Ухвала

від 14.03.2017 по справі 372/272/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/272/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В. Провадження № 22-ц/780/1237/17 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І. Категорія 46 14.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство звернувся до суду з позовом до відповідачів і просив визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 року №746 Про передачу земельних ділянок у власність в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 8,0030 га ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11; визнати недійсним підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.06 №93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради ; визнати недійсним державний акт на право власності на землю площею 8,0030 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 з кадастровим номером НОМЕР_1; витребувати на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 852 000 грн.; визнати за Державним підприємством Київське лісове господарство право постійного користування на земельну ділянку площею 8,0030 га, з кадастровим номером НОМЕР_1.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував порушенням законодавства при виділенні земельних ділянок і неправомірністю вибуття із загальнодержавної власності земельних ділянок, які відноситься до лісового фонду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року №746 в частині передачі земельних ділянок загальною площею 8,0030 га для ведення особистого селянського господарства в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області у приватну власність ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року №93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 28 березня 2006 року Обухівським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 8,0030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0030 га, розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги частково ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, а відповідач всупереч вимогам ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України заперечень не представив, доводів позову не спростував, а заперечення третіх осіб не доведені належними і допустимими доказами.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України і державного комітету лісового господарства України № 106/60 від 26.06.2000 року Про ліси сільськогосподарських підприємств та Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , з урахуванням рішення Обухівської районної ради від 15.09.2000 року №126.11.ХХ.ІІІ, наказу Київського державного лісогосподарського об'єднання Київліс від 10.08.2001 №219 Про приймання земель лісового фонду , рішення Київської обласної ради від 25.01.2001 №264-15-ХХІІІ Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств , листа Київського державного лісогосподарського об'єднання Київліс від 14.05.2003 року №01-318, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23.06.2003 року №333 Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському Держлісгоспу для ведення лісового господарства передано, зокрема, Козинському лісництву у постійне користування 1155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, з них 492,5 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.

Відповідно до акту прийому-передачі Козинське лісництво КДЛГО Київліс прийняло 351,4 га земель лісового фонду на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району (у зв'язку з припиненням діяльності колишніх сільськогосподарських підприємств-лісокористувачів).

Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №333 від 23.06.2003 року вказаним вище ділянкам визначено відповідно до ст.20 Земельного кодексу України цільове призначення земельної ділянки як землі лісового фонду - для ведення лісового господарства.

На підставі вказаного розпорядження лісовпорядною організацією ВО Укрдержліспроект виготовлено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які були погоджені з органом контролю у сфері земельних ресурсів та передані для користування ДП Київському лісгоспу .

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП Київський лісгосп , кварталу 110 Козинського лісництва, виділів 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 спірні спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, покриті лісовою рослинністю, які у 2003 році протаксовані та мають відповідні таксаційні характеристики.

Вказані вище обставини підтверджуються листом Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26.11.2014 року №02-868, актом перевірки Головного управління Держкомзему у Київській області від 28.02.212 року №А45/01, викопіюванням з чергового кадастрового плану Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, листами лісогосподарських підприємств, розпорядженням Обухівської райдержадміністрації, актом прийому-передачі лісового фонду, рішенням Обухівської районної ради, план-схемою та іншими матеріалами справи (а.с.15-21, 26-44).

На підставі наведеного суд вірно вважав доведеними обставини перебування спірних земельних ділянок у межах земель лісогосподарського призначення та віднесення їх до лісового фонду, до 1 категорії лісів, перебування у державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі третім особам та наступного відчуження відповідачу.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29.12.2003 року №746 Про передачу земельних ділянок у власність затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність земельні ділянки 41-му громадянину України, згідно додатку, для ведення особистого селянського господарства загальною площею 41,046 га, про що останнім видано державні акти на право власності на землю.

В наступному частина з них отримала державні акти на право власності, а саме:

-ОСОБА_8 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_3 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_6 (державний акт на право власності на землю площею 1,001 га серії НОМЕР_4 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_9 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_5 від 30.12.2003);

-ОСОБА_10 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_6 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_5 (державний акт на право власності на землю площею 1,001 га серії НОМЕР_7 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_4 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_8 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_11 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_9 від 30.12.2003 року);

-ОСОБА_7 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії НОМЕР_10 від 30.12.2003 року).

У наступному зазначені громадяни на підставі договорів купівлі-продажу від 09.03.2006 за №№774, 771, 743, 782, 736, 740, 789, 778 відчужили земельні ділянки загальною площею 8,0030 га на користь ОСОБА_2, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру правочинів.

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу від 09.03.2006 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів від 28.03.2006 року за №1588.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 4 сесії 5 скликання від 18.08.2006 року №93 (підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому видано Державний акт на право власності на землю (кадастровий номер земельний ділянки НОМЕР_11).

З матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, розробленого ТОВ Науково-виробнича компанія Горизонт , вбачається, що їх відведення передбачалось за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим встановлено, що земельні ділянки, які передбачалося відвести вищевказаним громадянам відносилися до категорії земель лісового фонду та перебували у користуванні ДП Київське лісове господарство .

Так, з листів Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.11.2014 року, Державного підприємства Київське лісове господарство від 26.11.2014 року №02-868 земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_2 знаходяться на території земель лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва (квартал 110).

Зазначене підтверджується і викопіюваннями з планшету матеріалів лісовпорядкування 2003 року, з корегування проекту формування та встановлення меж Старобезрадичівської сільської ради, із чергового кадастрового плану Старобезрадичівської сільської ради та викопіювання з карти території Старобезрадичівської сільської ради.

Вищенаведене також підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2012 року №45/01, складеним державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Київській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13

З вказаного акту перевірки вбачається, що за документами та матеріалами, наданими Управлінням Держкомзему в Обухівському районі, даними Геодезичної інформаційної системи управління, матеріалами, наданими ДП Київліс , встановлено, що спірні земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі лісового фонду (квартал 110 Козинського лісництва, виділи 13-20).

Вказані вище обставини підтверджуються розпорядженнями, рішеннями, державними актами, договорами, витягами з реєстру правочинів, технічною документацією, кадастровими планами та іншими матеріалами справи (а.с.22-25, 45-102, 140-141, 147-224, 238-239).

Згідно з чч.1, 2 та 4 ст.20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 ЗК України).

За ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.ст.56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Отже землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому, за ст.3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Частиною 2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Таким чином, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Так як земельна ділянка і права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст.63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. б ч.1 ст.164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п.13 ст.46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч.2 ст.49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного й кількісного стану лісового фонду; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (ст.51 ЛК України).

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, розташовані в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За ст.13 ЗК України до повноважень Кабміну в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом.

Передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабміну у сфері лісових відносин (ст.27 ЛК України).

Згідно з ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України Кабмін вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до закону від 23.02.2012 року №4442-VI Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених ч.5 цієї статті, та у випадках, визначених ст.150 цього кодексу.

За ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна й кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкту лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обгрунтоване ведення лісового господарства й розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обгрунтовуються основні напрями організації й розвитку лісового господарства об'єкту лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного й соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням, відповідно, з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони нав колишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами стст.181-184, 202-204 ЗК, законів від 7.07.2011 року Про Державний земельний кадастр №3613-VI та від 22.05.2003 року Про землеустрій №858-IV дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі й землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, які грунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, мас штаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. За змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Суд прийшов до вірного висновку, що при вирішенні питання стосовно перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 Прикінцевих положень ЛК.

Як зазначалось вище належними і допустимими доказами, в тому числі планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування підтверджується те, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду та перебували у державній власності.

За ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що саме Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статі, та у випадках, визначених ст.150 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, вилучення земель із лісового фонду, вибуття їх із державної власності проведено неуповноваженим державою органом, тобто без належного оформлення волі власника - держави.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.2 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За ст.50 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Оскаржувані розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийняті, а оспорювані державні акти видані з порушенням чинного законодавства, тобто протиправно, а тому суд вірно ввжав, що розпорядження слід було скасувати.

Відповідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядження райдержадміністрації про виділення спірних земельних ділянок громадянам не ґрунтуються на законі, а тому не можуть слугувати належною правовою підставою для вилучення земель із державної власності та передачі їх у приватну власність зі зміною цільового призначення.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Порушене право власності держави на спірні земельні ділянки підлягає судовому захисту, так як держава була позбавлена такого права незаконно.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до положень ч.1 ст.317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За ч.1 ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Право власності третіх осіб на спірні земельні ділянки виникло на підставі незаконних державних актів, що вказує на те, що до них перейшло право власності на спірні ділянки від держави протиправно поза волею власника, вони не були належними власниками земельних ділянок, а відтак не мали права розпорядитися ними шляхом продажу відповідачу.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Київським обласним управління лісового та мисливського господарства та ДП Київське лісове господарство погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення загальною площею 8,0030 га в кварталі 110 Козинського лісництва, виділах 13-20 ДП Київське лісове господарство ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не надавалися.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з державної власності без згоди Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та згоди землекористувача ДП Київське лісове господарство незаконно вибули вказані земельні ділянки шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 року №746 та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, чим порушено інтереси держави. Відповідно до ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі ст.207 ЗК України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Проте, в порушення ст.207 ЗК України втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб не нараховувалися та не сплачувалися.

Відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Прийняття оспорюваного розпорядження райдержадміністрації суперечить принципам діяльності, встановлених ст.3 Закону України Про місцеві державні адміністрації , а саме, законності, верховенства права, є недоцільним, неефективним та в цілому таким, що не сприяє підвищенню авторитету органів виконавчої влади.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, оспорюване розпорядження прийняте Обухівською районною державною адміністрацією в порушення ст.ст.6,14,19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України, ст.ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України, ст.ст.3, 21, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

З врахуванням викладених вище суттєвих порушень вимог законодавства при передачі спірних ділянок відповідачам шляхом приватизації суд вірно вважав, що всі інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним розпорядження, яке стало підставою для вибуття земельних ділянок з державної власності, і тому оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування необхідно було теж визнати протиправним і скасувати. Оспорюваний правовстановлюючий документ на землю на ім'я відповідача теж підлягав визнанню недійсним, так як такий вид судового захисту права власності держави узгоджується з фактичними обставинами спору та об'єктивно необхідний для забезпечення можливості здійснення державою повноважень власника.

Крім того, всупереч положенням ч.2 ст.20, ст.22, ч.4 ст.83 ЗК України рішенням Старобезрадичівської сільської ради було неправомірно змінено цільове призначення земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на землі громадської забудови - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

З вищевказаних підстав підлягало визнанню недійсним та скасуванню рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 року №93 (підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення), яким цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому видано Державний акт на право власності на землю (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

За ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею користувача та в порядку безкоштовної приватизації відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, а тому існували всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на користь держави на підставі ст.ст.387, 388, 396 ЦК України.

Були правомірними позовні вимоги в частині оспорення розпорядження райдержадміністрації, рішеня сільради, визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь ДП Київське лісове господарство , оскільки судом встановлено неправомірність розпорядження та рішення, державне майно було відчужено особами, які не мали відповідних повноважень від держави як власника, а тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави як власника підлягало судовому захисту. Порушене право держави та охоронюваний законом інтерес підлягали судовому захисту. За цих обставин в цій частині позов ґрунтувався на законі і підлягав задоволенню.

Щодо інших позовних вимог, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у їх задоволенні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: