Рішення

від 03.07.2017 по справі 641/11483/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3353/17 Головуючий 1 інст. - Григор'єв Б.П.

Справа № 641/11483/15-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Каюкова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Харківська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕСА , Харківська місцева прокуратура № 5 про визнання права власності, розірвання договору генерального підряду, стягнення авансового платежу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2. В обґрунтування свого позову посилався на те, що на початку липня 2013 року він та директор ТОВ АВЕСА ОСОБА_3, що діяв на підставі Статуту, досягли домовленості щодо надання йому дозволу на будівництво нежитлової будівлі під складські приміщення на земельній ділянці кадастровий номер 6310136900:01:022:0007, площею 0,2611 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А та знаходилась в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕСА відповідно до договору оренди землі від 16 січня 2013 року.

Зазначив, що 14 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір генерального підряду № 1308/2013, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався виконати комплекс будівельних та опоряджувальних робіт нежитлової будівлі під складські приміщення, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А, здати її введення в експлуатацію зі строком до 01 квітня 2015 року.

Вказав, що на сьогоднішній день відповідач будівельні та опоряджувальні роботи виконав, але введення зазначеної нежитлової будівлі в експлуатацію не здійснив та не здав йому виконані роботи.

В результаті проведених будівельних робіт створено нежитлову будівлю, загальною площею 13,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А та призначена під складське приміщення.

Зазначив, що на сьогодні у зв'язку з порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором генерального підряду він не має можливості ані ввести будівлю в експлуатацію, ані зареєструвати в належному порядку за собою право власності на цю нежитлову будівлю.

Вказав, що відповідно до умов договору він оплатив роботу відповідачу в повному обсязі наперед, однак ним не було виконано робіт на 300000,00 грн., які він повинен повернути.

Просив розірвати договір генерального підряду від 13 серпня 2013 року № 1308/2013, укладений між ним та ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 300000,00 грн. авансового платежу, перерахованого за договором генерального підряду; визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 13,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, розірвано договір генерального підряду від 13 серпня 2013 року № 1308/2013, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 13,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частин визнання права власності відмовити та стягнути з позивача на користь Харківської міської ради судовий збір. При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що всупереч вимогам чинного законодавства, яким передбачено певний порядок набуття права власності та право на виконання будівельних робіт та введення об'єктів в експлуатацію у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який направлений не на визнання права власності як такого, а на незаконне, в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно збудованого майна; що відповідно до технічного паспорту на громадський будинок літ. А-1 № 85-А по вул. Плеханівській у м. Харкові від 25 січня 2016 року, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест-Харків зазначено, що дане приміщення самочинно побудовано; що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється; що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутня, та судом першої інстанції зазначені обставини не досліджені; що приймаючи оскаржуване заочне рішення про визнання права власності на самочинно збудоване майно, визначаючи належність володіння, користування та розпорядження відповідно до змісту права власності за позивачем, суд фактично прийняв рішення про права та обов'язки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка не приймала участі у справі; що визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна в судовому порядку, в обхід встановленого порядку, призвело до вибуття із володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та робить неможливим використання її для власних або інших цілей; що договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2611 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А у м. Харкові втратив чинність відповідно до пункту 5.4 рішення XXIX сесії Харківської міської ради VI скликання від 25 грудня 2013 року № 1384/13; що при ухваленні оскаржуваного заочного рішення, суд не врахував те, що будівництво спірної нежитлової будівлі збудовано позивачем у 2014 році після того як вищезазначений договір оренди земельної ділянки був розірваний, що призвело до вибуття із володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та зробило неможливим використання її для власних або інших цілей.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради необхідно задовольнити, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що право власності у ОСОБА_1 виникло з моменту завершення будівництва - створення майна.

Проте, з таким висновком суду в оскаржуваній частині погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 січня 2013 року між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕСА укладено договір оренди землі строком до 31 грудня 2017 року для будівництва автомобільного салону з офісними та торговельними приміщеннями (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).

04 лютого 2013 року за актом приймання - передачі земельної ділянки передано земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю АВЕСА .

Із витягу переліку юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок вбачається, що за добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою припинено дію договору оренди, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕСА . Із звіту про проведення технічного обстеження стану існуючих конструкцій вбачається, що на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 у 2014 році самовільно побудовано нежитлову одноповерхову будівлю літ. А-1 загальною площею 13, 2 кв. м.

В суді апеляційної інстанції представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради пояснив, що договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕСА" та Харківською міською радою розірвано 28 березня 2014 року, тобто самочинне будівництво здійснено після того, як договір оренди було розірвано.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до змісту цієї норми Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

Тобто, такі повноваження на території м. Харкова є виключною компетенцією Харківської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Харкові для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Харківської міської ради.

Згідно статей 125, 126, ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України та статті 376 ЦК України основною умовою визнання права власності на самочинно збудоване, нерухоме майно є надання особі земельної ділянки в установленому порядку під вже самочинно збудоване нерухоме майно, або отримання від власника (користувача) земельної ділянки відповідної згоди.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 квітня 2017 року № 84182515 вбачається, що земельна ділянка кадастровий № 6310136900:01:022:0007 площею 0,2611 га, що розташована по вул. Плеханівській, № 85-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Із матеріалів справи вбачається що договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 6310136900:01:022:0007) загальною площею 0,2611 га, що розташована по вул. Плеханівській, № 85-А у м. Харкові (номер запису про інше речове право 75689 від 01 лютого 2013 року) втратив чинність відповідно до пункту 5.4 рішення XXIX сесії Харківської міської ради VI скликання від 25 грудня 2013 року № 1384/13.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд не врахував те, що будівництво нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 13,2 кв. м., що розташоване по вул. Плеханівській, № 85-А в м. Харкові збудовано позивачем у 2014 році (відповідно до технічного паспорту від 25 січня 2016 року, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ХАРКІВ , інвентаризаційний № 0397) вже після того, як зазначений договір оренди земельної ділянки розірвано.

Частинами 1, 2 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Із роз'яснень, які містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (Про правовий режим самочинного будівництв) № 6 від 30 березня 2012 року вбачається що будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданий для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно - правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 Земельного Кодексу, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року (№3038-VI) дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії суб'єкта будівництва відповідний склад документації визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належить до IV-V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Відповідно до статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року (№ 687-ХIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року.

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно статті 39 цього Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Матеріали справи не містять дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку та в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд безпідставно визнав право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна та фактично в обхід встановленого порядку сприяв вибуттю із володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та зробив неможливим використання її для власних або інших цілей.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради не є належним позивачем є безпідставними, виходячи з наступного.

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Рішенням Харківської міської ради від 23 вересня 2015 року № 1981/15 створено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яка є структурним підрозділом Харківської міської ради.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства та підпункту 4 пункту 9-1 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Харкова Інспекція здійснює з 11 квітня 2016 року. Довіреністю № 08-11/4555/2-16 від 27 грудня 2016 року Харківська міська рада підтвердила її повноваження.

Згідно пункту 2.2. Положення про Інспекцію, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 7/15, основним завданням Інспекції, яка є структурним підрозділом Харківської міської ради, є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій, тому клопотання про витребування доказів щодо статусу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради представником ОСОБА_1 не підтримано.

Оскільки порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 13,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, № 85-А.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду в частині розірвання договору генерального підряду від 13 серпня 2013 року № 1308/2013, укладеного між ним та ОСОБА_2 та відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300000,00 грн. авансового платежу, перерахованого за договором генерального підряду не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - задовольнити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 536,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії