Постанова

від 03.10.2017 по справі 916/624/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р.Справа № 916/624/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Маленкова О.П.

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 752, дата видачі : 06.03.12;

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 26/12-ТМ, дата видачі : 26.12.16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі"

на рішення Господарського суду Одеської області від 03 липня 2017 року

по справі № 916/624/17

за позовом Фермерське господарство "АГРО СЕНС";

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі"

про стягнення 782325,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 року Фермерське господарство АГРО СЕНС звернулось з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ 782 325,76 грн., з яких 650 169 грн. - основного боргу, пеню у розмірі 68607,17 грн., витрати від інфляції у розмірі 55 698,39., 3% річних у розмірі 7 851,20 грн., судовий збір та витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №0709/2016-ТМ від 07 вересня 2016 року та додаток до цього договору, за яким позивач зобов'язувався здійснити поставку насіння льону (далі - товар) у кількості 72,241 тн в строк від 07.09.2016 р. по 19.09.2016 р. Відповідно до Договору, Позивачем було поставлено а Відповідачем отримано товар у кількості 72,241 тн., загальною ціною 577 928,00 грн.

Позивач вказує, що станом на 28.09.2016 відповідач не сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до Додатку №4 від 25.01.2017 р. до Договору сторони домовились про зміну ціни Договору, яка склала 650 169,00 грн.

Станом на 01.02.2017р. за Відповідачем значилась заборгованість у розмірі 650 169,00 грн., тому позивач вважав за необхідне звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача. Разом з тим позивач, здійснив розрахунок і додатково просив стягнути пеню у розмірі 68607,17 грн., витрати від інфляції у розмірі 55 698,39., 3% річних у розмірі 7 851,20 грн., судовий збір та витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог 24.04.2017р. позивач відмовився від стягнення з відповідача суми пені у розмірі 68 607,17 грн., а також, у зв'язку із тим, що відповідачем було сплачено за договором 10 000 грн., позивач зменшив розмір основного боргу за договором та відповідно розмір позовних вимог на 10 000 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи відповідачем додатково сплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 4000грн., що підтверджується платіжним дорученням №93 від 12.05.2017р. та не спростовується сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 липня 2017 року у справі №916/624/17 (головуючий суддя - Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги задоволено частково.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 000 грн. - припинено.

Позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" на користь Фермерського господарства "АГРО СЕНС" 563 928грн. - основного боргу, індекс інфляції у розмірі 45 201,52грн., 3% річних у розмірі 7 397,69грн., судовий збір у розмірі 9 457,91 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 90 000грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки №0709/2016-ТМ від 07 вересня 2016 року, а саме не здійснив оплату за поставлений товар.

При цьому, суд не прийняв до уваги Додаток №4 від 25.01.2017р. як доказ стягнення 650169грн. за поставлений товар, оскільки Додатком №4 від 25.01.2017р. змінено ціну договору яка склала 650 169 грн. але сама поставка здійснена 19.09.2016р.

Отже, відповідно до розрахунку суду, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в poзмipi 563 928грн. (577 928грн. (сума поставки 19.09.2016р.) - 10 000грн. (оплата 10.04.2017р. з урахуванням уточнень) - 4000грн.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних, згідно розрахунку суду, сума 3% річних складає 7 397,69грн. та індекс інфляції складає 45 201,52грн.

Судом також встановлено, що під час складання позову, адвокатом, як представником позивача, здійснено невірний розрахунок суми позову та адвокат не з'явився до суду на судові засідання, які були призначені на 10.04.2017р. та на 03.07.2017р. (явка представників сторін була обов'язкова), тому частково задовольнив вимогу про стягнення витрат на правову оплату послуг адвоката у poзмipi 90000.00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 03.07.17р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Агро Сенс до ТОВ Торговий Дім - Таврійські Млинарі про стягнення відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідно до п. 2.2 Договору поставки №0709/2016-ТМ від 07.09.2016 року Сторони домовились, що оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі покупця, на умовах 100% від вартості поставленого Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до цього пункту договору обов'язковою умовою є надання позивачем відповідачу рахунку за поставлений Товар, чого, за твердженням апелянта, до сих пір зроблено не було.

Скаржник наголошує, що позивач надав до матеріалів справи копію рахунку № 2 від 19.09.2016 року, але доказів надання (вручення, надсилання) зазначеного рахунку Відповідачу Позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, апелянт вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку із передчасністю подання позову щодо стягнення основного боргу, шо є підставою для відмови у позові.

Щодо нарахування суми витрат на послуги адвоката апелянт вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення витрат на адвоката у сумі 10 000.00 гривень такими, що підлягають лише частковому задоволенню - пропорційно витраченого часу, пов'язаного з розглядом справи та суми задоволених позовних вимог. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що згідно заяви про зменшення позовних вимог від 24.04.2017 року (є в матеріалах справи) Позивач просить суд стягнути з Відповідача 10 000 грн., а суд першої інстанції з врахуванням часткового задоволення позову вирішує стягнути 90 000 грн., що є неприпустимим та не відповідає матеріалам справи.

