Рішення

від 03.07.2017 по справі 916/624/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/624/17

за позовом Фермерське господарство "АГРО СЕНС";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі"

про стягнення 782325,76 грн.;

Головуючий суддя Літвінов С.В.

Судді: Цісельський О.В.

ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: -не з'явився;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Позивач, Фермерське господарство "АГРО СЕНС" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" про стягнення 782325,76 грн., з яких 650169грн. - основного боргу, пеню у розмірі 68607,17грн., витрати від інфляції у розмірі 55698,39грн., 3% річних у розмірі 7851,20грн., судовий збір та витрати на послуги адвоката у розмірі 10000грн.

Також, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2017р. порушено провадження у справі №916/624/17.

Суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

27.03.2017р. позивач надав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

10.04.2017р. та 24.04.2017р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про долучення до матеріалів справи документів, які долучені до матеріалів справи.

24.04.2017р. представник позивача звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про зменшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 640169грн. - основного боргу, витрати від інфляції у розмірі 55698,39грн., 3% річних у розмірі 7851,20грн., судовий збір у розмірі 11734,89грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 10000грн.

24.04.2017р. представник відповідача надав до суду відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнав частково.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2017р. строк розгляду справи продовжено.

13.05.2017р. представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача.

19.05.2017р. представник відповідача надав до суду заяву про доручення до матеріалів справи копію платіжного доручення №93 від 12.05.2017р., відповідно до якого відповідач частково погасив 4000грн. як оплату за льон згідно договору.

29.05.2017р. представник відповідача надав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було призначено на 29.05.2017р. та у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному з 22.05.2017р. судове засідання по справі № 916/624/17 призначене не відбулося

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2017р. справу № 916/624/17 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів по справі №916/624/17 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. справу № 916/624/17 прийнято до розгляду колегією суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судових засідань були повідомлені належним чином, про поважність причин відсутності не повідомили, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 03.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

07.09.2016р. між підприємствами: Фермерське господарство АГРО СЕНС (далі Постачальник, Позивач) та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ (далі Покупець, Відповідач), було укладено Договір поставки за №0709/2016 - ТМ від 07.09.2016р. (далі Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., п. 1 Договору, Позивачем було поставлено а Відповідачем отримано насіння льону (далі Товар) у кількості 72.241кг., загальною ціною 577928,00грн.

Вказана поставка супроводжувалась документально: Специфікація (додаток №1 до Договору) від 07.09.2016р.; видаткова накладна №2 від 19.09.2016р.; рахунок про сплату №2 від 19.09.2016р.; довіреності на отримання товару за №141 від 19.09.2016р..

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони домовились, що оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця, на умовах 100% від вартості поставленого Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку .

У визначений Договором термін строк оплати за товар настав з 27.09.2016р.

Як вказує позивач, відповідно до Додатку №4 від 25.01.207р. до Договору ( Протокол узгодження ціни ) сторони домовились про зміну ціни Договору. Нова вартість Товару з 25.01.2017р. склала 650169,00грн. та повинна була сплачена до 31.01.2017р.

Таким чином, позивач вважає, що загальна сума кредиторської заборгованості Покупця перед Постачальником, згідно умов Договору та додатків до нього складає суму в розмірі 650169,00грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 640169грн. - основного боргу, витрати від інфляції у розмірі 55698,39грн., 3% річних у розмірі 7851,20грн., судовий збір у розмірі 11734,89грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 10000грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Позивач, 24.04.2017р. звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про зменшення позовних вимог де однією із вимог було стягнення з відповідача 640169грн. - основного боргу з урахуванням часткової оплати в розмірі 10 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №58 від 10.04.2017р.

Але, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем додатково сплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 4000грн., що підтверджується платіжним дорученням №93 від 12.05.2017р. та не спростовується сторонами по справі.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

Отже, так як відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 4000грн, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4000 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 636169грн., суд задовольняє вимоги в цій частині частково з наступних підстав.

Відповідно до до п. п. 1.1., п. 1 Договору, Позивачем було поставлено а Відповідачем отримано насіння льону (далі Товар) у кількості 72.241кг., загальною ціною 577928,00грн., що підтверджується специфікацією (додаток №1 до Договору) від 07.09.2016р., видатковою накладною №2 від 19.09.2016р., рахунком про сплату №2 від 19.09.2016р. та довіреністю на отримання товару за №141 від 19.09.2016р..

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони домовились, що оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця, на умовах 100% від вартості поставленого Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку .

Позивач стверджує, що відповідно до Додатку №4 від 25.01.207р. до Договору ( Протокол узгодження ціни ) сторони домовились про зміну ціни Договору. Нова вартість Товару з 25.01.2017р. склала 650169,00грн. та повинна була сплачена до 31.01.2017р.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідно до додатку №4 до договору змінилась ціна договору і тому з відповідача підлягає стягненню 650169грн.

Так, дійсно, додатком №4 від 25.01.2017р. змінено ціну договору яка склала 650169грн, але сама поставка здійснена 19.09.2016р., тому суд не може враховувати додаток №4 від 25.01.2017р. як доказ стягнення 650169грн. за поставлений товар, що також не відповідає вимогам п. 2.2. Договору.

Отже, відповідно до розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 563928грн. ( 577928грн. (сума поставки 19.09.2016р.) - 10 000грн.( оплата 10.04.2017р. з урахуванням уточнень) - 4000грн. (припинено на підставі п. 1-1 ГПК України).

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення витрат від інфляції у розмірі 55698,39грн. та 3% річних у розмірі 7851,20грн..

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних та 3 % річних частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що грошове зобов'язання по договору складає 577928грн. Таким чином, суд здійснив самостійний розрахунок інфляційних та 3 % річних.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 27.09.2016 - 01.03.2017 577928 1.078 45201.52

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 577928 27.09.2016 - 01.03.2017 156 3 % 7397.69

Отже, згідно розрахунку суду, сума 3% річних складає 7397,69грн. та індекс інфляції складає 45201,52грн., які підлягають стягненню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України у розмірі 9457,91 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовом позивачем було заявлено вимогу про стягнення із відповідача витрат на правову оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами та доповненнями) Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо . Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що під час складання позову, адвокатом, як представником позивача, здійснено невірний розрахунок суми позову та адвокат не з'явився до суду на судові засідання, які були призначені на 10.04.2017р. та на 03.07.2017р. (явка представників сторін була обов'язкова), тому підлягає часткове стягнення витрат на правову оплату послуг адвоката у розмірі 90000,00 грн.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4000грн. - припинити.

2. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 636169грн., витрат від інфляції у розмірі 55698,39грн. та 3% річних у розмірі 7851,20грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, к. 303, код ЄДРПОУ 36553354) на користь Фермерського господарствв "АГРО СЕНС" (56650, Миколаївська область, Новоодеський р-н., с. Новопетрівське, вул. Жовтнева, 88, код ЄДРПОУ 40294983) 563928грн. - основного боргу, індекс інфляції у розмірі 45201,52грн., 3% річних у розмірі 7397,69грн., судовий збір у розмірі 9457,91 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 90000грн..

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2017 р.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя С.В. Літвінов