Постанова

від 22.05.2007 по справі 15/286/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/286/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р. Справа № 15/286/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання – Лисіної О.В.

за участю представників сторін 22.05.2007р.

від позивача - Поліщук С.В.,

від відповідача –Мар'янко Н.І., Чаричанський П.О.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 14.11.2006р.

у справі №15/286/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агора”

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р., яка надіслана учасникам процесу 15.03.2007р., прийнята до провадження апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 14.11.2007р. та ухвалою суду від 13.03.2007р. призначена до розгляду на 17.04.2007р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з приписами ст.150 КАС України розгляд справи відкладався.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 22.05.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

09.06.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом в якому просило визнати недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 06.02.06 р. №002532330/0, прийняте Центральною МДПІ у м. Миколаєві в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) з податку на додану вартість в сумі 1355187 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 677593,5 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 14 листопада 2006р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю, податкове повідомлення –рішення від 06.02.2006р. визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ДПІ у Центральному м. Миколаєва районі подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача з доводами наведеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду таким, що прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин, правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ „Агора” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.10.02 р. по 01.10.05 р.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт перевірки від 30.01.06 р. за № 4/23-310/31268167.

Здійснивши перевірку контролюючий орган дійшов висновку, що товариство порушило вимоги пункту 1.3 статті 1, підпункти 7.2.1, 7.2.4, пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункти 9.1, 9.2, 9.3, 9.6 статті 9, пункт 10.1 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункти 2, 4, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. за № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.98 р. №691/3131, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1355187 грн.

За результатами встановлення порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення –рішення від 06.02.2006р. № 002532330/0.

Не згода товариства із прийнятим контролюючим органом рішення стало підставою його звернення із відповідним позовом до господарського суду, який було задоволено повністю.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні та зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення стали висновки контролюючого органу наведені в акті перевірки пре те, що згідно листа відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.09.05 р. № 12617/7/29-210, надано інформацію, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.04 р. № 2155 визнані недійсними Статут, установчій договір, свідоцтво про державну реєстрацію та інші документи контрагента ТОВ „Агора”, ТОВ "Агротехснаб" (м. Київ, код 32310223). З огляду на наведені обставини контролюючий орган  зробив висновок, що товариство неправомірно включило до податкового кредиту витрати по сплаті податку у складі вартості товару придбаного у ТОВ "Агротехснаб".

З наявних у справі матеріалів вбачається, що між ТОВ "Агротехснаб" та ТОВ „Агора” був укладений договір від 30.04.03 р. № 30/04

ТОВ "Агротехснаб" провело роботи інформаційного характеру, щодо пересування залізничних цистерн, а ТОВ „Агнора” придбала отримані послуги та провела розрахунки з ТОВ "Агротехснаб" простими векселями та отримало податкові накладні.

Також ТОВ „Агора” уклало з ТОВ "Агротехснаб" договір купівлі-продажу від 03.05.03 р. № 03/05, відповідно до умов якого ТОВ „Агора” отримала товар та податкові накладні.

У травні-листопаді 2003 р. ТОВ "Агротехснаб" відвантажило ТОВ „Агора” продукцію, виконало на замовлення позивача інформаційні роботи та видало наступні податкові накладні:

у травні - податкові накладні (№ 11, 12, 19, 27) на загальну вартість 896922,6 грн., у тому числі сума ПДВ - 149487,1 грн.;

у червні - податкові накладні (№ 40, 41, 48, 56, 60) на загальну вартість 1030818 грн., у тому числі сума ПДВ- 171803 грн.;

у липні - податкові накладні (№ 75, 77, 81, 93, 94, 98) на загальну вартість 1020350 грн., у тому числі сума ПДВ - 170058,4 грн.;

у серпні - податкові накладні (№ 120, 121, 122, 123, 157) на загальну вартість 1661842 грн., у тому числі сума ПДВ - 276973,6 грн.;

у вересні - податкові накладні (№ 182, 189, 203, 210) на загальну вартість 1199450 грн., у тому числі сума ПДВ - 199908,3 грн.;

у жовтні - податкові накладні (№ 254,255, 264, 269, 277, 278, 279,287) на загальну вартість 1896823 грн., у тому числі сума ПДВ - 316137,2 грн.;

у листопаді - податкові накладні (№ 295, 308) на загальну вартість 455400 грн., у тому числі сума ПДВ - 75900 грн.

Факт оплати ТОВ „Агора” за отриманий товар (послуги) підтверджується актами прийому-передачі простих векселів на повну вартість покупки.

Наведені договори, як вбачається з наявних у справі матеріалів є дійсними, крім того згідно до ухвали від 13 березня 2006р. рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2004р. скасовано.

Отже, відповідно до вимог підпункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла на дату віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У даному випадку товариством обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних продавцем товару, сума ПДВ фактично сплачена ТОВ „Агора” продавцю в складі ціни придбаного товару.

Відповідно до вимог підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла в період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Перевіркою яка була здійснена контролюючим органом не встановлено необґрунтованість віднесення ТОВ „Агора” до складу податкового кредиту сум ПДВ, на які зменшено суми ПДВ до відшкодування з бюджету, отже з огляду на викладене у товариства відсутні підстави для зменшення суми податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст. 10 Закону).

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене оскаржена постанова є такою, що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України,

колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 14 листопада 2007р. зі справи № 15/286/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                            В.І. Жеков

Судді:                                                                                В.І. Картере

                                                                                             В.Т. Пироговський