Постанова

від 04.07.2017 по справі 904/2059/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 904/2059/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І. суддів:Бондар С.В., Селіваненка В.П., за участю представників сторін: розглянувши касаційну скаргувід позивача - Нікулиця Л.Т.; від відповідача - не з'явився; від третьої особи - не з'явився; Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 у справі № 904/2059/16 за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради провитребування майна,

В С Т А Н О В И В:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" (далі - ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1" (далі - ТОВ "Зірковий 1") про витребування майна, а саме каналізаційну-насосної станції, що знаходиться за адресою: вул. Єкатеринославська, 1-а, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2016 порушено провадження у справі №904/2059/16 за позовом ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" до ТОВ "Зірковий 1" про витребування майна. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: Петренко Н.Е. - головуючий суддя, судді Мартинюк С.В., Кеся Н.Б.) від 05.10.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чус О.В. - головуючий суддя, судді Березкіна О.В., Кощеєв І.М.) від 14.03.2017 рішення місцевого господарського суду від 05.10.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016, ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст.330, 334, 387, 388 ЦК України та норми процесуального права - ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 касаційну скаргу ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 25.04.2001 згідно з розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р затверджено Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, згідно з яким об'єкт містобудування - водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2 х 157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м (далі - Інженерні мережі), готовий до введення в експлуатацію.

Замовником будівництва Інженерних мереж були учасники дольового будівництва житлового масиву по вулицях Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району. Відповідно до довідки ВК "Коринф" від 12.11.2001 учасниками дольового будівництва було 24 фізичні особи (власники індивідуальних житлових будинків) та 4 юридичні особи, за кошти яких здійснювалось будівництво інженерних мереж.

Вулиці Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району входять до мікрорайону, який знаходиться на 871 км автошляху Волгоград - Кишинів, нині 10 км автошляху Дніпропетровськ - Новомосковськ. Власники будинків цього мікрорайону з метою утримання та використання житлових будинків та інженерно-технологічних комунікацій створили об'єднання громадян "Акація" (далі - Позивач).

Відповідно до п. 3.1. Статуту ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація") технічне обладнання будинків - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію будинків, дороги водогін та водогінно-насосна станція, каналізація, каналізаційно-напірна станція належать до загального майна позивача.

Позивач укладав із Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал" договори на надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового масиву по вулицях Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району. На даний час діє договір № 7552 від 2005 року.

Проте у 2015 році до позивача надійшла вимога ТОВ "Зірковий 1" укласти договір на водовідведення каналізаційних стоків від будинків вулиць Єкатеринославська та Звьоздна.

Свої вимоги ТОВ "Зірковий 1" обґрунтовує тим, що йому належить каналізаційно-насосна станція на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради, яке було прийнято 16.04.2008 року за № 146. Право власності на каналізаційно-насосну станцію було оформлено, у зв'язку з внесенням ОСОБА_7 спірної каналізаційно-насосної станції до статутного капіталу Відповідача.

При цьому судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р від 25.04.2001 не лише затверджено акт Державної комісії з прийняття в експлуатацію Інженерних мереж, але й визнано право власності на них за ТОВ "Виробнича компанія "Коринф" (код 13418037).

Більше того, 04.10.2006 згідно з Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 1219-р до вищезазначеного розпорядження внесені зміни, згідно з яким право власності лише на спірну каналізаційно-насосну станцію визнано за ТОВ "Виробнича компанія "Коринф".

В подальшому ТОВ "Виробнича компанія "Коринф" відчужило спірне майно на користь ОСОБА_7, який в свою чергу і вніс її до статутного капіталу ТОВ "Зірковий 1".

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ОСББ "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" до ТОВ "Зірковий 1" про витребування майна, а саме - каналізаційну-насосної станції, що знаходиться за адресою: вул. Єкатеринославська, 1-а, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область з чужого незаконного володіння на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1 - 3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р., справа N 3-13г10).

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі:

1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним.

4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав.

Вирішуючи спір про витребування майна в порядку статті 387, 388 ЦК України, слід враховувати таке.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК УРСР (який був чинний на момент створення спірного майна) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про власність" (який був чинний на момент створення спірного майна) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про власність").

Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про власність").

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що Виробнича компанія "Коринф" діяла за дорученням учасників дольового будівництва, не дали належної правової оцінки доводам позивача щодо того, що згідно з довідкою ВК "Коринф" від 12.11.2001 учасниками дольового будівництва було 24 фізичних особи (власники індивідуальних житлових будинків) та 4 юридичних особи, не визначили правової природи правовідносин, що склались між сторонами у зв'язку з будівництвом, в тому числі спірного об'єкта, не визначили правового статсу Об"днання громадян "Акація", та як наслідок не визначили які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, господарські суди, відмовляючи у задоволенні заявленого віндикаційного позову зазначеного не врахували, належним чином не встановили чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття законними, чи є відповідач добросовісним набувачем майна та чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не врахували підстави набуття права власності, в даному випадку на новостворене майно (каналізаційна насосна станція), належним чином не дослідили за рахунок чиїх коштів здійснювалось будівництво цього майна, а отже суди достеменно не встановили правомірність набуття права власності на спірне майно, подальше його відчуження гр. ОСОБА_8 та внесення останнім спірного майна до статутного фонду відповідача.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось також питання чи передалась спірне майно, як інженерна споруда, позивачу власниками будинків та учасниками дольового будівництва, які увійшли до складу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація".

Окрім того, господарські суди, зіславшись на розпорядження Голови райдержадміністрації № 134-Р від 25.04.2001, яким визнано право власності на об'єкт: Водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напорний каналізаційний колектор 2x157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м. в с. Ювілейне за замовником виробничою компанією "Коринф" і на розпорядження Голови районної державної адміністрації за №1219-р від 04.10.2006 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.04.2001 № 134-р", яким внесено зміни до абзацу третього розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 25.04.2001 № 134-р "Про затвердження актів Державної комісії про прийняття в експлуатацію та признати право власності закінченого будівництвом об'єкту, побудованого в Дніпропетровському районі", не перевірили та не врахували результат розгляду іншої господарської справи, предметом спору у якій є визнання недійсними зазначених розпоряджень.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 у справі №904/2059/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Селіваненко В.П.