Щодо нарахування суми судового збору, апелянт зазначає, що, на думку Відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю предмету спору (передчасністю подання позову - строк оплати згідно п.2.2.Договору між Позивачем та Відповідачем ще не настав, т.я. рахунок на оплату Позивачем Відповідачу ще не надавався, про що свідчить відсутність доказів його вручення чи навіть відправки, Відповідачу), у судових витратах на оплату судового збору та витрат на послуги адвоката слід також відмовити.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судом першої інстанції, 07.09.2016р. між підприємствами: Фермерське господарство АГРО СЕНС та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ , було укладено Договір поставки за №0709/2016 - ТМ від 07.09.2016р.

Відповідно до п. п. 1.1 Договору, Позивачем було поставлено а Відповідачем отримано насіння льону у кількості 72 241 кг., загальною ціною 577 928,00 грн.

На виконання укладеного договору, між сторонами підписано Специфікацію (додаток №1 до Договору) від 07.09.2016р.; видаткову накладну №2 від 19.09.2016р. на суму 577 928,00 грн.; рахунок про сплату №2 від 19.09.2016р.; довіреності на отримання товару за №141 від 19.09.2016р..

Відповідно до п. 2.2. Договору, сторони домовились, що оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця, на умовах 100% від вартості поставленого Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку.

Як вказує позивач, відповідно до Додатку №4 від 25.01.207р. до Договору ( Протокол узгодження ціни ) сторони домовились про зміну ціни Договору. Нова вартість Товару з 25.01.2017р. склала 650 169,00грн. та повинна була бути сплачена до 31.01.2017р.

Відповідно до умов договору оплату здійснено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач також просив стягнути з відповідача на його користь витрати від інфляції у poзмipi 55 698,39грн., 3% річних у poзмipi 7 851,20грн., відшкодувати судовий збір у розмірі 11 734,89грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.09.2016 року була поставка, що не заперечується обома сторонами, на суму 577 928,00 грн.

25.01.17 року було укладено Додаток №4, яким змінено ціну договору на 650169грн.

Оплати за поставлений товар так і не було здійснено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості, яка виникла на підставі специфікації (додаток №1) до договору та видаткової накладної №2 від 19.09.2016 року.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано вказано про неможливість прийняття Додатку №4 від 25.01.2017р. як належного доказу зміни ціни, оскільки сама поставка здійснена раніше ніж підписано додаток.

За змістом частин другої та третьої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Таким чином, судова колегія враховує лише ціну товару, яка встановлена сторонами при виконанні договору та становить 577 928,00 грн.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в poзмipi 563 928грн. (577 928грн. (сума поставки 19.09.2016р.) - 10 000грн. (оплата згідно платіжного доручення №58 від 10.04.2017р. а.с.96) - 4000грн. (оплата згідно платіжного доручення №93 від 12.05.2017р. а.с.108).

Перевіривши розрахунок інфляції та 3% річних, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про необхідність розрахунку вказаних нарахувань з 27.09.2016 по 01.03.2017 року.

Як вже зазначалось вище, умовами п.2.2 договору сторони домовились, що оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця, на умовах 100% від вартості поставленого Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку.

Однак, матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ Торговий дім Таврійські млинарі рахунку №2 від 19.09.2016 року.

При цьому, судова колегія наголошує, що визнання відповідачем заборгованості не має принципового значення для вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідач заперечує факт отримання самого рахунку, що є визначальним для розрахунку зазначених нарахувань.

Часткове погашення заборгованості відбувалось за платіжними дорученнями №58 від 10.04.2017р. та №93 від 12.05.2017р., в яких призначенням платежу вказано оплата за льон згідно договору №0709/2016-ТМ від 07.09.2016р. та немає посилання на рахунок.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на приписи ст.530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Матеріали справи містять лист-вимогу ФГ Агро сенс від 25.01.2017 року №01/1/17, в якому позивач просить відповідача погасити заборгованість у розмірі 650 169 грн.(а.с.27). Зазначену вимогу отримано відповідачем 01.02.2017 року, про що свідчить копія поштового повідомлення, наданого представником позивача.(а.с.141)

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що семиденний строк виконання зобов'язання розпочався 02.02.2017 року та сплив 08.02.2017 року.

Отже, колегією суддів здійснено власний розрахунок 3% річних та індексу інфляції, та встановлено, що 3% річних за період з 08.02.2017 по 01.03.2017 року складають 997,51 грн., індекс інфляції за лютий 2017 року складає 5 779,28грн.

З огляду на викладене, судове рішення підлягає зміні в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача 90 000 грн. витрат на послуги адвоката, оскільки до стягнення заявлено лише 10 000 грн. адвокатських витрат , які повинні бути відшкодовані пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

За таких обставин, адвокатські витрати підлягають пропорційному розподілу, та складають 8109,00 грн. , що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, п.4 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03 липня 2017 року по справі № 916/624/17 змінити в частині стягнення інфляційних, 3% річних та адвокатських витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4000 грн. - припинити.

Позовні вимоги Фермерського господарства "АГРО СЕНС"- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Таврійські млинарі" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, к. 303, код ЄДРПОУ 36553354) на користь Фермерського господарства "АГРО СЕНС" (56650, Миколаївська область, Новоодеський р-н., с. Новопетрівське, вул. Жовтнева, 88, код ЄДРПОУ 40294983) 563 928,00 (п'ятсот шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. - основного боргу, індекс інфляції у розмірі 5 779,28 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. двадцять вісім коп.) грн., 3% річних у розмірі 997,51 (дев'ятсот дев'яносто сім грн. п'ятдесят одна коп.)грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 8109 (вісім тисяч сто дев'ять)грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2017 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.М. Принцевська