Постанова

від 03.07.2017 по справі 805/1671/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2017 р. Справа №805/1671/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:15:00

Ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі Хороші С.С. розглянувши позовну заяву

Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод

до

Офісу великих платників податків ДФС України

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 №№ 0000014000, 0000024000, -

за участю представників сторін:

від позивача: Стрілкова Н.В. - за довіреністю від 12.06.2017 № 009/юр-198

Єрмольченко О.Ю. - за довіреністю від 30.06.2017 № 009/юр-206

Беспала Г.В. - за довіреністю від 30.06.2017 № 009/юр-205;

від відповідача: Макаренко М.В. - за довіреністю від 16.01.2017 № 253/9/28-10-10-18

Публічне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 240 839, 00 грн. та штрафними фінансовими санкціями у сумі 120 419, 5 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2017 року № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 045 880 грн. за січень - вересень 2016 та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 022 940, 03 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Усною ухвалою від 03.07.2017 суд керуючись статтею 55 КАС України замінив Публічне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод правонаступником Приватне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Харківським управлінням Офісу великих платників податків державної фіскальної служби України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод (ПАТ НКМЗ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період взаємовідносин у січні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон-Трейдінг 9 (ЄДРПОУ 32688710), у лютому-серпні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Експрес Плюс (ЄДРПОУ 32036897), у квітні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмашресурси (ЄДРПОУ 37230720), у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Легіонмет (ЄДРПОУ 40495289), у червні-серпні 2016 року з Акціонерним товариством Газенергокомплект (30589092), у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 7 (ЄДРПОУ 40498143), у травні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мега-Літ-7 (ЄДРПОУ 39076868) за результатами якої складено акт від 30.12.2016 року № 121/28-10-50-07-14/05763599. На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 240 839, 00 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 120 419, 5 грн. та від 20.01.2017 року № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 045 880 грн. за січень - вересень 2016 та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 022 940, 03 грн.

Позивач вважає рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню оскільки в акті перевірки необґрунтовано зазначено, що перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 8 286 719,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 045 880,00 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240 839, 03 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись не те, що результатами перевірки Публічного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон-Трейдінг 9 (ЄДРПОУ 32688710), у лютому-серпні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Експрес Плюс (ЄДРПОУ 32036897), у квітні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмашресурси (ЄДРПОУ 37230720), у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Легіонмет (ЄДРПОУ 40495289), у червні-серпні 2016 року з Акціонерним товариством Газенергокомплект (30589092), у серпні-вересні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 7 (ЄДРПОУ 40498143), у травні 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мега-Літ-7 (ЄДРПОУ 39076868) встановлено, що здійсненні фінансово-господарські операції не відповідають дійсності та мають ознаки нереальності, та як наслідок, Державною фіскальною службою встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 8 286 719,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 045 880,00 грн., та занижена сума податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету в розмірі 240 839,00 грн. Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство Новокраматорський машинобудівний завод зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 05763599, місцезнаходження: 84305, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 5, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії №22684400 (арк. справи 20-24 т.1, арк. справи 73 т. 7).

Згідно свідоцтва № 100334281, позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 057635905159 (арк. справи 19).

Відповідач - Офіс великих платників податків державної фіскальної служби - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

На підставі наказу від 30.11.2016 року № 88 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ НКМЗ з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено Акт №121/28-10-50-09-14/05763099 від 30.12.2016 року.

Актом встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 8 286 719,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 045 880,00 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240 839, 03 грн.

Позивачем 10.01.2017 року (вих. № 015/54) було подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю Харківського управління Офісу великих платників податків № 3529/10/28-10-50-07-26 від 20.01.2017 року повідомлено позивача про залишення без змін висновків та результату акту перевірки (арк. справи 208-213).

На підставі акту перевірки від №121/28-10-50-09-14/05763099 від 30.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми В1 від 20.01.2017 № 0000024000, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 045 880,05 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 022 940,03 грн. та податкове повідомлення-рішення форми Р від 20.01.2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 240 839, 00 грн. та штрафними фінансовими санкціями у сумі 120 419, 5 грн.

Скориставшись своїм правом на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив прийняття податкових повідомлень-рішень до Державної фіскальної служби України (скарга від 01.02.2017 року вих.№015/237) (арк. справи 219-227).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №6413/0/99-99-11-01-02-25 від 29.03.2017 року про залишення без змін податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 року № 0000014000 і №0000024000, а скаргу - без задоволення (арк. справи 229-231).

Як встановлено у судовому засіданні та не спростовано сторонами, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали взаємовідносини у спірний період з контрагентами за укладеними господарськими договорами (арк. справи 16-183 т.5).

Позивачем зауважено, що податковий кредит з податку на додану вартість відображено на підставі податкових накладних отриманих від його контрагентів, що передбачено пунктом 198.6 статті 198 ПКУ, за таких обставин податковий кредит за спірними періодами сформовано правомірно. Вважає, що висновок стосовно порушень податкового законодавства ґрунтується на припущеннях, зроблених лише на підставі аналізу податкової інформації по постачальниках контрагентів. Адже відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції. Разом з тим, дослідженню мають підлягати усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій, а саме: договори, акти виконаних робіт, документи на перевезення та зберігання товарів. Зазначив, що чинне законодавство не ставить право на податковий кредит в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації або наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів. Позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування можуть бути застосовані саме до платника податків, який їх допустив.

Відповідач у судовому засіданні вказав, що позивачем прийнято до податкового обліку податкові накладні складені без зазначення імпортного походження товару, що є порушенням податкового законодавства. Також, надані на запит сертифікати якості на продукцію не містять інформації про виробника та, як наслідок , не дає змогу ідентифікувати товар. ПАТ Новокраматорський машинобудівний завод не було надано підтверджуючих документів щодо дійсного транспортування товару, та взагалі відсутні товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, придбання товарів відбувалось на підставі складених з вищевказаними контрагентами господарських договорів (арк. справи 96-143 т.6). Спірні договори поставки є чинними, не були визнані судом недійсними та були діючими на момент виникнення правовідносин.

За наслідками господарських операцій позивачем отримано від продавця податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. справи 126-148 т.3; т. 2).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку № 5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначені спірні контрагенти (арк. справи 34-141 т.1).

Вартість товарів сплачена ПАТ НКМЗ платіжними дорученнями (арк. справи 4-95 т.3; 1-52, 155-192 т.4; 75-241 т.6).

Факт поставки товару на адресу підприємства підтверджується видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними (арк. справи 126-246 т.3; т.4.).

Поставлені товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме у його виробничому циклі, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи.

Як зазначив позивач у судовому засіданні господарські відносини з спірними контрагентами тривають не один рік. Податковою службою не одноразово перевірялись на наявність первинні бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій з цими спірними контрагентами. Відповідачем не спростовано це твердження позивача, а тому суд може зробити висновок, що вищевказані суб'єкти господарювання не є фіктивними, не вбачається штучного підходу при виконанні зобов'язань прийнятих за відповідними договорами й дії, які здійснювались на виконання договорів мали податкову користь, шляхом сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету.

З аналізу акту перевірки вбачається, що оцінка реальності господарських операцій надається не за договорами ПАТ НКМЗ зі спірними контрагентами, а господарським операціям, які виникали по ланцюгу господарських взаємовідношень.

Суд критично відноситься до такої позиції податкового органу, враховуючи прийняті Постанови Верховного суду України, Вищого адміністративного суду України, Європейського суду з прав людини, в яких зазначається: у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Стосовно порушень податкового законодавства, на яких ґрунтується висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту суд зазначає наступне.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлений термін скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна складена та зареєстрована в реєстрі платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також зведені податкові накладні теж підлягають реєстрації податкових накладних.

Датою і часом надання податкової накладної та /або розрахунку корегування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата і час зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та /або розрахунки коригування сформовано в порушення вимог , передбачених відповідно п.201.1ст.201 та /або п.192.1 ст.192 ПКУ, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі, якщо податковим органом не було виявлено помилок у вигляді не зазначення коду УКТЗЕД товару, що постачається, під час реєстрації накладної, відповідальність за порушення складання податкової накладної контрагентом не повинен нести платник податків. Враховуючи, що нормами ст.ст.44,66 ПКУ обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, в тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів покладається саме на контролюючи органи. Водночас, помилки в оформлені окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відсутність сертифікату якості на товар позбавляє можливості ідентифікувати такий товар та його відповідність предмету договору, посилається на Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року № 46-93 Про стандартизацію і сертифікацію та Закон України від 12.05.1991 № 1023 Про захист прав споживачів .

З аналізу цих законодавчих актів убачається, що Декрет Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію від 10.05.1993 року №46-93 забезпечує формування державної політики в сфері технічного регулювання, а Закон України від 12.05.1991 № 1023 Про захист прав споживачів регулює правовідносини, які виникають між споживачами товарів, робіт та послуг, та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Суд критично відноситься до такої позиції відповідача та зазначає, що згідно статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких видана Верховною радою України і якими регулюються питання оподаткування, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи, рішень з питань Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів прийнятих за правилами встановленими цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідачем не доведено, чому в своїй роботі він керувався Декретом Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію , Законом України Про захист прав споживачів та відповідно, як відсутність сертифікату якості на товар позбавляє права платника податку сформувати податковий кредит при наявності основного документу-податкової накладної, яка передбачена саме податковим законодавством.

Суд не погоджується з зауваженням податкового органу щодо необхідності застосування тендерних процедур, тому що, обов'язковість проведення тендерної процедури вимагається до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів відповідно до положень Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII Про публічні закупівлі . Згідно положень п.9 ч.1 статті 1 зазначеного Закону замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав. Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем, ПАТ НКМЗ не використовує для закупівель товарів, робіт і послуг бюджетні кошти, отже у розумінні Закону України Про публічні закупівлі не є замовником. При цьому, під час вибору постачальника застосовує очний відкритий тендер в формі редукціону, відкритий тендер в формі запитів і отримань комерційних пропозицій.

Одним із тверджень відповідача щодо недійсності господарської операції є придбання товарів у ТОВ Експрес Плюс за період лютий-серпень 2016 року, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року по справі №808/3776/15 юридичну особу ТОВ Експрес Плюс - припинено.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Експрес Плюс - перебуває у стадії припинення з 04.11.2016 року. Податковий орган 09.11.2016 року керуючись рішенням суду, яке не набрало чинності, прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Експрес Плюс .

Однак, відповідачем при проведенні перевірки ПАТ НКМЗ не враховано, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року по справі №808/3776/15 - скасована, в позові податкового органу про припинення ТОВ Експрес Плюс -відмовлено. Також, суд зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Експрес Плюс прийнято 09.11.2016 року, господарські ж відносини охоплювали період лютий-серпень 2016 року, та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення ТОВ Експрес Плюс і анулювання реєстрації платника податку на додану вартість щодо цієї юридичної особи не було.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 року по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Щодо встановлення відповідачем відсутності транспортних засобів для виконання зобов'язань за господарським договором з ТОВ Легіонмет . Як зазначено в акті перевірки за даними АІС Автомобіль інформація про наявність автомобільного транспорту відсутня. Але ж, як встановлено судом, ТОВ Легіонмет було підписано договір оренди транспортного засобу: МАН НОМЕР_1 від 26.07.2016 року з фізичною особою ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі №125 Тобто підстав для надання господарській операції форми нереальності судом не вбачається.

Щодо наявності декількох товарно-транспортних накладних в один день, чи відсутності таких накладних, як зазначено у акті перевірки, суд зауважує наступне. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язанні з дотриманням вимог податкового законодавства. Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення сум податкового кредиту. Тому твердження про необхідність наявності товарно-транспортної накладної є помилковими, та такими що суперечать приписам податкового законодавства.

Відносно невідповідності вартості товару, вказаної у видаткових накладних, з оголошеною вартістю, вказаної в експрес-накладних Нової пошти , суд зазначає, що вартість відправлення, яку вказує відправник в експрес-накладній фактично є сумою відшкодування на випадок пошкодження чи втрати товару, а відповідно, не є оціночною сумою самого товару. Отже, заперечувати факт поставки з таких міркувань є помилковим.

В обґрунтування своєї позиції щодо нереальності господарських операцій відповідач в акті перевірки посилається на отримання інформації по контрагентам контрагентів при проведенні зустрічних звірок.

Суд зазначає, що вищезазначені податкові інформації та акти не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операційне нижче звичайних цін) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, а база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд, також зауважує, що податковий кредит-це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплаченій платником ПДВ на користь своїх контрагентів-інших платників ПДВ, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Суд також наголошує, що відповідач при здійсненні документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ НКМЗ не скористався правом контролюючого органу для здійснення функцій визначених Податковим кодексом, а саме відповідно до п.п. 20.1.13, 20.1.17 п.п.20.1 ст.20: правом доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу; залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис, для об'єктивного та повного з'ясування наявності потенціальної можливість використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях платника , а й відповідно, ведення бухгалтерського і податкового обліку.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, висновок стосовно порушень податкового законодавства ґрунтується лише на підставі аналізу податкової інформації по постачальниках контрагентів. На думку суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. У зв'язку з цим, суд зауважує, що факти на яких позивач ґрунтував свої судження є незаперечними.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення протиправним позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 240 839, 00 грн. та штрафними фінансовими санкціями у сумі 120 419, 5 грн. та від 20.01.2017 року № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 045 880 грн. за січень - вересень 2016 та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 022 940, 03 грн. належить скасувати.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод понесені витрати зі сплати судового збору розмірі 186 451 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят одна гривень) 18 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 №№ 0000014000, 0000024000 - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року № 0000014000 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 240 839 (двісті сорок тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень) 00 копійок грн. та за штрафними санкціями у сумі 120 419 (сто двадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) 50 копійок, від 20 січня 2017 року № 0000024000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період січень-вересень 2016 року на 8 045 880,05 (вісім мільйонів сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень) 05 копійок та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 022 940 (чотири мільйони двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень ) 03 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод (ЄДРПОУ 05763599, поточний рахунок 26006190409001 в Краматорській філії ПАТ КБ ПриватБанк , МФО банку 335548) витрати зі сплати судового збору розмірі 186 451 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят одна гривень) 18 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України (ЄДРПОУ 39440996, м. Київ, 04119, вул. Дегтярівська, б.11-Г).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 липня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 07 липня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.