Вирок

від 06.07.2017 по справі 615/1438/14-к

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1438/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2017 м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014220240000355 заобвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високопілля Валківського району Харківської області, українця, громадянина України, що не одружений, є військовослужбовцем, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

21 червня 2014 року, близько 18:00 години, ОСОБА_6 прибув до домоволодіння ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де спільно з останнім вживав спиртні напої. Близько 19:00 години, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 направились до продуктового магазину «Сундучок», який розташований за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Радянська, 16, з метою придбання спиртних напоїв. Під час спілкування між ними виник конфлікт в наслідок якого ОСОБА_6 , відчуваючи неприязнь до ОСОБА_9 умисно, розуміючи наслідки своїх дій, наніс йому три удари кулаком в обличчя. Навіть після падіння ОСОБА_9 на землю, ОСОБА_6 продовжив наносити ОСОБА_9 удари по тулубу ногами, в результаті чого, спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини з переломами 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий перелом гемопневматоракс, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні крововиливи та садна обличчя, які є легкими тілесними ушкодженнями.

В судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечив проти того, що 21.06.2014 року ввечері, він знаходячись в стані алкогольного сп`яніння в компанії раніше знайомого односельця ОСОБА_9 . Після деякого часу вжиття спиртних напоїв, разом пішли до магазину щоб придбати ще алкоголю. Проте, в дорозі між ними стався конфлікт, в ході якого, як пояснив обвинувачений він наніс ОСОБА_9 декілька ударів в обличчя, а потім коли останній впав на землю, ще вдарив його декілька разів ногою по тулубу.

ОСОБА_6 пояснив, що визнає себе винуватим частково, оскільки хоч і не оспорює наявність тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , проте вважає, що ініціатором бійки був саме потерпілий, а тому він, захищаючись став у відповідь завдавати ударів останньому.

Згодом, після дослідження судом усіх доказів, ОСОБА_6 визнав себе винуватим в повному обсязі та пояснив, що давав неправдиві свідчення. Насправді, він завдаючи ударів потерпілому ОСОБА_9 , не захищався а усвідомлював можливі наслідки своїх дій.

ОСОБА_6 пояснив, що розкаявся та усвідомлює негативне значення своїх дій та готовий до покарання призначеного судом.

Крім того, обвинувачений зобов`язався в позасудового порядку відшкодувати потерпілому ОСОБА_9 шкоду.

Крім визнання вини ОСОБА_6 його винуватість в інкримінованих його діях, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами як окремо, так і в їх сукупності.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №110-НВ/14 від 18.07.2014 року, у ОСОБА_9 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини з переломами лівих 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий гемопневматоракс, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні крововиливи та садна обличчя, що за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями.

Під час проведення слідчого експерименту від 19.07.2014 року ОСОБА_9 пояснив, що 21.06.2014 року, ввечері, близько 18:00 години, до нього прийшов ОСОБА_6 та приніс із собою декілька пляшок пива, які вони разом і вжили. Згодом, вони вирішили піти до магазину та по дорозі до нього, ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком правої руки в праве око. Від даного удару потерпілий впав на живіт та втратив свідомість. Прийшов до тями ОСОБА_9 від того, що ОСОБА_6 наносив удари носком вбутої ноги в область ребер тулуба.

Як витікає з висновку судово-медичної експертизи №112-НВ/14\110-НВ/14 від 23.07.2014 року, згідно наданих медичних документів у ОСОБА_9 мали місце такі тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини з переломами лівих 7-11 ребер, забій лівої легені та закритий гемопневматоракс, множинні крововиливи та садна обличчя, які виникли в результаті ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в пошкодженнях не відтворилися. По механізму утворення, локалізації виявленні ушкодження у ОСОБА_9 відповідають тому способу, на який вказує потерпілий під час слідчого експерименту проведеного 19.07.2014 року. Вказані вище пошкодження могли виникнути від ударів як кулаком так і взутою ногою з місцем прикладання в область обличчя та лівої половини грудної клітини.

Крім того, ОСОБА_6 під час проведеного слідчого експерименту 05.08.2014 року, надав аналогічні пояснення ОСОБА_9 щодо механізму нанесення ударів та частини тіла в які вони були нанесені.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2640-И/14 від 14.08.2014 року, на чоловічій сорочці, яка належить потерпілому ОСОБА_9 , виявлена кров людини, в якій виявлений тільки антиген Н. Таким чином, можна вважати що кров в зазначених об`єктах відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_9 не виключається.

Обвинувачений не заперечив проти обґрунтованості та висновків судово-медичних експертиз.

Захисник заявив, що його підзахисний ОСОБА_6 хоч і визнав себе винуватим, таким насправді не є, оскільки сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів, що свідчать про наявність умислу в діях ОСОБА_6 .

Захисник зауважив, що безпосередньо в судовому засіданні не допитаний сам потерпілий, а жоден зі свідків не вказав на ОСОБА_6 як на особу, що вчинила злочин. До того ж, протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення навіть не містить даних про його підзахисного.

Також захисник звернув увагу, що свідок, яка була в бригаді медичної допомоги ОСОБА_10 взагалі не надала суду жодних пояснень на підтримку обвинувачення.

Позиція захисника обвинуваченого не відповідає сукупності досліджених судом доказів.

Так, із самого початку судового слідства обвинувачений не заперечував сам факт бійки, що відбулась 21 червня 2014 року ввечері між ним та потерпілим.

Не викликала сумнівів у сторони захисту також локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень.

Той факт, що обвинувачений згодом визнав себе винуватим узгоджується з об`єктивними даними та поясненнями самого потерпілого наданими ним під час слідчого експерименту.

Показовим є та обставина, що попри первісні показання обвинуваченого про дії в умовах самозахисту, даних про наявність на його тілі будь-яких тілесних ушкоджень не має.

Водночас, згідно висновків експерта на тілі ОСОБА_9 маються численні сліди побоїв, що кваліфіковані навіть не як середньої тяжкості.

Вищезазначене свідчить про цілеспрямовані та умисні дії ОСОБА_6 стосовно потерпілого.

При цьому, не має значення, що суду стороною обвинувачення не представлено жодного свідка, що був би очевидцем подій.

Що стосується свідка ОСОБА_10 , яка на запитання прокурора не змогла згадати події описані в обвинуваченні, суд не вважає цю обставину, та що спростовує обвинувачення, адже інших доказів цілком достатньо для висновку суду про винуватість ОСОБА_6 .

Крім того, дійсно, відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2014 року, потерпілий ОСОБА_9 звернувся до Валківського відділу поліції із повідомлення, що 21.06.2014 року, о 18:00 годині, по вулиці Шкільній в с. Високопілля йому наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 .

Водночас, в судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечив, що прізвище ОСОБА_12 є прізвищем його матері.

Отже, попри позицію захисника, винуватість ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення є доведеною.

За таких підстав, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 не одружений, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, а за місцем фактичного мешкання посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно рішення Валківського районного суду Харківської області від 31.05.2016 року, ОСОБА_6 утримує малолітню дитину ОСОБА_13 , 29.01.2014 року, що є даними, що позитивно характеризують обвинуваченого.

Обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 є щире каяття.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.66 КК України, суд вважає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 той факт, що обвинувачений є військовослужбовцем, що є важливим та позитивним прикладом професійної діяльності в період проведення антитерористичної операції.

Обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 є скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують покарання, суд прийшов до висновку, що перевиховання і виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства.

Крім того, представник потерпілого не наполягав на призначенні ОСОБА_6 суворого покарання у разі визнання його винуватим.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно призначити мінімальне покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, тобто 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення в червні 2014 року, а тому суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого вимоги статті 76 КК України в редакції, що діяла на час скоєння ним злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України (в ред. станом на 04.06.2014 року), у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов`язки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_6 проходиться військову службу, на останнього необхідно покласти лише обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Водночас, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, а також з врахуванням обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , іспитовий строк має бути максимальним.

Прокурором в інтересах держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації заявлено цивільний позов, в якому прохає стягнути на користь держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації кошти в сумі 2489 грн. 40 коп., витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 .

Позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як витікає з положень ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З листа КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» №248 від 02.09.2014 року витікає, що ОСОБА_9 , перебував на лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» з 22.06.2014 року по 10.07.2014 року. Вартість лікування становить 2489 грн. 40 коп.

Оскільки винуватість ОСОБА_6 в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , доведена, суд вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого вказану в цивільному позові суму.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, ст. ст. 75, 76 КК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України (в ред. станом на 04.06.2014 року), покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі районного фінансового відділу Валківської районної державної адміністрації кошти в сумі 2489 грн. 40 коп. (р/р 3142544500116 в УДК м. Валки, МФО 85101, код 02316440, отримувач ВДК у Валківському районі).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1