Постанова

від 22.05.2007 по справі 22/476-06-13075

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/476-06-13075

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р. Справа № 22/476-06-13075

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: Леснічевський Р.Г. –за дорученням    

від відповідача: Пак О.І., Охотська Л.В. – за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від  23 березня 2007 року                    

у справі № 22/476-06-13075                                                                                                                                                                                                                                                                                        

за позовом  Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”, м. Одеса

до Приватного підприємства „Управління виробничо-технологічної комплектації”, м. Одеса

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та зобов'язання повернути майно

    Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 40 від 11.04.2007 року.

В С Т А Н О В И Л А:

   11.12.2006 р. Закрите акціонерне товариство „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур” (далі позивач, ЗАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Управління виробничо-технологічної комплектації” (далі відповідач, ПП) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та зобов'язання повернути майно.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2003 р. були порушені вимоги наданого дозволу податкового керуючого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.10.2003 р., а також вимоги п. п. „а” п. п. 8.6.1, п/п 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2118-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) та допущене неправомірне відчуження нерухомого майна, що є об'єктом податкової застави, з метою, що не відповідає умовам як вищезазначеного дозволу, так і рішенню органу управління товариством, у зв'язку з чим цей договір не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним.  

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2007 р. (суддя Торчинська Л. О.) в позові відмовлено повністю.

   Рішення суду мотивовано тим, що укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2003 р. повністю відповідає вимогам законодавства України, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

   В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

   У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 14.10.2003 р. на спільному засіданні Наглядової ради та Правління ЗАТ було прийнято рішення про реалізацію частини головного виробничого корпусу, з метою погашення платежів до бюджету, пенсійного фонду, погашення заборгованості із заробітної плати і дозволено голові правління (генеральному директору) реалізувати частину 2 та 3 поверхів головного виробничого корпусу, розташованого за адресою вул. Червонослобідська, 1 за ціною 300 000 грн. Після чого ЗАТ звернулось до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з заявою про надання дозволу на реалізацію активів підприємства, що знаходилися у податковій заставі.

   21.10.2003 р. податковий керуючий ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Тепліцька А.О. надала ЗАТ дозвіл № 12809/10/24-0 на реалізацію активів, які знаходяться у податковій заставі, яким дозволила ЗАТ самостійно реалізувати не списані активи, що знаходяться у податковій заставі (нежилі приміщення II, III поверхів головного виробничого корпусу за ціною 300 000 грн.) за умови спрямування, у повному обсязі, виручки одержаної від реалізації активів в рахунок погашення податкового боргу.

   21.10.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі –продажу нерухомого майна, за умовами якого ЗАТ зобов'язався за актом прийому-передачі передати у власність ПП нежилі приміщення загальною площею 2465,2 кв. м., що розташовані на другому поверсі виробничого корпусу прядильно–ткацького виробництва (згідно техпаспорту) по вул. Червонослобідська, 1/12 у м. Одесі, а саме: частину приміщення № 3-6, площею 572 кв. м., сходи, приміщення № V, ліфт, приміщення № VI, а також нежилі приміщення третього поверху (згідно техпаспорту) вищезазначеного об'єкту нерухомості, а саме: частину приміщення № 4-10 площею 905,2 кв. м., приміщення №№ 4-11, 4-12, 4-13, 4-14,4-15, 4-16, 4-14, 4-18, сходи, приміщення № VIII, ліфт, приміщення № IX, а ПП зобов'язалось в строк до 01.07.2004р сплатити ЗАТ 300 000 грн.

   Свої зобов'язання за укладеним договором ПП виконало належним чином та своєчасно перерахувавши ЗАТ платіжним дорученням № 1 від 29.06.2004 р. – 190 000 грн. та платіжним дорученням № 8 від 25.06.2004р. –170 000 грн.

  В апеляційній скарзі ЗАТ зазначив, що спірний договір укладений в порушення вимог п. п. „а” п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-111 (з наступними змінами та доповненнями), оскільки був укладений з метою погашення поточних платежів в бюджет, пенсійний фонд, погашення заборгованості по заробітній платі, тоді як податковим органом було дозволено відчуження майна, яке знаходиться в податковій заставі, тільки в рахунок погашення податкового боргу.

