Ухвала

від 06.07.2017 по справі 606/1738/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1738/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 22-ц/789/775/17 Доповідач - Ткач О.І. Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Бріля В.Л.,представників

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 28 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Теребовлянська міська рада Теребовлянського району Тернопільської області, відділ у Теребовлянському районі Головного управління Держкадастру у Тернопільській області про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Теребовлянського районного суду від 28 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що воно суперечить нормам матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення належним чином не було досліджено питання виготовлення відповідачами, які є його суміжними землевласниками технічної документації із землеустрою щодо встановлення їм меж земельних ділянок в натурі. Оскільки вказані дії проводились різними проектантами, точки опису межових знаків, не співпали в натурі із межовими знаками на місцевості. Тому, він змушений був звернутись із вищевказаним позовом для захисту своїх інтересів.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали і суду пояснили, що оскільки не досягай домовленості з ОСОБА_2 щодо влаштування заїзду до садиби зі сторони вул.Грушевського м.Теребовлі та враховуючи, що в 90-х роках існував заїзд через земельну ділянку ОСОБА_2 тому просять переглянути судове рішення і скасувати судове рішення, оскільки суд не знайшов підстав, що допущені помилки в графічних матеріалах технічної документації відповідачів є підставою для відновлення становища щодо користування земельними ділянками, яке існувало до приватизації відповідачами земельних ділянок..

Представник ОСОБА_2 заперечив доводи апеляційної скарги та просить судове рішення залишити без змін. При цьому, представник відповідачки суду пояснив, що спір між сторонами триває з 2009 року. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши представників позивача та ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суміжних землевласників ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки. Свої вимоги мотивував тим, що є власником житлового будинку по вулиці Бічній 1, в м. Теребовлі. Його сусідами є відповідачі у справі. Позивач та відповідачі виготовили правовстановлювальні документи на земельні ділянки, однак при дослідженні змісту державних актів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно у відповідачів виявлено розбіжності в описових межах суміжних землекористувачів. Такі розбіжності могли виникнути через те, що технічну документацію виготовляли різні землевпорядні організації та в різні проміжки часу. Оскільки іншим шляхом усунути розбіжності не має можливості, позивач просить скасувати правовстановлювальні документи відповідачів шляхом визнання їх незаконними та скасування. Крім того, позивач вказує, що при виготовленні технічної документації із землеустрою ОСОБА_2, було допущено технічну помилку при з'єднанні точок по периметру, в результаті чого, відповідач здійснила, будівництво фундаменту, перекрила проїжджу частину дороги загального користування, загальною площею 0,0039 га, яку позивач використовував для під'їзду до свого господарства більше 20 років.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів при виготовленні відповідачами землевпорядної документації в процесі приватизації земельних ділянок, які були в їх користуванні. Рішенням Теребовлянського районного суду від 17.10.2011 році в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачки судом не встановлено факту захоплення ОСОБА_2 землі загального користування, яка використовувалась як заїзд. Окрім цього, згідно актів обстеження і відновлення меж земельних ділянок, межі суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в процесі приватизації погоджено ОСОБА_1 і будь-яких застережень при підписанні цих актів ним не зроблено.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.15 ЦК -"Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання."

Згідно ст.3 ЦПК -" кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів."

В силу ст.152 ЗК - "Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

д) застосування інших, передбачених законом, способів."

Відповідно до частини 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 4 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій"- проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок крім іншого повинен включати: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план виготовляється за результатами кадастрової зйомки, що, відповідно до ст. 198 ЗК України включає в себе і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в місті Теребовлі по вул. Бічній, 1 площею 0.10 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК № 582078 від 06 грудня 2013 року. Також позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в місті Теребовлі по вул. Бічній, 1 площею 0.301 га (а.с.16-19). Дане право позивач набув в порядку приватизації земельної ділянки (а.с. 134-139).

Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельні ділянки передані безкоштовно у власність на підставі рішень сесій Теребовлянської міської ради протягом 2008 та 2009 року в порядку приватизації, про що свідчать державні акти та технічна документація (а.с.11-15, 117-122, 123-133).

Згідно технічної документації ОСОБА_2, а саме акту обстеження і відновлення меж земельних ділянок, вбачається що межі її земельної ділянки погоджені із суміжними землекористувачами в тому числі ОСОБА_6 без будь-яких застережень чи заперечень.

Із акту обстеження земельних ділянок ОСОБА_4 вбачається, що було проведено обстеження земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і будь-яких порушень межових знаків між землекористувачами не виявлено.

З пояснень представників сторін в суді апеляційної інстанції, що кореспондуються з матеріалами справи вбачається, що земельний спір між сторонами триває з 2009 року, про що свідчать судові рішення, які долучені до справи (а.с.43-56). Спір виник із за частини земельної ділянки розміром 39 кв.метри, яку позивач використовував як заїзд до садиби зі сторони вул.Грушевського за погодженням з відповідачкою (а.с.64). Дана земельна ділянка ніколи не перебувала в правомірному користуванні позивача, як і не встановлено що вказана земельна ділянка відносилась до категорії земель загального користування, які використовуються як вулиця чи проїзд, згідно класифікації видів цільового призначення земель.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують невідповідність межових знаків, які б були підставою для скасування державник актів на право власності на земельні ділянки та визнання їх недійсними, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Теребовлянського районного суду від 28 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7