Постанова

від 03.07.2017 по справі 920/90/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 920/90/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 06.01.2017 року №27/03.02.02-17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» , м. Суми (вх.№1460С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2017р.

у справі № 920/90/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» , м. Суми

до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Суми

про визнання поновленим договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.04.2017р. у справі №920/90/17 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» , м. Суми з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2017р. у справі № 920/90/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати поновленим з дати набрання законної сили рішенням у даній справі договір оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу за р.н. 812 із змінами від 28.12.2012 року, посвідченими за р.н. 4733, зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.09.2013 року, номер запису 2358546, строком на п'ять років на тих самих умовах в редакції додаткової угоди від 21.10.2015 року, наведеній у позовній заяві.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції, з посиланням на п.2.2 ч. 2 договору оренди зазначає про те, що після закінчення терміну дії договору оренди він має переважне право на його поновлення.

Окрім того, зазначає, що він є належним орендарем, що підтверджується актом №1496-20 від 16.02.2016 року, підписаним за результатами звірки розрахунків по оплаті орендної плати за землю між ним та ДПІ у місті Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Так, на думку апелянта, маючи намір продовжувати користуватися земельною ділянкою на умовах оренди, він належним чином скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, тобто не на 9 років, а на 5 років, надіславши відповідачу відповідний лист від 21.10.2015 року №10.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 року суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2017р.

29.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№5596)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року розгляд справи відкладено на 03.07.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

30.06.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у зв'язку з перебуванням останнього у відпустці (вх.№6890)

У судовому засіданні 03.07.2017 року представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 03.07.2017 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102221330853, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант - Суми» , правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» (позивач) згідно рішення Зборів учасників від 07.09.2016 року та Статуту позивача, зареєстрованого 08.09.2016 року за № 16321360000013989, (орендар), відповідач надав, а позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка (зупинка громадського транспорту «Кінотеатр Дружба» ), площею 0,0048 га, кадастровий номер 5910136600:18:004:0013, землі комерційного використання.

Земельна ділянка площею 0,0048 га в натурі (на місцевості) була передана орендодавцем орендареві за актом приймання-передачі.

Згідно пункту 2.2 договору оренди, договір оренди укладається до двадцять дев'ятого грудня дві тисячі п'ятнадцятого року. Після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, вказаній земельній ділянці присвоєно тимчасову поштову адресу: м. Суми, пр-т Шевченка, 22/1.

Як встановлено місцевим господарським судом, 21.10.2015 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив поновити дію договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.02.2006 року та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером запису № 2358546 від 03.09.2013 року, за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка, 22/1 (зупинка громадського транспорту «Кінотеатр Дружба» ), надану під розміщеним міні-магазином, площею 0,0048 га терміном на 5 (п'ять) років.

До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року.

Листом № 1669/06.01-28 від 05.11.2015 року Департамент містобудування та земельних відносин ОСОБА_2 міської ради повідомив позивача, що питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року буде розглянуто на черговому засіданні комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин ОСОБА_2 міської ради з подальшим розглядом на черговій сесії ОСОБА_2 міської ради.

Згідно протоколу № 7 від 11.01.2015 року засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології ОСОБА_2 міської ради, комісією вирішено: відмовити в поновленні договору оренди земельної ділянки; рекомендувати Департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_2 міської ради підготувати відповідний проект рішення; винести даний проект рішення на розгляд чергової сесії ОСОБА_2 міської ради; виступити доповідачем на пленарному засіданні ради з даного питання та рекомендувати ОСОБА_2 міській раді підтримати даний проект рішення.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 24.02.2016 року № 408-МР «Про відмову у поновленні договорів оренди земельних ділянок» вирішено відмовити позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0048 га під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка, 22/1 (зупинка громадського транспорту «Кінотеатр Дружба» ).

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції у справі зазначає, що додаткова угода щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, проект якої надано відповідачу з листом-повідомленням № 10 від 21.10.2015 року, відповідачем не підписана та заперечень щодо її підписання позивачу не надіслано.

