УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2017 р.Справа № 816/646/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання: Жданюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року по справі № 816/646/17 за позовомПолтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Інтелект - Проект" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Інтелект - Проект" (надалі - відповідач, ПП "НВК "Інтеллект-Проект") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37 523,53 грн. та пені в розмірі 225,15 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 110-111). Апелянт наголошує, що відсутність працевлаштованих на підприємстві відповідної кількості інвалідів, обумовлює сплату господарсько-фінансових санкцій та пені. Справу просив розглядати без участі їх представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ПП "НВК "Інтеллект - Проект" (код ЄДРПОУ 36396714) зареєстроване як юридичну особу 10.03.2009, запис № 1 588 102 0000 008369, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 63).
15.02.2017 ПП "НВК "Інтеллект - Проект" подано до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 5).
Згідно відомостей зазначених у звіті середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2016 році становила 17 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб.
Разом з тим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) становить 1 особа.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач застосував до ПП "НВК "Інтеллект - Проект" адміністративно-господарську санкцію у розмірі 37 748,68 грн. (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 225,15 грн. (за 15 днів (з 19.04.2017 по 03.05.2017)) (а.с. 6).
Приймаючи постанову про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності порушень положень Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст.217 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною третьою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 Закону № 875-XII).
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).
Із аналізу вищенаведених норм випливає висновок про те, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом № 875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього
Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.
Нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує створення робочих місць, працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.
Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись до підприємства, або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком відшукувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, положення норм Закону №875-XII свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).
З огляду на вищезазначене, звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.
Як видно з матеріалів справи, наказом директора ПП "НВК "Інтелект - Проект" від 28.01.2016 № 002/16, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 51), наказано створити на підприємстві штатну одиницю для працевлаштування інвалідів згідно чинного законодавства. У 2016 році ПП "НВК "Інтелект - Проект" до Полтавського міського центру зайнятості щомісячно подавалася звітність форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням в січні - лютому 2016 року 1 вакансії для інваліда, а саме: за професією (посадою) "менеджер зі збуту".
Зазначене підтверджується листами Полтавського міського центру зайнятості від 16.05.2017 № 04-1467, та від 19.04.2017 № 04-1205 (а.с. 15, 71), а також копією звітності форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" ПП "НВК "Інтелект - Проект" (а.с. 72-95).
Таким чином, протягом 2016 року Полтавський міський центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для інвалідів на ПП "НВК "Інтелект - Проект" та мав можливість у 2016 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування на підприємство.
Колегія суддів , що відповідач виконав обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжив усіх залежних від нього заходів щодо підшукання таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Оскільки доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
Отже, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року по справі № 816/646/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
У повному обсязі складена 10 липня 2017 року.
Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.07.2017 |
Оприлюднено | 11.07.2017 |
Номер документу | 67634171 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Яковенко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні