було складено акт відновлення межі земельної ділянки, згідно якого при обмірах відповідно до правовстановлюючого документа на землю, виявлено, що ОСОБА_1 встановлено огорожу з металевої сітки, яка проходить по земельній ділянці ОСОБА_3 (план-схема додається) (а.с.100). З даної план-схеми земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Лази, вул. Зарічна, 243 Воловецького району вбачається, що встановивши паркан відповідач захопив із земельної ділянки позивача частину розміром 0,0011 га (а.с.101).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем факту порушення відповідачем його прав на володіння та користування земельною ділянкою.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом ст.ст. 386, 391 ЦК України. Зокрема, судом правильно встановлено факт порушення відповідачем меж земельної ділянки позивача внаслідок встановлення паркану. Вказана обставина підтверджується вищезазначеним акт та не спростована відповідачем жодними доказами. Зважаючи на встановлення такої обставини, існує обґрунтоване припущення про можливість вчинення повторного аналогічного порушення з боку відповідача, а відтак, позивач вправі згідно ст. 386 ЦК України, вимагати в судовому порядку заборонити вчинення такий дій у майбутньому.

Також, безпідставним є посилання апелянти на неналежність як доказу зазначеного акту відновлення меж земельної ділянки.

На думку колегії суддів, апелянт помилково ототожнює поняття встановлення та відновлення меж земельної ділянки, які є різними. Встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 здійснено під час розроблення технічної документації із землеустрою у якій наявні Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 20, 21).

Зважаючи на те, що після розроблення технічної документації із землеустрою та отримання позивачем правовстановлюючого документу на земельну ділянку, відповідачем було порушено межі такої сформованої ділянки, то й було складено вже саме акт про відновлення межі земельної ділянки. Такий акт з доданою до нього схемою є належним доказом на підтвердження факту порушення відповідачем межових знаків.

Щодо посилання апелянта на відсутність факту притягнення його до відповідальності за порушення межових знаків, то колегія суддів констатує, що дана обставина не є перешкодою для задоволення позову ОСОБА_3

Особа, права якої порушені суміжним землекористувачем, вправі пред'явити позов про захист свого порушеного права незалежно від того, притягався чи ні суміжний землекористувач до адміністративної відповідальності за вчинене ним порушення.

Притягнення до адміністративної відповідальності не є обов'язковим в такому випадку, оскільки факт порушення межових знаків може доводитися й іншими доказами, в тому числі вищезазначеним актом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст . 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з встановлених обставин та керуючись приписами статей 303, 307, 308, 309, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Воловецького районного суду від 24 квітня 2017 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді