Постанова

від 22.05.2007 по справі 1/24-26/9

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/24-26/9

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.05.07                                                                                           Справа  № 1/24-26/9

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевича В. В.

                                           Слуки М. Г.     

розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Львівенергоремонт», м. Львів № 219/14 від 29.03.2007 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2007 р.

у справі № 1/24-26/9

за позовом ТзОВ «Вікторія-Центр», м. Рівне

до відповідача ВАТ «Львівенергоремонт», м. Львів

про стягнення в розмірі 8 701 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –не з'явився

Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №№231396, 232701.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р. було прийнято до свого провадження і призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.05.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2007 р. у справі № 1/24-26/9 за позовом ТзОВ «Вікторія-Центр», м. Рівне до ВАТ «Львівенергоремонт», м. Львів про стягнення 8 701 грн., в тому числі 7 341 грн. майнової шкоди, 360 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження, 1 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката позов задоволено повністю.

При винесенні свого рішення, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 22, 1172, 1187 ЦК України та мотивував його тим, що враховуючи норми вказаних вище статей, відповідач, як власник транспортного засобу, повинен відшкодувати майнову шкоду, завдану його працівником при виконанні трудових обов'язків, позивачу, в розмірі, який підтверджується висновком № 99 експертного автотоварознавчого дослідження Рівненської торгово-промислової палати від 11.10.2006 р., а крім того, платіним дорученням № 119 від 10.10.2006 р. підтверджується сума, яку відповідач повинен відшкодувати позивачу за витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом № 142/5/2732 від 24.11.2003 р., передбачено виклик зацікавлених осіб на технічний огляд автомобіля, при цьому, обов'язок повідомити їх покладається на замовника дослідження, що не було зроблено позивачем. Крім того, апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції безпідставно задоволено відшкодування витрат у розмірі 1 000 грн., пов'язаних з наданням адвокатських послуг, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься договір № 2612/06 про захист порушених прав та інтересів від 26.12.2006 р., згідно умов якого Солімчук І. М. здійснює представництво інтересів позивача не як адвокат, а як суб'єкт підприємницької діяльності.

          Позивач скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодився з викладеними в апеляційній скарзі мотивами та просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно положень зазначеної вище Методики, виклик зацікавлених осіб на технічний огляд здійснюється замовником дослідження лише у разі такої потреби. Щодо надання послуг адвокатом Солімчуком І. М., то позивач вказує на наявність копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 97 від 15.03.2002 р.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, 27.09.2006 р. о 10 год. 40 хв. працівник відповідача Онишко В. М., керуючи автомобілем марки УАЗ 330301, номерний знак 3863 ЛВО, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить відповідачу, вчинив ДТП по вул. Опришківській у м. Львові.

Відповідно до Протоколу серії АА № 513601 від 27.09.2006 р. про адміністративне правопорушення, працівник відповідача порушив вимоги п.п. 15.12 Правил дорожнього руху України, а саме під час вимушеної зупинки залишив транспортний засіб і не вжив всіх засобів щодо його самовільного руху, в наслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки ЗАЗ-110247, номерний знак ВС 2987 АА, який належить позивачу. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 16.10.2006 р. у справі № 3-11533/2006 р. працівника відповідача, Онишко В. М., визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн. Дана постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Згідно п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За положеннями п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (у даному випадку –право власності) володіє транспортним засобом.

Отже, враховуючи приписи вказаних вище статей ЦК України, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок, що відповідач, як власник транспортного засобу, зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, завдану його працівником при виконанні трудових обов'язків, позивачу.

Відповідно до висновку № 99 експертного автотоварознавчого дослідження Рівненської торгово-промислової палати від 11.10.2006 р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ЗАЗ-110247, державний реєстраційний номер ВК 2987 АА, 2004 року випуску внаслідок ДТП становить 7 341 грн.

Крім того, позивач поніс витрати пов'язані з проведенням експертизи автотранспорту на загальну суму 360 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 10.10.2006 р. та актом № Р-00008518 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.10.2006 р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених ним витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, на загальну суму 1 000 грн., то апеляційний господарський суд, підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції, зазначає, що факт понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката підтверджується договором № 2612/06 про захист порушених прав та інтересів від 26.12.2006 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 97 від 15.03.2002 р. та прибутково касовим ордером № 3 від 27.12.2006 р. на суму 1 000 грн.

Будь-яких доказів, які б спростовували вартість відновлювального ремонту, зазначену у висновку спеціаліста № 99 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.10.2006 р. відповідачем не подано ні під час розгляду справи у місцевому, ні апеляційному господарському суді.

Господарський суд Львівської області доцільно та повно обґрунтував свою позицію щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 360 грн. та витрат на оплату послуг адвоката з огляду на те, що витрати позивача на автотоварознавче дослідження відносяться до збитків позивача в розумінні п. 2 ст. 22 ЦК України (витрати, які зробив позивач для відновлення свого порушеного права), а згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються зокрема з оплати послуг адвоката.

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області прийняте з врахуванням норм чинного законодавства України, а також обставин справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2007 р. у справі № 1/24-26/9 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Львівенергоремонт»без задоволення.

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

3.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                             В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             М. Г. Слука