Рішення

від 06.07.2017 по справі 908/1096/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/30/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 Справа № 908/1096/17

За позовом: Приватного підприємства «ЛВК» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, буд. 73-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65)

про стягнення суми 129027 грн.

Суддя Боєва О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор); ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.04.2017р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 129027 грн., з яких: сума 111708,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, сума 5524,20 грн. - інфляційні втрати, сума 2023,90 грн. - 3% річних, 9770,90 грн. - пеня за несвоєчасну оплату товару.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1096/17, справі присвоєно номер провадження № 9/30/17, судове засідання призначено на 15.06.2017р. Ухвалою суду від 15.06.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.07.2017 р.

В судовому засіданні 06.07.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судовий процес проводився без застосування засобів технічної фіксації.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016 р., предметом якого є поставка брикетів з лушпиння соняшника. Позивач відповідно до видаткових накладних в період з 05.01.2016 р. по 18.02.2017 р. відвантажив відповідачу товар на загальною вартістю 511508,00 грн. На оплату товару виставлено відповідні рахунки-фактури. Згідно з умовами договору сплата за поставлений товар здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі, впродовж п'яти банківських днів з моменту прийняття (відвантаження) товару. В рахунок погашення виконання зобов'язань з оплати відвантаженого товару, відповідач в період з 05.01.2016 р. по 15.02.2017р. перерахував на рахунок позивача загальну суму 399800,00 грн., отже заборгованість становить 111708,00 грн. Відповідачу вручено лист №14/03/17 від 14.03.2017 р., який отримано 14.03.2017р., з пропозицією сплатити дебіторську заборгованість за поставлений товар, яка залишилася без задоволення. У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо сплати боргу, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховано 5524,20 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2016 р. по квітень 2017 р., 2023,90 грн. 3% річних з лютого 2016 р. по 25.05.2017 р. включно та, на підставі п. 6.2.1 договору, суму 9770,90 грн. пені за період з 25.11.2016 р. по 25.05.2017 р. На підставі викладеного, ст.ст. 509, 510, 525, 526, 527, 610, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 7, 10, 173, 174 ГК України та умов договору поставки №01/10-2016 від 03.10.2016р., позивач просить позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив.

Через канцелярію суду від відповідача 14.06.2017р. отримано письмове заперечення на позовну заяву, згідно з яким відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016 р., на який посилається позивач, відповідач не підписував. У видаткових накладних відсутнє посилання на цей договір. Отже, відсутній зв'язок між зазначеним договором, що вказаний як підстава позовних вимог, і сумами коштів, які пред'явлено до стягнення. Оскільки поставки здійснювалися поза договором, а вимогу про сплату коштів, передбачену ст. 530 ЦК України, відповідач від позивача не отримував, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за накладними, не наступив. Таким чином, нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних, втрат від інфляції та пені є необґрунтованим. Крім того, оскільки домовленості між сторонами щодо розміру пені не існує, безпідставним є застосування позивачем до спірних відносин положень ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань . Також відповідач зазначив про відсутність документів на підтвердження факту транспортування товару, зокрема, товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів, що суперечить Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 р. за № 363, і як наслідок, відсутність підтвердження факту поставки товару відповідачу. Також 14.06.2017 р. від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на строк після 16.06.2017 р., яке, згідно з ухвалою від 15.06.2017 р., судом було задоволено.

04.07.2017р. від відповідача через канцелярію суду додатково отримано письмове заперечення на позовну заяву, в якому в повному обсязі підтримано вищевикладену позицію. Відповідач зазначив, що не погоджується з можливістю стягнути борг, на підставі договору, факт підписання якого ним заперечується. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, повідомив, що не зможе забезпечити явку свого уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 06.07.2017 р.

В судове засіданні 06.07.2017 р. представник відповідача вдруге не з'явився.

Суд визнав наявні матеріали справи достатніми для вирішення спору по суті в судовому засіданні 06.07.2017 р. за відсутності представника відповідача, неявка якого не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданих в матеріали справи видаткових накладних, Приватне підприємство ЛВК (Постачальник, позивач у справі) передавав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (Одержувач, відповідач) отримував товар - паливні брикети. Підставою поставки згідно цих накладних є відповідні рахунки-фактури, умова продажу: безготівковий розрахунок. Усі накладні містять підписи постачальника та одержувача, які скріплено печатками.

Так, передача товару здійснювалася в період з 05.01.2016 р. по 18.02.2017 р. включно, що підтверджується видатковими накладними: № РН-1 від 05.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., №РН-2 від 12.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., № РН-5 від 19.01.2016 на суму 7200,00 грн., № РН-б від 25.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., № РН- 8 від 01.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 9 від 09.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 10 від 27.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 11 від 04.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 12 від 14.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-13 від 15.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-14 від 18.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-15 від 22.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-16 від 24.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-17 від 28.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН- 18 від 05.04.2016р. на суму 11900,00 грн., № РН-19 від 08.04.2016р. на суму 10200,00 грн., № РН- 20 від 13.04.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 21 від 18.04.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН- 23 від 22.04.2016р. на суму 3400,00 грн., № РН-26 від 25.04.2016р. на суму 10200,00 грн., № РН-27 від 28.04.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-25 від 29.04.2016р. на суму 3400,00 грн., № РН-28 від 20.05.2016р. на суму 7500,00 грн., № РН-32 від 27.05.2016р. на суму 9000,00 грн., № РН-96 від 03.10.2016р. на суму 8480,00 грн., № РН-104 від 19.10.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-111 від 27.10.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-125 від 03.11.2016р. на суму 11200,00 грн., № РН-131 від 07.11.2016р. на суму 8000,00 грн. грн., № РН-137 від 11.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-143 від 15.11.2016р. на суму 9600,00 грн., № РН-152 від 21.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-156 від 24.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-157 від 25.11.2016р. на суму 3200,00 грн., № РН-163 від 28.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-165 від 01.12.2016р. на суму 5360,00 грн., № РН-171 від 03.12.2016р. на суму 5600,00 грн. грн., № РН-173 від 08.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-174 від 13.12.2016р. на суму 9168,00 грн., № РН-186 від 17.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-188 від 20.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-193 від 23.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-195 від 26.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-202 від 29.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-203 від 30.12.2016р. на суму 7840,00 грн., № РН-3 від 04.01.2017р. на суму 7296,00 грн., № РН-6 від 05.01.2017р. на суму 3584,00 грн., № РН-7 від 06.01.2017р. на суму 8800,00 грн., № РН-8 від 09.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-13 від 12.01.2017р. на суму 8480,00 грн., № РН-17 від 14.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-21 від 17.01.2017р. на суму 9600,00 грн., № РН-25 від 19.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-27 від 21.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-29 від 23.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-33 від 26.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-35 від 27.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-38 від 31.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-39 від 01.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-40 від 03.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-41 від 06.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-44 від 08.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-55 від 10.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-59 від 13.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-60 від 16.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-61 від 18.02.2017р. на суму 8000,00 грн. Всього відвантажено товар на загальну суму 511 508,00 грн.

На оплату товару, вказаного у вищезазначених накладних, ПП ЛВК виставлено ТОВ Вільнянський молокозавод наступні рахунки-фактури: № СФ-0000066 від 22.12.2015р. на загальну суму 7200,00 грн., №СФ-0000001 від 12.01.2016р. на суму 21600,00 грн., №СФ-0000004 від 01.02.2016р. на загальну суму 34000,00 грн., № СФ-0000006 від 15.03.2016р. на загальну суму 30600,00 грн., № 7 від 28.03.2016р. на суму 20400,00 грн., № 8 від 08.04.2016р. на загальну суму 28900,00 грн., № 10 від 25.04.2016р. на загальну суму 22100,00 грн., № 11 від 20.05.2016р. на загальну суму 16500,00 грн., № 29 від 03.10.2016р. на загальну суму 8480,00 грн., № 33 від 19.10.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 37 від 26.10.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 42 від 02.11.2016р. на загальну суму 11200,00 грн., № 42 від 02.11.2016р. на загальну суму 11200,00 грн., № 44 від 07.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 48 від 11.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 49 від 15.11.2016р. на загальну суму 9600,00 грн., № 51 від 21.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 53 від 24.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 54 від 25.11.2016р. на загальну суму 3200,00 грн., № 57 від 28.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 60 від 01.12.2016р. на загальну суму 5360,00 грн., № 62 від 03.12.2016р. на загальну суму 5600,00 грн., № 63 від 08.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 64 від 12.12.2016р. на загальну суму 9168,00 грн., № 67 від 17.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 68 від 20.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 72 від 23.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 74 від 26.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 76 від 29.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 77 від 30.12.2016р. на загальну суму 7840,00 грн., № 2 від 04.01.2017р. на загальну суму 10880,00 грн., № 3 від 06.01.2017р. на загальну суму 33280,00 грн., № 6 від 17.01.2017р. на загальну суму 9600,00 грн., № 7 від 19.01.2017р. на загальну суму 24000,00 грн., № 8 від 26.01.2017р. на загальну суму 16000,00 грн., № 11 від 30.01.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 12 від 01.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 13 від 03.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 14 від 06.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 15 від 08.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 17 від 10.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 19 від 13.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 20 від 16.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 21 від 18.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн. При цьому, в деяких випадках один рахунок виставлявся на оплату товару, поставленого згідно двох і більше видаткових накладних.

