Постанова

від 31.10.2019 по справі 372/272/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 372/272/15-ц

провадження № 61-24696св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство ,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року в складі судді Кравченка М. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених позовних вимог перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, зазначив, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23 червня 2003 року № 333 Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському Держлісгоспу для ведення лісового господарства передано, зокрема, Козинському лісництву у постійне користування 1155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, з них 492,5 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам у межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність земельні ділянки 41-му громадянину України, у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 41,046 га, про що останнім видано державні акти на право власності на землю.

Надалі зазначені громадяни на підставі договорів купівлі-продажу від 09 березня 2006 року за №№ 774, 771, 743, 782, 736, 740, 789, 778 відчужили належні їм земельні ділянки загальною площею 8,0030 га на користь ОСОБА_1 , про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру правочинів, який на підставі вказаних договорів отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, серії ЯГ № 233828, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:028:0031, що зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів від 28 березня 2006 року за № 1588.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 4 сесії 5 скликання від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому видано Державний акт на право власності на землю (кадастровий номер земельний ділянки 3223187700:12:027:0031).

Посилаючись на те, що вказані земельні ділянки незаконно вибули з державної власності, спірні розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийняті всупереч вимогам статей 56, 84 ЗК України, оскільки у власність передані земельні ділянки, які заборонено передавати у власність, та тим самим змінювати їх цільове призначення, державні акти на право власності на земельні ділянки видані з порушенням земельного та лісового законодавства, прокурор просив:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 8,0030 га ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на землю площею 8,0030 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223187700:12:028:0031;

- витребувати на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:028: 0031 , вартістю 852 000 грн;

- визнати за Державним підприємством Київське лісове господарство право постійного користування на земельну ділянку площею 8,0030 га, кадастровий номер 3223187700:12:028:0031.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року провадження у справі щодо третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 закрито у зв`язку зі смертю останніх.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 в частині передачі земельних ділянок загальною площею 8,0030 га для ведення особистого селянського господарства в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області у приватну власність ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2

Визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року №93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 233828, виданий 28 березня 2006 року Обухівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 8,0030 га, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Старі Безрадичі, кадастровий номер 3223187700:12:028:0031, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,0030 га, розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:028:0031.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що з державної власності без згоди Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та згоди землекористувача ДП Київське лісове господарство незаконно вибули спірні земельні ділянки шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, чим порушено інтереси держави.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що оскаржувані рішення не містять обґрунтувань коли та за яких обставин прокуратурою була здійснена перевірка законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Обухівського району Київської області, чому проводилася така перевірка та який висновок за її результатами.

Зазначаючи, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави у 2003 році, позивач мав довести, що протягом 12 років він не знав про це. Крім того, ДП Київське лісове господарство не могла не знати про передачу спірної земельної ділянки фізичним особам, оскільки моніторинг підпорядкованих земель та їх регулярна перевірка є безпосереднім обов`язком останнього.

Власником спірної земельної ділянки на момент звернення позивача до суду був ОСОБА_12 , а не ОСОБА_1 , як про це зазначено у позові.

При ухваленні оскаржуваних рішень, суди не повно дослідили обставини справи, висновки судів ґрунтуються лише на доказах, які надані позивачами, що свідчить про їх упередженість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що на виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України і державного комітету лісового господарства України Про ліси сільськогосподарських підприємств від 26 червня 2000 року № 106/60 та Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03 грудня 1999 року № 1529/99, з урахуванням рішення Обухівської районної ради від 15 вересня 2000 року № 126.11.ХХ.ІІІ, наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання Київліс Про приймання земель лісового фонду від 10 серпня 2001 року № 219, рішення Київської обласної ради Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств від 25 січня 2001 року № 264-15-ХХІІІ, листа Київського державного лісогосподарського об`єднання Київліс від 14 травня 2003 року № 01-318, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23 червня 2003 року № 333 Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському Держлісгоспу для ведення лісового господарства передано, зокрема Козинському лісництву у постійне користування 1155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, з них 492,5 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.

Відповідно до акту прийому-передачі Козинське лісництво Київського державного лісогосподарського об`єднання Київліс прийняло 351,4 га земель лісового фонду на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району (у зв`язку з припиненням діяльності колишніх сільськогосподарських підприємств - лісокористувачів).

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23 червня 2003 року № 333 відповідно до статті 20 ЗК України визначено цільове призначення земельної ділянки як землі лісового фонду - для ведення лісового господарства.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, покриті лісовою рослинністю, які у 2003 році протаксовані та мають відповідні таксаційні характеристики.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність земельні ділянки 41-му громадянину України, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 41,046 га, про що останнім видано державні акти на право власності на землю.

У подальшому зазначені громадяни на підставі договорів купівлі-продажу від 09 березня 2006 року за №№ 774, 771, 743, 782, 736, 740, 789, 778 відчужили земельні ділянки загальною площею 8,0030 га на користь ОСОБА_1 , про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру правочинів.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу від 09 березня 2006 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, серії ЯГ № 233828, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:028:0031, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів від 28 березня 2006 року за №1588.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 4 сесії 5 скликання від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому виданий державний акт на право власності на землю (кадастровий номер земельний ділянки 3223187700:12:027:0031).

Згідно з листами Головного управління Держземагенства у Київській області від 25 листопада 2014 року, Державного підприємства Київське лісове господарство від 26 листопада 2014 року № 02-868 земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_1 знаходяться на території земель лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва (квартал 110).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 лютого 2012 року № м 45/01, складеного державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Київській області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , спірні земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі лісового фонду (квартал 110 Козинського лісництва, виділи 13-20), що знаходиться в постійному користуванні ДП Київський лісгосп , тобто при наданні спірних земельних ділянок фізичним особам порушені вимоги Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Нормативно-правове обґрунтування

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою ? восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

У частині першій статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог закону, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на те, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з державної власності внаслідок прийняття неуповноваженим державою органом - Обухівською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, чим порушено інтереси держави, що є підставою для скасування оспорюваних розпоряджень і державних актів та витребування майна від добросовісного набувача на користь власника.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не перевірено та не встановлено коли позивач дізнався про порушення своїх прав з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у 2003 році, а з позовом до суду прокурор звернувся у 2015 році, не заслуговують на увагу, оскільки сторони під час розгляду справи не звертали уваги на необхідність встановлення зазначених обставин, не зверталися до суду із заявою про застосування строків позовної давності, а тому вказані доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Крім того, не впливають на правильність судового рішення також і доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваних рішень власником спірних земельних ділянок був ОСОБА_12 , а банк є особою, права якого порушені прийнятими у справі рішеннями.

ПАТ Європейський газовий банк не є іпотекодержателем вказаної земельної ділянки з огляду на те, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_12 та ПАТ Європейський газовий банк , витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_12 спірну земельну ділянку.

Суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаних позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк

залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська