Рішення

від 06.07.2017 по справі 755/11250/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/11250/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Яровенко Н.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/6981/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Юрченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Кредитної спілки профспілок МВС України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки профспілок МВС України до ОСОБА_4 про стягнення суми збитків, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позову Кредитної спілки профспілок МВС України до ОСОБА_4 про стягнення суми збитків.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Кредитна спілка профспілок МВС України подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не має права на стягнення штрафу, передбаченого умовами договору, з тих підстав, що не заявив відповідних вимог при першому звернені до суду з позовом про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, так як наявність судового рішення про стягнення коштів не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору. Зазначила, що для застосування положень пункту 7.3 кредитного договору щодо стягнення штрафу необхідно сукупність визначених в даному пункті факторів, а саме: сплив строку виконання зобов'язання, наявність у позичальника непогашеної заборгованості та прийняття кредитором рішення про стягнення процентів чи суми кредиту в судовому порядку. Вважає, що при зверненні з даним позовом сукупність вищенаведених вимог була дотримана, так як, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, предметом даного позову є стягнення відсотків за користування кредитом. Чинним законодавством не встановлено інших обмежень щодо строків звернення до суду у випадку, якщо стороною за договором порушено його умови, крім строку позовної давності, проте з даним позовом Кредитна спілка профспілок МВС України звернулася в межах трирічного строку, а тому висновок суду про те, що позивач повинен був пред'явити цей позов раніше, є безпідставним і не ґрунтується на положеннях закону. Вказала, що суд першої інстанції не врахував факт подання позивачем заяви про зміну позовних вимог та розглянув справу виходячи з тих вимог, які були зазначені в позовній заяві, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник позивача Кредитної спілки профспілок МВС України та відповідач ОСОБА_4 повторно не з явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому. колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 липня 2013 року між Кредитною спілкою профспілок МВС України та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №5077-Д, відповідно до умов якого спілка надала позичальнику кредит у сумі 50000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1. 3.1 кредитного договору №5077-Д, строк надання кредиту становить 36 фактичних місяців від дати його отримання позичальником, а процентна ставка за користування кредитом становить 33% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування.

Пунктом 3.6 договору передбачалося, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіку розрахунків) не припиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п. 2.1 цього Договору, так і після закінчення цього строку, протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

Пунктом 5.4.3. кредитного договору №5077-Д було передбачено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплату процентів за весь фактичний строк користування кредитом у випадку наявності хоча б однієї із зазначених умов, зокрема, затримання сплати позичальником частини кредиту та\або процентів за користування кредитом на строк, що перевищує один календарний місяць.

15 серпня 2014 року на засіданні спостережної ради Кредитної спілки профспілок МВС України було прийнято рішення про зупинення з 19 серпня 2014 року нарахування процентів за кредитним договором №5077-Д, укладеним з ОСОБА_4. Також вирішено стягнути суму боргу, що нарахована позичальнику станом на 18 серпня 2014 року, в судовому порядку.

22 серпня 2014 року Кредитна спілка профспілок МВС України звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу по тілу кредиту в розмірі 40 536,62 грн. та боргу по відсоткам, обрахованим станом на 18 серпня 2014 року, в розмірі 3 738,27 грн..

Заочним рішенням Дніпровським районним судом міста Києва від 19 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, було стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Кредитної спілки профспілок МВС України заборгованість за кредитним договором №5077-Д в загальному розмірі 44 274,89 грн..

08 липня 2016 року на засіданні спостережної ради Кредитної спілки профспілок МВС України було прийнято рішення про звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми збитків, спричинених Спілці внаслідок зупинення нарахування процентів за кредитом на період з 19 серпня 2014 року по 09 липня 2016 року, в розмірі 26 445,12 грн. та штрафу, передбаченого п. 7 кредитного договору №5077-Д.

