Рішення

від 03.07.2017 по справі 908/976/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/9/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 Справа № 908/976/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд , 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, буд. 195

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФУД Логістика , 69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Представники сторін:

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-04/2017-2 від 01.04.2017

від відповідача: ОСОБА_3, посвідчення адвоката №1064 від 28.04.2015, довіреність № 25-05 від 25.05.2017.

суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд , Черкаська область, м. Канів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФУД Логістика , м. Запоріжжя про стягнення 191 746,42 грн. за дистрибуторським договором № КП-041 від 01.01.2017.

12.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 12.05.2017 порушено провадження у справі № 908/976/17, присвоєно справі номер провадження 15/9/17, судове засідання призначене на 26.05.2017.

Ухвалами суду від 26.05.2017 та 12.06.2017 розгляд справи відкладався на 12.06.2017 та 03.07.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов підписаного між сторонами Дистрибуторського договору відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 950 345,28 грн. Свої зобов'язання щодо оплати продукції відповідач виконав частково, сплативши 759 193,87 грн. У зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 191 151,41 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу суму пеню в розмірі 534,01 грн. за період з 05.04.2017 по 25.04.2017 та 3% річних в розмірі 61,00 грн. за період з 05.04.2017 по 25.04.2017. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 20, 193, 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем неодноразово подавались заяви про зменшення позовних вимог, оскільки під час вирішення спору між сторонами у справі відбувались розрахунки за поставлений товар та повернення неякісного товару.

03.07.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначає, що відповідачем з моменту подачі позовної заяви до суду, відповідачем було повністю сплачено кошти за поставлений товар згідно видаткової накладної № КТ000000711 та ТТН № КФ000000224/711 від 15.03.2017 на суму 132 128,23 грн., видаткова накладна № КТ000000782 та ТТН № КС000000257/782 від 22.03.2017 на суму 35 612,98 грн., № КТ000000848 та ТТН № КФ000000288/848 від 29.03.2017 р. грн. на суму 26 258,92 грн. Просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1724,65 грн., 3% річних в розмірі 68,67 грн.

Заява не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймається, розглядаються позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача пені в розмірі 1724,65 грн. та 3% річних в розмірі 68,67 грн.

У судовому засіданні 03.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.2017 заперечив проти задоволення позову, у письмовому відзиві зазначив, що на момент подання позовної заяви до господарського суду Запорізької області розмір заборгованості ТОВ Фуд Логістика перед позивачем складала 173 518,46 грн. та не була остаточною у зв'язку з запланованим поверненням частки отриманого товару. 19.05.2017 позивачу було повернуто товар на суму 14 363,65 грн., а 24.05.2017 повернуто товар на 9143,48 грн. Таким чином, фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем фактично була у розмірі 150 011,33 грн. та протягом травня місяця вся була погашена (03.05.2017, 10.05.2017, 15.05.2017, 15.05.2017, 17.05.2017 та 23.05.2017). Також зазначив, що відсутні підстави для нарахування 3% річних та пені за прострочення оплати товару, оскільки таке нарахування здійснено без врахування повернення частини товару покупцем. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

01.01.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд , Черкаська область, м. Канів (ТОВ Канівсиртрейд позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФУД Логістика , м. Запоріжжя (ТОВ ФУД Логістика , відповідач, дистрибутор) укладено дистрибуторський договір № КП-041 (договір).

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони об'єднують свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також, просування продукції на території дистрибуції. При цьому, сторони в порядку та на умовах договору, здійснюють наведений комплекс заходів: постачальник постачає дистрибутору продукцію виключно для її наступного перепродажу дистрибутором на умовах Договору, а дистрибутор приймає поставлену продукцію та оплачує її ціну в строки та в порядку передбачену договором.

Відповідно до п. 4.1. договору асортимент та кількість продукції, яку дистрибутор може придбати у постачальника протягом одного звітного періоді визначається в плані закупівель продукції, складеному у формі, вказаній у додатку до даного договору який надається постачальником дистрибутору не пізніше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку відповідного звітного періоду.

На підставі погодженої заявки постачальник готує продукцію до відвантаження та відповідні товаросупровідні документи. Продукція постачається разом з такими товаросупровідними документами: товарно-транспортна накладна ( ТТН ); ветеринарне свідоцтво (у випадках, передбачених чинним законодавством); якісне посвідчення; видаткова (товарна) накладна. Постачальник надає копію висновку державної санітарно-гігіенічної експертизи з першою поставкою продукції, остаточний пакет документів погоджується сторонами додатково (пп. 4.4.- 4.5.4. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невід'ємним додатком до даного договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно - транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції постачальником та приймання продукції дистрибутором.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору сторони узгодили, що ціна певної партії продукції визначається на підставі переліку цін для дистрибуторів, чинного на дату поставки продукції, та зазначається сторонами в заявці та видатковій (товарній) накладній на відповідну партію продукції. Дистрибутор зобов'язується оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше спливу наданої постачальником відстрочки платежу, зазначеної у в п. 5.3 Договору. Постачальник надає дистрибутору відстрочку платежу, яка складає 21 (двадцять один) календарний день з дати відвантаження партії Продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій (товарній) накладній на певну партію продукції, за умов не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості дистрибутора.