   З такими доводами скаржника колегія суддів погодитися не може, так як цей договір укладено з дотриманням діючого законодавства України, в тому числі й з дотриманням п. п. „а” п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

   Так, п. 8.6.1. Закону встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а). купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; (підпункт „а” підпункту 8.6.1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 550-1У від 20.02.2003 р.).

   Ці вимоги Закону сторонами договору виконані, так як дана операція була узгоджена з податковим органом 21.10.2003 р., що вбачається з листа  № 12809/10/24-0 податкового керуючого ДПІ в Суворовському районі м. Одеси Теплицької  А. О., яким ЗАТ був наданий дозвіл на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі (приміщення на ІІ, ІІІ поверхах виробничого корпусу).

  Метою укладення даного договору було у ПП - придбання нерухомого майна, вартістю 300 000 грн., а у ЗАТ –продаж цього майна  та отримання грошових коштів.

   Після перерахування ПП грошових коштів, ЗАТ повністю погасило свій податковий борг перед бюджетом та активи останнього з 01.07.2004 р. біли звільнені з податкової застави, що слідує з Витягу про зняття з реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна від 01.07.2004 р. № 1406632, що свідчить про те, що грошові кошти отримані ЗАТ від ПП за договором були спрямовані саме на погашення податкового боргу.

   Оскільки ЗАТ свої зобов'язання за договором перед ПП не виконало та у встановлений строк не передало за актами прийому-передачі нерухоме майно останньому, то ПП звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

   21.07.2004 р. господарський суд Одеської області розглянув  позов ПП про зобов'язання ЗАТ виконати умови вищеназваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2003 р. прийняв рішення по справі № 30/113-04-5051, яким задовольнив позовні вимоги ПП у повному обсязі.

   Зазначене рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2004 р. по справі № 30/113-04-5051 вступило в законну силу та було виконано ЗАТ у добровільному порядку, яке 27.07.2004 р. передало ПП об'єкті нерухомого майна за актом приймання –передачі..

   Таким чином, дана операція по відчуженню ЗАТ нерухомого майна у власність ПП здійснена не тільки на виконання умов договору, але й ще на виконання судового рішення, що  підлягає безумовному та обов'язковому виконанню.

    Крім того, відчуження нерухомого майна було здійснено відповідно до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме –після звільнення активів ЗАТ з податкової застави та зняття з Державного реєстру запису про податкову заставу.

   Також, ст. 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатними договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі –Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

   Ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником та обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

   З матеріалів справи вбачається, що податкова застава активів ЗАТ дійсно виникла 07.08.1998 р., але вона була зареєстрована в Державному реєстрі заборонень тільки 16.04.2004, згідно Витягу про внесення запису до Державного реєстру застав від 16.04.2004 р. та знята з реєстрації –01.07.2004 р., згідно копії Витягу про зняття реєстрації у Державному реєстрі застав від 01.07.2004 р.

   Таким чином, договір купівлі - продажу нерухомого майна від 21.10.2003 р. був укладеним до реєстрації податкової застави в Державному реєстрі, а фактична передача нерухомого майна ЗАТ у власність ПП відбулася –27.07.2004 р. за актом приймання –передачі, тобто вже після зняття реєстрації податкової застави з Державного реєстру застав, а тому ПП відповідно до вимог  ст. 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” є добросовісним набувачем даного об'єкта нерухомого майна, та так як, на момент відчуження майна, податкова застава не була зареєстрована, то відносно ПП, згідно ст. 12 даного Закону, вона є –недійсною.

   Обґрунтовано не прийняв до уваги суд першої інстанції і ствердження ЗАТ про те, що договір купівлі-продажу від 21.10.2003 р. укладено всупереч цілям створення та діяльності останнього, зазначених в установчих документах товариства, оскільки укладання угод з купівлі-продажу майна не суперечить Статуту ЗАТ  та при їх укладанні останній дії самостійно і на власний ризик та розсуд.

   При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:     

   Рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року у справі № 22/476-06-13075 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”, м. Одеса –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

        Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

          Судді                                                                              В. В. Бєляновський

                                                                                                  М. А. Мирошниченко