Відповідач здійснював оплати з відповідним посиланням у призначені платежу: за паливні брикети та номери і дати виставлених рахунків-фактур, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6 від 05.01.2016р. (7200 грн.), № 40 від 12.01.2016р. (7200,00 грн.), № 149 від 25.01.2016р. (10500,00 грн.), № 220 від 01.02.2016р. (7500,00 грн.), № 341 від 16.02.2016р. (7000,00 грн.), №2572 від 14.03.2016р. (10000,00 грн.), № 2592 від 15.03.2016р. (6600,00 грн.), № 2659 від 23.03.2016р. (5000,00 грн.), № 2696 від 28.03.2016р. (10000,00 грн.), № 2813 від 05.04.2016р. (10200,00 грн.), № 2944 від 18.04.2016р. (10000,00 грн.), № 3018 від 25.04.2016р. (10000,00 грн.), № 3287 20.05.2016р. (16000,00 грн.), № 3341 від 25.05.2016р. (9600,00 грн.), № 3715 від 05.07.1016р. (10000,00 грн.), № 3914 від 26.07.2016р. (5000,00 грн.), № 4014 від 02.08.2016р. (5000,00 грн.), № 4200 від 23.08.2016р. (5000,00 грн.), № 4299 від 06.09.2016р. (5000,00 грн.), № 4554 від 29.09.2016р. (13000,00 грн.) № 4734 від 18.10.1016р. (13000,00 грн.), № 4836 від 28.10.2016р. (13000,00 грн.), № 4934 від 09.11.2016р. (10000,00 грн.) № 4988 від 15.11.2016р. (11000,00 грн.), № 5027 від 21.11.2016р. (13000,00 грн.), № 5089 від 28.11.2016р. (13000,00 грн.), № 5168 від 16.12.2016р. (20000,00 грн.), № 5197 від 20.12.2016р. (10000,0 грн.), № 5227 від 23.12.2016р. (10000,00 грн.), № 5261 від 27.12.2016р. (10000,00 грн.), № 12 від 04.01.2017р. (20000,00 грн.), № 30 від 06.01.2017р. (10000,00 грн.), № 52 від 11.01.2017р. (10000,00 грн.), № 94 від 17.01.2017р. (15000,00 грн.), № 146 від 24.01.2017р. (16000,00 грн.), № 246 від 06.02.2017р. (16000,00 грн.), № 328 від 15.02.2017р. (10000,00 грн.). Загалом за вказаними платіжними дорученнями сплачено суму 399 800,00 грн.

Позивачем також надано суду договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016 р., що, відповідно до його змісту, укладений Приватним підприємством ЛВК (Постачальник, позивач у справі) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (Покупець, відповідач) з іншого. За цим договором Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється є брикет з лушпиння соняшника (п.п.1.1,1.2).

Згідно з п.п. 3.1, 3.4, 4.3 договору поставка здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується у видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. На кожну партію товару Постачальник в обов'язковому порядку надає Покупцеві оригінали видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. Оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% вартості поставленого товару (його частини/партії) на розрахунковий рахунок Постачальника впродовж п'яти банківських днів з моменту прийняття товару і надання Постачальником Покупцеві оригіналів документів, вказаних в п.3.4.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017 р. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди (п.9.1).

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на вищевказаний договір. При цьому, як слідує з наданих ним матеріалів, поставки здійснювалися з початку січня 2016 року, тобто, в тому числі, і до дати укладення договору поставки - 03.10.2016р. Посилання на договір у видаткових накладних, складених після 03.10.2016р., відсутнє.

Відповідач, відповідно до наданих письмових заперечень, що надійшли через канцелярію суду 14.06.2017р. та 04.07.2017р., укладення (підписання) вищевказаного договору поставки з позивачем та, відповідно, здійснення правовідносин на підставі цього договору, заперечив. Разом з тим, відповідачем не заперечено факт отримання від позивача товару за видатковими накладними в період з 05.01.2016р. по 18.02.2017 р., перелік яких наведено вище, їх підписання зі свого боку та часткову оплату товару. Позов не визнає, мотивуючи, зокрема, тим, що відсутній зв'язок між договором поставки, який вказаний як підстава позовних вимог, і сумами коштів, які пред'явлено до стягнення. Відповідач зазначив, що оскільки поставки здійснювалися поза договором, а вимогу про сплату коштів, передбачену ст. 530 ЦК України, відповідач від позивача не отримував, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за накладними, не наступив.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 частини 2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є по-перше, встановлення факту наявності/відсутності господарських правовідносин, підстав їх виникнення; по-друге, з'ясування обставин щодо настання строку виконання зобов'язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Зі змісту ст.207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що до 03.10.2016 р. (дати договору поставки), на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст.181 ГК України між сторонами на підставі видаткових накладних, що свідчать про передачу позивачем та приймання відповідачем товару, виникли зобов'язання, які фактично є правовідносинами з поставки.

03.10.2016р. сторонами підписано договір поставки № 01/10-2016. Оглянувши в судовому засіданні оригінал цього договору, наданого позивачем, суд встановив, що він містить підписи сторін, в тому числі з боку покупця підписаний директором і цей підпис скріплений печаткою ТОВ Вільнянський молокозавод . Відповідач у своїх письмових запереченнях підписання вказаного договору заперечив.

Відповідно до ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з ст.ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав. Оскільки договір поставки містить підпис з боку відповідача, скріплений мокрою печаткою, підстави ставити під сумнів факт його укладення сторонами відсутні. Згідно ж приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка в період з 05.01.2016р. по 18.02.2017р., є первинними документами, які підтверджують факт проведення господарської операції та факт встановлення договірних відносин. Накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, кількість, місце складання та інші необхідні реквізити, підписи постачальника та отримувача скріплені печатками, отже відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції. Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у виставлених на оплату рахунках-фактурах, перелік наведений у вищевикладеному тексті описової частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надано лист № 14/03/17 від 14.03.2017р., адресований ТОВ Вільнянський молокозавод , відповідно до змісту якого, останньому пропонувалося сплатити існуючу заборгованість в сумі 111708,00 грн. за відвантажені паливні брикети, протягом п'яти банківських днів з дня отримання зазначеного листа. Як пояснив позивач, лист вручено відповідачу нарочно, про що зазначено у верхньому лівому куті примірника листа з вхідним номером та датою: вх. № 2 14.03.2017р., прізвище ОСОБА_3 та підпис.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, викладене в пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , де встановлено: якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними, складеними до укладення договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016 р., які, в тому числі, покладені в підставу позову, є доведеним, його оплата має бути здійснена після прийняття товару, незалежно від пред'явленої кредитором вимоги. Таким чином, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, поставленого як за видатковими накладними до укладення договору, так і за товар, поставлений за накладними в межах договору, настав.

Із наданого позивачем розрахунку основного боргу, який ґрунтується на документальних доказах, що містяться в матеріалах справи (видаткові накладні, платіжні доручення), наведених вище, загальна вартість переданого товару становить 511508,00 грн., перерахована часткова оплата - 399800,00 грн., неоплаченим залишився товар на суму 111708,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивачем надано в матеріали справи підписаний двосторонній акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 06.03.2017 р., згідно з яким відповідачем підтверджено заборгованість в розмірі 111708 грн.

Відповідач позовні вимоги в цій частині не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар не надав.

Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи строк виконання зобов'язання щодо оплати отриманого відповідачем товару настав, тому позовні вимоги про стягнення суми 111708,00 грн. основного боргу суд визнає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язання та відсутності обов'язку оплатити отриманий товар, є необґрунтованими та спростовуються висновками суду, з вищевикладених підстав. Неспроможними є також посилання відповідача на те, що факт поставки не є підтвердженим через відсутність товарно-транспортних накладних. По-перше, Правилами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, на які посилається відповідач, регулюється порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та розрахунків саме за перевезення, а не за поставку товару. По-друге, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар, у зв'язку з неналежним оформленням первинних документів господарських операцій щодо його перевезення, та відсутністю товарно-транспортних накладних. До того ж, в судовому засіданні 06.07.2017р. позивач надав суду для огляду та завірені копії в матеріали справи товарно-транспортні накладні за період листопад 2016р. - лютий 2017р., в яких є посилання на видаткові накладні, за якими заявлено заборгованість до стягнення.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 5524,20 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2016р. по квітень 2017р., суму 2023,90 грн. 3% річних з 10.02.2016р. по 25.05.2017р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Із окремо викладеного розрахунку втрат від інфляції слідує, що фактично вони нараховані не за весь період з квітня 2016р. по квітень 2017р., як вказано у позовній заяві, а наступним чином: окремо за квітень 2016р. на суму заборгованості 10000 грн., за травень 2016р. на суму боргу 16000 грн., за травень 2016р. на суму боргу 9600 грн., за період травень - вересень 2016р. на суму боргу 13000 грн., червень - вересень 2016 р. на суму 13000 грн., червень - жовтень 2016р. на суму 11500 грн. та за період лютий - квітень 2017р. на суму 111708,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактично сума боргу у квітні, травні 2016 року та в період травень - жовтень 2016 р. становила більший розмір, ніж вказаний у розрахунку позивача, на які здійснено нарахування інфляції. При цьому, суд бере до уваги, що здійснення нарахування на менші суми боргу, що існували на певний час та обмеження періоду їх нарахування певними місцями, в межах часу існування прострочки, є правом позивача. В той же час, заборгованість в сумі 111708грн., на яку нараховано втрати від інфляції за лютий - квітень 2017р. виникла в такому розмірі з 18.02.2017 р. - дати останньої поставки товару, термін оплати якого, згідно з умовами договору, настав 24.02.2017р, тому нарахування інфляції на вказану суму повинно здійснюватися з наступного місяця - березня 2017р. Крім того, при здійсненні розрахунку втрат інфляції за травень 2016 р., позивачем допущено арифметичні помилки, у зв'язку з неправильним визначанням розміру індексу інфляції, який у цьому місяці становив 100,1%, а не 101,00%, як вказано в розрахунку.

За таких обставин, до стягнення належить загальна сума 4192,45 грн. втрат від інфляції.

Позивачем заявлено до стягнення суму 2023,90 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2016р. по 25.05.2017 р. включно.

Із розрахунку 3% річних слідує, що нарахування в період з 10.02.2016р. по 14.02.2017р. здійснювалося окремо за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат та дати фактичного розрахунку (сплати). При цьому, періоди прострочення за поставками здійсненими згідно з накладними до укладення договору, починаються з дня, наступного за днем прийняття товару, а за поставками, здійсненим за договором - з урахуванням умов договору.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування процентів річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 10.02.2016р. по 14.02.2017р., суд дійшов висновку, що він здійснений вірно. Разом з тим, з врахуванням вищевикладеного, в частині розрахунку втрат від інфляції, нарахування 3% річних на загальну суму основного боргу в розмірі 111708 грн. необхідно здійснювати з 25.02.2017р. (дати виникнення прострочки за останньою накладною).

Таким чином, вимоги в частині стягнення суми 3% річних задовольняються судом частково, в розмірі 1941,26 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 9770,90 грн. пені за загальний період з 25.11.2016 р. по 25.05.2017 р., яка нарахована на підставі пункту 6.2.1 договору поставки.

Згідно з п. 6.2.1 у разі прострочення здійснення оплати товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несвоєчасну сплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Перевіривши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що у зв'язку з допущеними арифметичними помилками, а також вищевикладеними висновками в частині початку здійснення періоду нарахування на остаточну загальну суму заборгованості, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 8991,42 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 1902,50 грн. витрат зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915) на користь Приватного підприємства «ЛВК» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, буд. 73-А, код ЄДРПОУ 30693851) суму 111708 (сто одинадцять тисяч сімсот вісім) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, суму 4192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн. 45 коп. втрат від інфляції, суму 1941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 26 коп. 3% річних, суму 8991 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 42 коп. пені, суму 1902 (одна тисяча дев'ятсот дві) грн.50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10 липня 2017 р.

Суддя О.С. Боєва