Відповідно до п. 8.2.1. договору дистрибутор зобов'язаний оплатити поставлену продукцію в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір вступає в дію дати підписання його сторонами та засвідчення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в частині невиконаних зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання.

На виконання зобов'язань за договором у період з 01.02.2017 по 29.03.2017 позивачем передано відповідачеві продукцію на загальну суму 950 345,28 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а саме:

- № КТ000000294 та ТТН № КТ000000008/294 від 01.02.2017 на суму 191 192,00 грн.;

- № КТ000000351 та ТТН № КС000000259/351 від 08.02.2017 на суму 201 835,99 грн.;

- № КТ000000441 та ТТН № КТ000000025/441 від 15.02.2017 на суму 176 728,79 грн.;

- № КТ000000506 та ТТН № КТ000000036/506 від 22.02.2017 на суму 48 178,73 грн.;

- № КТ000000575 та ТТН № КФ000000179/575 від 01.03.2017 на суму 46 510,36 грн.;

- № КТ000000624 та ТТН № 12721589 від 07.03.2017 на суму 91 899,28 грн.;

- № КТ000000711 та ТТН № КФ000000224/711 від 15.03.2017 на суму 132 128,23 грн.;

- № КТ000000782 та ТТН № КС000000257/782 від 22.03.2017 на суму 35612,98 грн.;

- № КТ000000848 та ТТН № КФ000000288/848 від 29.03.2017 на суму 26 258,92 грн.

Поставлена продукція прийнята відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача на видаткових накладних.

Відповідач неналежно виконав договірні зобов'язання, визначені договором, що полягає у простроченні останнім грошового зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію згідно договору.

На момент подачі позову до суду за даними позивача залишок заборгованості відповідача перед позивачем за дистрибуторським договором № КП-041 складав 191 151,41 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Крім того позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 724,65 грн. за період з 05.04.2017 по 25.04.2017 та 3% річних у розмірі 68,67 грн. за період з 05.04.2017 по 25.04.2017.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11.3. договору визначено, що у випадку, якщо дистрибутор порушує умови оплати продукції, постачальник має право, зокрема, нарахувати дистрибутору пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При порушенні провадження у справі № 908/976/17 суд зобов'язав позивача провести звірки взаєморозрахунків на предмет з'ясування суми заборгованості, яка існує в відповідача перед позивачем.

Сторонами до матеріалів справи надано підписаний ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків станом на за період 01.04.2017 - 14.06.2017 в якому зазначено про те, що за період зазначений в акті між сторонами відбувались розрахунки на виконання договору № КП-041 від 01.01.2017. Здійснювались розрахунки за поставлений товар та повернення товару від покупця. Останнє повернення товару від покупця відбулося 31.05.2017 на суму 1299,79 грн. Таким чином, суд вважає обґрунтованою кінцевою датою нарахування 3% річних та пені - 31.05.2017.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство правильність нарахування пені та 3% річних судом встановлено, що на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 1 132,09 грн. за період з 05.04.2017 по 31.05.2017 та 3% річних у сумі 67,17 грн. за період з 05.04.2017 по 31.05.2017.

У стягненні пені в розмірі 592,56 грн. та 3% річних в сумі 1,50 грн. суд відмовляє.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прострочення оплати коштів відповідачем за отриманий товар підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Також необхідно зазначити про те, що відповідно до пп. 5.1, 5.5 п. 5 дистрибуторського договору КП-041 від 01.01.2017 ціна певної партії продукції визначається на підставі переліку цін для дистрибуторів, чинного на дату поставки продукції, та зазначається сторонами в заявці та видатковій (товарній) накладній на відповідну партію продукції.

Загальна ціна даного договору є величиною розрахунковою та визначається як сума всієї фактично поставленої на підставі цього договору продукції, відповідно до підписаних сторонами накладних.

Згідно з пп. 4.21 п. 4 договору, вартість поверненої продукції зараховується постачальником в рахунок зменшення заборгованості дистрибутора за договором, а, якщо у дистрибутора немає заборгованості на продукцію перед постачальником, постачальник оплачує вартість поверненої продукції на підставі виставленого дистрибуторм рахунку.

Доказів виставлення відповідних рахунків відповідачем не надано. Із зазначеної інформації в ОСОБА_2 зірки взаємних розрахунків вбачається наявність прострочення платежів за поставлений товар.

За викладених обставин, посилання відповідача на безпідставність нарахування 3% річних та пені у зв'язку з тим, що частина товару поверталась позивачу та відповідно вартість повернутого товару не врахована при нарахуванні вказаних сум, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ФУД Логістика , 69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6; ідентифікаційний код 40635820) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Канівсиртрейд , 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, буд. 195; ідентифікаційний код 36278693) суму пені у розмірі 1132,09 грн. (одна тисяча сто тридцять дві гривень 09 коп.), 3% річних у розмірі 67,17 грн. (шістдесят сім гривень 17 коп.) та 1069,98 грн. (одна тисяча шістдесят дев'ять гривень 98 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України - 07 липня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов