Постанова

від 17.05.2007 по справі 17/144/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/144/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" травня 2007 р. Справа № 17/144/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді           Ліпчанської Н.В.

Суддів:          Андрєєвої Е.І.

Мацюри П.Ф.

При секретарі          Юзьковій І.В.

за участю представників від:

позивача –Мотика О.Г. за дов. № 1705/2 від 17.05.07р.

                   Князєв В.С.  за дов. № 1705/1 від 17.05.07р.

відповідача –Козирєва А.В. за дов. б/н  від 05.12.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Веселий Кут-ІІІ"

на рішення господарського суду Миколаївської області від "13" березня 2007р.

зі справи № 17/144/07

за позовом  ТОВ "Укрексім"          

до  Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Веселий Кут-ІІІ"

про стягнення заборгованості в сумі 101541,24грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрексім” (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства „Веселий Кут-ІІІ” (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості за поставлене дизельне пальне на суму 101541,24 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги частково, зазначаючи що ним проплачено 16129 літрів дизельного палива по ціні 3,10 грн. за один літр на суму 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №104 від 01.03.2007р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2007р. (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Підприємства заборгованість за поставлене дизельне паливо в сумі 13145,89 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 25000,00 грн., державне мито в розмірі 1265,41 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство „Веселий Кут-ІІІ” звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить змінити дане рішення в частині стягнення судових витрат на користь позивача, та прийняти нове.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує, що оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, а провадження по справі було припинено в іншій частині позову, то судові витрати необхідно стягувати з відповідача у процентному відношенні відповідно до частини позовних вимог, що були задоволені.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає, що місцевим господарським судом правильно здійснено розрахунок судових витрат, тому рішення є законним і обґрунтованим, яке винесено з дотриманням норм діючого законодавства.    

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, згідно накладних № 15 від 15.01.2007р. та № 16 від 15.01.2007 р. позивачем було поставлено відповідачу 48657  літрів дизельного палива на суму 161 541,24 грн. Зазначене дизельне паливо було прийняте відповідачем, про що свідчать підписи довіреної особи відповідача на вказаних накладних.(а.с.9;10)

Термін розрахунку за поставлене паливо сторонами не оговорювався. Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язань не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник зобов'язаний виконати такий борг у семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги.

Платіжним дорученням № 48 від 01.02.2007 р. Підприємство перерахувало Товариству 60000,00 грн. У призначенні платежу були зазначені неіснуючі рахунки та ціни, але ці кошти позивач зарахував відповідачу у суму погашення боргу за поставлене дизельне паливо.

12.02.2007 р. з супровідним листом за вих. № 5 Товариством було направлено Підприємству акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.2007р. Цей акт був отриманий 16.02.2007р. згідно поштового повідомлення. Але, Відповідач ухилився від підписання акту звірки.(а.с.28-29)

28 лютого 2007р. Товариство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення залишку заборгованості за поставлене дизельне паливо в сумі 101 541,24 грн.

Згідно платіжного дорученням № 104 від 01.03.2007р. та  платіжного документа №ПН170113 від 06.03.2007р. відповідач перерахував позивачу додатково 88395,35 грн.(а.с.42)

Відповідно до бухгалтерської довідки № 1203/1 від 12.03.2007 р., сума заборгованості за поставлене дизельне паливо на день розгляду справи в місцевому господарському суді складала 13145,89 грн.

Оскільки Товариством подавався позов про стягнення заборгованості в сумі 101541,24грн., але в процесі розгляду справи Підприємство добровільно погасило свій борг на суму 88395,35грн., то залишок складав 13145,89грн., таким чином, місцевий господарський суд в своєму рішенні  вірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість на суму –13145,89 грн.

В частині стягнення основного боргу на суму 88395,35 грн. провадження у справі підлягало припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Що стосується посилання скаржника на те, що згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до абзацу 5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990р. №9 (із змінами і доповненнями, що внесені постановою Пленуму Верховного Суду України  від 22 грудня 2006 року N 9) визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат як при постановлені рішення, так і при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Згідно договору на надання адвокатських послуг №3001/3 від 30 січня 2007 року, Позивач після отримання від відповідача листа №50 від 29.01.2007р. уклав договір з адвокатом на підготування позовної заяви та представництва інтересів позивача у господарському суді Миколаївської області при розгляді справи про стягнення заборгованості за поставлене дизельне пальне по накладних №15 від 15.01.2007р. та №16 від 15.01.2007р. в загальній сумі  161541,24 грн.  Вартість послуг адвоката була визначена сторонами в сумі 50000 грн., з урахуванням положень 12 Закону України „Про адвокатуру”.

В той же час в матеріалах справи наявні платіжні документи, за якими позивач перерахував адвокату Князєву В.С. 21250 грн. оплати вартості послуг адвоката, а також окремо до місцевого бюджету Центрального району податок на доходи адвоката в сумі 3750 грн.

Згідно п.п. 8.1.1. та 8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р., якщо доходи від здійснення незалежної професійної діяльності нараховуються і виплачуються платнику податку податковим агентом, то податковий агент утримує цей податок з суми такого доходу за рахунок платника податку і від імені платника податку перераховує його в бюджет одночасно з виплатою доходів.  Статтею 7 зазначеного закону ставка податку встановлена в розмірі 15 відсотків від суми доходу. Тому  позивач правомірно перерахував кошти не безпосередньо адвокату, а від його імені до місцевого бюджету одночасно з виплатою доходу адвоката. Тобто дохід адвоката до оподаткування складав  21250 + 3750 грн., що складає 25000 грн. Так як витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 50000 грн. в іншій частині (а саме 25000 грн.) не підтверджені платіжними документами, тому місцевим господарським судом в цій частині позов задоволено частково на суму 25000,00 грн., а стягненню за рахунок відповідача підлягає держмито пропорційно задоволеним вимогам –в сумі 250,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача вірно стягнуто державне мито в сумі 1265,41грн. (1015,41грн. + 250,00грн.), та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 гривень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом були повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовано норми як процесуального, так і матеріального права, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Веселий Кут-ІІІ"   залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2007р. по справі № 17/144/07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя          Н.В.Ліпчанська

Суддя          Е.І.Андрєєва

         Суддя                                                                                П.Ф.Мацюра