Також, вказує на те, що продовжує користуватися земельною ділянкою площею 0,0048 га під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка, 22/1 (зупинка громадського транспорту «Кінотеатр Дружба» ) на тих самих умовах, визначених договором від 18.02.2006 року, та сплачує орендну плату, а тому вважає, що відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» , він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) на наступні п'ять років.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою до господарського суду Сумської області, в якій останній просив визнати поновленим з дати набрання законної сили рішенням у даній справі договір оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу за р.н. 812 із змінами від 28.12.2012 року, посвідченими за р.н. 4733, зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.09.2013 року, номер запису 2358546, строком на п'ять років на тих самих умовах в редакції додаткової угоди від 21.10.2015 року, наведеній у позовній заяві.

03.04.2017 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 13, 30 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання поновленим з дати набрання законної сили рішенням у даній справі договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, строком на п'ять років на тих самих умовах в редакції додаткової угоди від 21.10.2015 року, наведеній у позовній заяві.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно частини 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Позивач (апелянт) зазначає, що орендарем, правонаступником якого є він, виконано наведені норми статті 33 Закону України «Про оренду землі» в повному обсязі, зокрема, орендар, маючи намір продовжувати користуватись вказаною земельною ділянкою на умовах оренди, належним чином скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до частин першої - п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та звернувся до ОСОБА_2 міської ради з листом № 10 від 21.10.2015 року та проектом додаткової угоди про продовження строку дії вказаного договору оренди земельної ділянки на наступні п'ять років.

Однак, з боку відповідача вказана додаткова угода підписана не була, заперечень щодо її підписання відповідач, також, не надав.

В обґрунтування своєї правової позиції, апелянт, з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , просить визнати поновленим договір оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди на тих самих умовах на наступні п'ять років.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договору оренди.

У відповідності до частин 8, 9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Так, у п. 2.2 договору оренди від 18 лютого 2006 року сторони погодили, що договір оренди укладається до двадцять дев'ятого грудня дві тисячі п'ятнадцятого року, тобто на 9 (дев'ять) років, а відповідно до проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року та прохальної частини позовної заяви позивач (орендар) просить поновити зазначений договір строком на п'ять років, тобто позивач без згоди відповідача (орендодавця) змінив строк договору оренди і просить укласти його на інший строк, ніж той, який був передбачений договором оренди.

Згідно частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється .

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди ; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткову угоду до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, позивач, без досягнення домовленості щодо терміну дії договору оренди (без згоди орендодавця) у проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року просив поновити зазначений договір на інший строк, ніж той, який був передбачений договором - строком на наступні п'ять років.

А тому, посилання апелянта на те, що він належним чином скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, тобто не на 9 років, а на 5 років, надіславши відповідачу відповідний лист від 21.10.2015 року №10, не приймаються колегією суддів, у зв'язку з тим, що апелянт, без згоди орендодавця у проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року просив поновити зазначений договір на інший строк.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що переважне право позивача на укладення (поновлення) договору оренди землі припинилося на підставі частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

За таких обставин, договір не може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» ), оскільки позивач змінив істотну умову договору (строк дії договору оренди) без згоди орендодавця.

Тобто, не досягнувши домовленості щодо істотних умов договору, його переважне право на укладення такого договору припинилося.

А отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2006 року, загальною площею 0,0048 га на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором , не є можливим на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та що позивачем в порушення приписів статей 32-34,36 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів та не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Апеляційним господарським судом, також, враховано правові позиції викладені Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, у справі № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, у справі № 6-4цс15.

Також, не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що він є належним орендарем, що, на його думку, підтверджується актом №1496-20 від 16.02.2016 року підписаним, за результатами звірки розрахунків по оплаті орендної плати за землю між ним та ДПІ у місті Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Факт складання такого акту не може бути підставою для поновлення договору оренди на той самий строк на інших істотних умовах без досягнення домовленості між сторонами договору.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» , м. Суми слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області - без змін.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНЗАНІТ» , м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2017р. у справі №920/90/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.07.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.