Згідно розрахунку заборгованості по позичальнику ОСОБА_4, станом на дату закінчення строку надання кредитних коштів - 09 липня 2016 року, непогашена заборгованість по кредиту становить 38 633,09 грн..

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4 Кредитна спілка профспілок МВС України просила стягнути з нього збитки в розмірі 25 258,81 грн. та штраф в розмірі 19 316,54 грн., посилаючись на те, що невиконання відповідачем умов договору та виникнення у нього заборгованості зумовило прийняття спостережною радою Спілки рішення про зупинення нарахування процентів, з метою фіксації суми боргу та створення сприятливих умов для її погашення, проте ОСОБА_4 взагалі припинив сплачувати по кредиту та не виконує в добровільному порядку рішення суду про стягнення з нього заборгованості, а тому сума процентів, яка не були отримана спілкою у зв'язку з вищенаведеними обставини, а саме, через неправомірні дії відповідача, вважається збитками та підлягає відшкодуванню за його рахунок. Умовами кредитного договору №5077-Д також передбачено стягнення з позичальника штрафу в розмірі 50% від суми фактичного залишку боргу, у випадку непогашення ним кредиту в строк, що встановлений договором, та звернення кредитодавця до суду з вимогами про стягнення заборгованості, а тому з ОСОБА_4 на користь позивача в якості штрафу підлягають стягненню 19 316,54 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки профспілок МВС України, суд першої інстанції виходив з того, що збитки в розмірі 25 258,81 грн. не підлягають стягненню так як фактично є нарахованими на суму кредиту відсотками, в той час як нарахування відсотків в цей період було зупинено за рішенням самого кредитора, а позовні вимоги про стягнення штрафу Спілка повинна була пред'являти при первісному зверненні до суду з вимогами про стягнення тіла кредиту та відсотків.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з наступних підстав.

Так, за змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається зі змісту позовної заяви Кредитної спілки профспілок МВС України, збитки в розмірі 25 258,81 грн. є процентами за користування кредитними коштами, які підлягали нарахуванню на суму боргу в період з 19 серпня 2014 року по 09 липня 2016 року, проте не нараховувалися у зв'язку з прийняттям відповідного рішення про зупинення їх нарахування спостережною радою Спілки, з метою створення відповідачу більш сприятливих умов для погашення вже існуючого боргу, тобто сказана сума коштів фактично втрачена позивачем у зв'язку з неналежними діями відповідача.

Разом з тим, як було встановлено в пункті 3.6 Кредитного договору №5077-Д, прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіку розрахунків) не припиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п. 2.1 цього договору, так і після закінчення цього строку, протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

За умовами укладеного між сторонами договору, прийняття відповідного рішення про зупинення нарахування відсотків є виключно правом, а не обов'язком кредитодавця.

Стаття 12 ЦК України встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За змістом ст.ст. 134, 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитодавець Кредитна спілка профспілок МВС України 15 серпня 2014 року, на засіданні спостережної ради, прийняла рішення про зупинення з 19 серпня 2014 року нарахування процентів за кредитним договором №5077-Д, укладеним з ОСОБА_4.

Вказане рішення кредитодавець прийняв добровільно і на власний розсуд, хоча не був позбавлений можливості не зупиняти нарахування відсотків на суму боргу, з метою їх подальшого стягнення з боржника за рішенням суду, в разі несплати їх в добровільному порядку.

З огляду на те, що Кредитною спілкою профспілок МВС України самостійно було прийнято нічим не обумовлене рішення про зупинення нарахування ОСОБА_4 відсотків за користування кредитними коштами, наслідки прийняття такого рішення прямо передбачені умовами договору та були відмові компетентному органу позивача в момент його прийняття, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрачена Спілкою сума процентів в розмірі 25 258,81 грн. не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому не підлягає стягненню з відповідача.

Правильність вказаного висновку не спростовують доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив неповноту встановлення обставин справи та не врахував, що крім рішення від 15 серпня 2014 року про зупинення нарахування відсотків, спостережною радою Кредитної спілки профспілок МВС України в липні 2016 року було прийнято рішення про стягнення не отриманої суми в розмірі 25 258,81 грн. з ОСОБА_4, оскільки той зволікає зі сплатою свого боргу та ухиляється від виконання рішення суду про стягнення коштів, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням спостережної ради Кредитної спілки профспілок МВС України від 08 липня 2016 року було постановлено стягнути з боржника збитки, завдані Спілці внаслідок зупинення нарахування процентів за договором на період з 19 серпня 2014 року по 09 липня 2016 року, якими вони вважають кошти, що підлягали отриманню спілкою як проценти у випадку належного виконання позичальником своїх зобов'язань.

Разом з тим, вказана сума в розмірі 25 258,81 грн. не може вважатися збитками, оскільки була втрачена позивачем у зв'язку з самостійним прийняттям спостережною радою Спілки рішення про зупинення нарахування відсотків, а тому, один лише той факт, що позивач вирішив звернутися до суду для її стягнення в примусовому порядку не є підставою для задоволення таких вимог, з огляду на що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не врахував факт подання позивачем заяви про зміну позовних вимог та розглянув спір згідно старої редакції позову, що призвело до вирішення вимог, від пред'явлення яких позивач відмовився, та не вирішення нових заявлених вимог, колегія судів відхиляє, з огляду на наступне.

Стаття 31 ЦПК України встановлює, що позивач має право, до початку розгляду судом справи по суті, шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Як вбачається зі змісту поданої 01 грудня 2016 року заяви Кредитної спілки профспілок МВС України, вказана заява є саме заявою про зміну позовних вимог, так як замість вимог про стягнення збитків в розмірі 25 258,81 грн. за період з 19 серпня 2014 року по 09 липня 2016 року позивачем заявлено нові вимоги про стягнення відсотків після закінчення строку дії договору в розмірі 3 433,43 грн. за період з 09 липня 2016 року по 29 листопада 2016 року.

Одночасно, як встановлено з журналу судового засідання від 07 березня 2017 року, протокольною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено Кредитній спілці профспілок МВС України в прийнятті заяви про зміну позовних вимог, з тих підстав, що в судовому засіданні 24 листопада 2016 року, тобто, до подання заяви, було розпочато розгляд справи по суті, що унеможливлює звернення позивача з заявою про зміну предмету позову.

Стаття 173 ЦПК України визначає, що розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

За таких обставин, оскільки під час засідання 24 листопада 2016 року суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив перерву в її розгляді для надання представнику позивача можливості додаткового підготуватися, виходячи з положень ст. 31 ЦПК України, у Кредитної спілки профспілок МВС України не було процесуального права на звернення в грудні 2016 року з заявою про зміну вимог, а тому суд першої інстанції вірно відмовив в її прийнятті та правильно розглядав спір згідно первісно заявлених позовних вимог.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 25 258,81 грн. не підлягають задоволенню, суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні з позичальника ОСОБА_4 штрафу в розмірі 19 316,54 грн., так як такий висновок не відповідає вимогам закону та дослідженим судом доказам, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Позика , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено в ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що закінчення визначеного в договорі строку його дії та наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідної правової позиції притримується Верховний Суд України, виклавши її в постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання перед Кредитною спілкою профспілок МВС України, які виникають з кредитного договору № 5077-Д, не виконав та, станом на 09 липня 2016 року, не повернув кредитодавцю в повному обсязі кредит та відсотки, не виконав він також і заочне рішення Дніпровським районним судом міста Києва від 19 вересня 2014 року про стягнення з нього заборгованості, а тому, правовідносини сторін, які виникли з договору, не припинилися, з огляду на що Кредитна спілка профспілок МВС України має право на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Пункт 7.3 кредитного договору № 5077-Д встановлював, що у разі прийняття кредитодавцем рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку, внаслідок невиконання позичальником зобов'язань, встановлених в п 2.3 цього договору, до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості в судовому порядку.

