Рішення

від 23.06.2017 по справі 295/1412/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/1412/16-ц

Категорія 33

2/295/1374/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів - Слончак А.С., Глущенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства Страхова группа Ю.БІ.АЙ , третя особа - ОСОБА_4, про стягнення суми страхового відшкодування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову, посилаючись на те, що 14.11.2014 року близько 21-00 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вулиць ОСОБА_5 - І Травня у м. Житомирі, рухався по вул. І Травня на заборонений (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який завершував рух через перехрестя вулиць ОСОБА_5 - І Травня, внаслідок чого транспортний засіб Mitsubishi Lancer змінив напрямок руху та скоїв зіткнення з автобусом Рута, д.н. НОМЕР_3. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Згідно змісту позовної заяви відповідач ОСОБА_3 порушив п. 8.10 ПДР України, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Позивач зазначає, що постановою Житомирського МВ УМВС України від 03.04.2015 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито, однак зі змісту постанови слідує, що причиною створення аварійної обстановки та ДТП є невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_4 п. 8.10 ПДР України. Вказана постанова не оспорювалася та не оскаржувалася. Згідно бази даних НАІС станом на 14.11.2014 року транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_5 належав ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність яким застрахована у АТ СГ Ю.БІ.АЙ . З метою відшкодування отриманих збитків 18.11.2014 року до АТ СГ Ю.БІ.АЙ було надано повідомлення про страховий випадок, а 26.11.2015 року направлено пакет документів з заявою на виплату страхового відшкодування, проте сума страхового відшкодування виплачена не була. Згідно звіту матеріальний збиток, завданий власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля НОМЕР_2 склав 117148,36 грн., витрати на послуги евакуатора та на проведення експертизи відповідно 500,00 грн. та 600,00 грн., згідно акту виконаних робіт за відновлення автомобіля Mitsubishi Lancer сплачено 124214,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, хвилюванні, душевному болю, оскільки пошкоджено його особисте майно, порушено звичний для нього спосіб життя, протягом тривалого часу він був позбавлений можливості використовувати транспорт як засіб пересування. Завдану моральну шкоду оцінює в сумі 1000,00 грн. за кожен місяць страждань від дня ДТП, що в загальному розмірі становить 14000,00 грн.

Тому позивач просить стягнути з ПАТ Страхова група Ю.БІ.АЙ на свою користь повну суму застрахованої відповідальності - 50000 грн., стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 74814,00 грн. різниці між фактично витраченими коштами та сумою страхового відшкодування та моральну шкоду у розмірі 14000,00 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, обґрунтовуючи свої вимоги викладеними у ньому обставинами. В останнє судове засідання позивач та його представник не з'явилися, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи у його відсутності, в якій вказав про підтримання позовних вимог. Позивач пояснив, що на наступний день пісдя ДТП звертався до страхової компанії, однак отримав відмову у виплаті страхового відшкодування від 27.01.2016 року. Представник позивача додав, що позивачу було повідомлено страховою компанією, що виплата стархового відшкодування буде діснена після отримання судового рішення про притягнення винної соби до адміністративної відповідальності. Однак у подальшому, коли після отримання судового рішення позивачем до страховика було подано копію постанови суду, тоді відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропущенням строку звернення до страхової компанії. Понесені судові витрати просить стягнути з відповідачів на користь позивача.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 позов не визнали. Їх представник у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про те, що постановою суду провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому ОСОБА_3 не було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Вина водія автомобіля Daewoo Lanos судом не встановлена, а обставини, викладені у постанові, лише вказують на фактичне існування ДТП, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ПАТ Страхова группа Ю.БІ.АЙ у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду направив заяву про розгляду справи у його відсутності та заперечення проти позову. У своїх запереченнях вказав, що не погоджуються з розміром позовних вимог та вважає їх неприйнятними, оскільки відповідачем не було проведено оцінку матеріального збитку, нанесеного автомобілю Mitsubishi Lancer, не було надано для огляду пошкоджений автомобіль у стані, в якому він знаходився після ДТП. Завдані збитки власнику автомобіля Mitsubishi Lancer залишаються не оцінені у порядку, визначеному законодавством у сфері оцінки майна, із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся не у строк, встановлений Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а також не надав для огляду страховій компанії пошкоджений автомобіль, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що при зверненні до страхової компанії про виплату страхового відшкодування було відмовлено у зв'язку з пропущенням строків, але строки не були пропущені, так як із заявами зверталася і вона, і її батько - позивач ОСОБА_6 Страхова компанія відмовлялася визначати вартість збитку, завданого пошкодженням автомобіля, через те, що було відсутнє судове рішення щодо винуватості водія.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідачів та їхнього представника, третю особу, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2014 року близько 21-00 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті вул. ОСОБА_5 - І Травня м.Житомира, рухався по вул. 1-го Травня на заборонений (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого відбулось зіткнення із транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_6, який завершував рух через перехрестя вулиць ОСОБА_5 та Першого травня, внаслідок чого автомобіль Mitsubishi Lancer змінив напрямок руху та скоїв зіткнення з автобусом Рута д.н. НОМЕР_7. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 8.10 ПДР, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Ці обставини встановлені постановою Богунського районного суду міста Житомира від 13.11.2015 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 47, 48). Постанова не оскаржувала ся в апеляційному порядку та набрала законної сили.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що обставини скоєного правопорушення підтверджуються матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 848494 від 10.04.2015 року; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.11.2014 року, протоколами огляду транспортних засобів від 14.11.2014 року (Daewoo Lanos і Mitsubishi Lancer), постановою про закриття кримінального провадження від 03.04.2015 року, висновками експерта від 27.03.2015 року, поясненнями свідків, потерпілої ОСОБА_7

Постановою начальника ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_8 від 03.04.2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014060020006457 від 15.11.2015 року за фактом ДТП, у зв'язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (а.с. 52).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з огляду на те, що постановою Богунського районного суду міста Житомира від 13.11.2015 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 8.10 ПДР, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а отже ці обставини не потребують доказування, що свідчить про протиправність дій та вину відповідача ОСОБА_3 в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, а також причинний зв'язок між наявною шкодою і протиправним діянням її заподіювача.

Відповідно до наявної бази даних НАІС ТСЦ 1941 м. Житомира станом на 14.11.2014 року транспортний засіб марки Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_5, був зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 49).

Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № АІ/0786194 від 02.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_9 та ПАТ Страхова група Ю.БІ.АЙ , ліміт відповідальності страховика за заподіяння матеріальної шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, встановлений у сумі 50000,00 грн. (а.с. 228)

Позивач є законним власником автомобіля НОМЕР_8, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 073813 (а.с. 50).

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом враховується звіт № 1221 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.АМ 0817 ТТ від 22.12.2014 року (а.с. 57-60), який суд визнає обґрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом. Згідно висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.АМ 0817 ТТ, внаслідок ДТП складає 117148,36 грн.

19.11.2014 року третьою особою ОСОБА_4 до ПАТ СК Ю.БІ.АЙ було подано повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 66) та 26.11.2015 року страховиком отримано пакет документів від позивача щодо страхового відшкодування, в тому числі заяву на виплату страхового відшкодування та копію постанови Богунського районного суду міста Житомира від 13.11.2015 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 (а.с. 68-70).

Втім позивачу страховиком не було виплачено страхове відшкодування та направлено повідомлення від 27.01.2016 року про відсутність правових підстав для визнання заявленої події страховим випадком та відповідно виплати страхового відшкодування за даною подією (а.с. 128, 129).

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно ст. 17 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір Зелена картка ) відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В силу ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Із копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0786194 слідує, що страхувальником є ОСОБА_9, страховиком - ПАТ Страхова група Ю.БІ.АЙ , а забезпеченим транспортним засобом - автомобіль Daewoo Lanos, д.н.АМ 1050 ВК, строк дії договору визначений до 02.06.2015 року. Сума франшизи становить 1000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що заява про страхове відшкодування була подана в листопаді 2015 року, через рік з моменту дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з розглядом судом справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_10 та ухвалення судового рішення 13.11.2015 року, що є поважною причиною пропуску визначеного законом строку, відповідач ПАТ Страхова група Ю.БІ.АЙ зобов'язаний сплатити позивачу страхове відшкодування за даним випадком, що становить 49000,00 грн. страхового відшкодування, тобто в межах суми ліміту за вирахуванням суми франшизи (1000,00 грн.).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначені ст. 1192 ЦК України, якою передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну,відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленим і доказуванню не підлягає.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого визначений згідно полісу № АІ/0786194 від 02.06.2014 року в розмірі 50000,00 грн., що є недостатнім для повного відшкодування матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження його автомобіля в сумі 117148,36 грн., і страхове відшкодування страховиком йому виплачено не було, а обов'язок у заподіювача шкоди зі сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою виникає у разі недостатності страхової виплати в межах суми визначеного полісом ліміту відповідальності.

Таким чином, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити позивачу 68148,36 грн., що є різницею між сумою матеріального збитку, визначеного звітом № 1221 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, та страховою виплатою (117148,36 грн. - 49000,00 грн.), оскільки розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України.

Розмір франшизи, тобто сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого відповідно до зазначеного полісу становить 1000,00 грн. Таким чином, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, на відповідача ОСОБА_3 має бути покладено відповідальність зі сплати позивачу 1000,00 грн., що належить до частини збитків, які не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також ст. ст. 23, 1167 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як визначено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, який належить йому на праві власності, неможливість його використання. Тому, враховуючи також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_3 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу пошкодженням належного йому транспортного засобу.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, понесені та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 23, 625, 979, 999, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова группа Ю.БІ.АЙ на користь ОСОБА_1 49000,00 грн. страхового відшкодування та 490,00 грн. судового збору, а всього 49490,00 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 68148,36 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1232,68 грн. судового збору, а всього 70381,04 грн. (сімдесят тисяч триста вісімдесят одна гривня чотири копійки).

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М. Семенцова