Рішення

від 07.07.2017 по справі 908/1177/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/43/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2017 Справа № 908/1177/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1177/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” (79007, м. Львів, вул. Шолом-Алейхема, буд. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 4А/2А)

про стягнення 56638,72 грн

СУТНІСТЬ СПОРУ:

08.06.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” про стягнення з останнього 102269,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1177/17, якій присвоєно номер провадження 22/43/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.06.2017. Ухвалою від 22.06.2017 розгляд справи відкладено на 03.07.2017. Ухвалою від 03.07.2017 розгляд справи відкладено на 07.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу позивачем було передано товар за договором купівлі-продажу № 0602-1 від 02.06.2016, за який відповідач вчасно не розрахувався. У зв'язку із зазначеним виникла заборгованість в розмірі 72631,00 грн, а також позивачем відповідачу нараховано пеню 12439,31 грн, штраф 7263,10 грн, інфляційні 8420,69 грн та 3% річних 1515,62 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” посилається на ст. ст. 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зазначає про сплату 16.06.2017 відповідачем основного боргу в сумі 45631,00 грн, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” зменшує позовні вимоги та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” 27000,00 грн основного боргу, пеню 12439,31 грн, штраф 7263,10 грн, інфляційні 8420,69 грн та 3% річних 1515,62 грн.

Судом подана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду та задоволена як така, що відповідає ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” (покупець, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 0602-1 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продавати покупцю префікси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки, кормові добавки), замінник цільного молока, біологічні засоби (консерванти) для силосування та сіна жування та ін., далі за текстом – товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товари на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціни на товар визначаються у рахунках-фактурах.

Згідно з п. 4.1 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару покупцем у місці поставки та підписання накладної на партію отриманого товару.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару згідно накладної.

Згідно з п. 7.3 договору у разі наявності заборгованості за товари, сплачені кошти зараховуються як оплата заборгованості незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю – згідно кількості товару фактично поставленого покупцю з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктами 12.1 та 12.2 договору визначено, що договір є укладеним з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року.

Додатком № 1 від 09.06.2016 до договору було погоджено викласти пункт 7.1 в наступній редакції: « 7.1. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару згідно накладної».

На виконання умов договору позивачем відповідачеві було поставлено товар за видатковими накладними № 47 від 07.06.2016 на суму 27470,75 грн; № 171 від 17.06.2016 на суму 3863,00 грн; № 161 від 18.07.2016 на суму 45840,75 грн, № 102 від 08.08.2016 на суму 46238,00 грн та № 333 від 29.08.2016 на суму 41886,00 грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплатив поставлений товар частково, а саме: 23.11.2016 – 20000 грн, 10.02.2017 – 10000 грн, 04.05.2017 – 62667,50 грн, 13.01.2017 – 2000 грн, 09.02.2017 – 1000 грн, які відповідач, керуючись п. 7.3 договору, зараховував в порядку календарної черговості в оплату за раніше поставлений товар.

У відповідача перед позивачем на момент звернення до суду із даною позовною заявою виникла заборгованість по видатковій накладній № 102 від 08.08.2016 в сумі 30745 грн та по видатковій накладній № 333 від 29.08.2016 в сумі 41886 грн.

Разом з тим, 16.06.2017 відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 45631 грн, а позивачем було зменшено відповідно розмір заявлених позовних вимог.

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по видатковій накладній № 333 від 29.08.2016 в сумі 27000 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” 27000 грн основного боргу, пені 12439,31 грн, штрафу 7263,10 грн, інфляційних 8420,69 грн та 3% річних 1515,62 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи, доказів про сплату відповідачем 27000 грн суду не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є законними, доведеними та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені 12439,31 грн, штрафу 7263,10 грн, інфляційних 8420,69 грн та 3% річних 1515,62 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення штрафу та пені позивач обґрунтовує п. 10.2 договору, в якому сторони погодили, що за прострочення платежів покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості товару і пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий суду розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є вірним, стягненню з відповідача підлягає штраф 7263,10 грн.

Перевіривши наданий суду розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки містить арифметичні помилки. Стягненню підлягає сума пені 12419,38 грн за загальний період з 08.09.2016 по 28.03.2017. В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки містить арифметичні помилки. 3% річних підлягають стягненню в сумі 1513,95 грн за загальний період з 08.09.2016 по 31.05.2017. В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки позивач включає до розрахунку інфляційні втрати за вересень 2016 року. Інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 7807,80 грн за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року. В іншій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано усі належні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, відповідачем доводи позивача не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” про стягнення 56638,72 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарський комплекс “ЮКА” (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 4А/2А, код ЄДР 39120293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Йозера Україна” (79007, м. Львів, вул. Шолом-Алейхема, буд. 11, код ЄДР 35621266) 27000 (двадцять сім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, пеню 12419 (дванадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 38 коп., штраф 7263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн 10 коп., інфляційні втрати 7807 (сім тисяч вісімсот сім) грн 80 коп., 3% річних 1513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн 95 коп. та 1582 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят два) грн 08 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07.07.2017.

Суддя О.В. Ярешко