Аналіз змісту вказаного пункту свідчить про те, що підставою для покладення на позичальника санкції у вигляді штрафу в розмірі 50% від суми фактично непогашеного залишку кредиту є неповернення ним всієї суми боргу у встановлений в договорі строк - до 09 липня 2016 року, та наявність на момент звернення до суду непогашеної заборгованості.

При цьому, оскільки застосування цієї санкції було обумовлене встановленням факту невиконання зобов'язань саме станом на кінцеву дату повернення кредитних коштів - 09 липня 2016, то саме з цього моменту, за наявності підстав, кредитор набував права вимагати стягнення передбаченого даним пунктом штрафу.

Суд першої інстанції вказану обставину не врахував, належної оцінки змісту укладеного між сторонами договору не надав та дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про те, що позовну вимогу про стягнення штрафу в розмірі 19 316,54 грн. Спілка повинна була пред'явити при першому зверненні до суду з вимогами про стягнення заборгованості в серпні 2014 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором у строк, встановлений в п 2.1 договору, а саме: протягом тридцяти шести місяців від дати отримання кредиту, не виконав, та має непогашену заборгованість.

У зв'язку з триваючим невиконанням умов договору, Кредитною спілкою профспілок МВС України двічі приймалося рішення про звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом.

За таких обставин, у позивача була наявна сукупність всіх, визначених договором, підстав для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 50% від суми фактично непогашеного залишку кредиту.

З даним позовом Кредитна спілка профспілок МВС України звернулася до суду 13 липня 2016 року, при цьому, як встановлено з розрахунку заборгованості по позичальнику ОСОБА_4, станом на 09 липня 2016 року непогашена заборгованість останнього по кредиту становила 38 633,09 грн..

Належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість розрахована невірно, має менший розмір, ніж зазначено в розрахунку, або при її обчисленні не враховано будь-які, здійснені відповідачем платежі, ОСОБА_4 не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

З огляду на таке, визначений в пункті 7.3 кредитного договору № 5077-Д штраф підлягає обрахуванню саме від суми 38 633,09 грн. та становить 19 316,54 грн., які підлягають стягненню з позичальника в якості штрафної санкції у зв'язку з невиконанням умов договору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача Кредитної спілки профспілок МВС України є частково обґрунтованими, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 19 316,54 грн. ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки профспілок МВС України штрафу в розмірі 19 316,54 грн.. В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року підлягає залишенню без змін.

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано в частині та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вимог, вирішенню також підлягає питання щодо відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитною спілкою профспілок МВС України сплачено судовий збір в розмірі 1450,00 грн..

Разом з тим, як передбачено положеннями Закону України Про судовий збір в редакції станом на дату подання позову, за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру збір підлягав сплаті в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, належна сума судового збору за заявленими позивачем позовними вимогами на сукупну суму 44 575,35 грн. становить 1378,00 грн., та саме з цієї суми підлягає обчисленню збір, що повинен бути відшкодований відповідачем позивачу.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги Кредитної спілки профспілок МВС України частково, а саме: на суму 19 316,54 грн., з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судового збору розміру задоволених позовних вимог, сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. підлягає відшкодуванню частково, шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки профспілок МВС України 597,09 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526, 599, 610, 611, 631, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 88,303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача Кредитної спілки профспілок МВС України задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки профспілок МВС України про стягнення штрафу в розмірі 19 316,54 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позов Кредитної спілки профспілок МВС України до ОСОБА_4 про стягнення штрафу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки профспілок МВС України (код ЄДРПОУ 25401013 ) штраф в розмірі 19 316,54 грн..

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки профспілок МВС України (код ЄДРПОУ 25401013 ) у відшкодування витрат по сплаті судового збору 597,09 грн..

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: