Постанова

від 07.11.2017 по справі 908/1096/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2017р. справа №908/1096/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:ОСОБА_5, директор ОСОБА_6, представник за дов.б/н від 25.04.2017р. від відповідача:ОСОБА_7, представник за дов. № 1 від 31.12.2016р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , м Вільнянськ, Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від 06.07.2017 року у справі№ 908/1096/17 (суддя Боєва О.С.) за позовомПриватного підприємства ЛВК , м. Вільнянськ, Запорізька область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , м Вільнянськ, Запорізька область простягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 111 708грн., інфляційних у розмірі 5 524,20грн., 3% річних у розмірі 2 023,90грн., пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі 9 770,90грн. ВСТАНОВИВ:

26.05.2017 року позивач, Приватне підприємство ЛВК , м. Вільнянськ, Запорізька область, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , м.Вільнянськ, Запорізька область про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 111 708,00грн., інфляційних втрат за період з квітня 2016р. по квітень 2017р. у розмірі 5 524,20грн., 3% річних за період з лютого 2016р. по 25 травня 2017р. включно у розмірі 2 023,90грн., пені за несвоєчасну оплату товару за період з 25 листопада 2016р. по 25 травня 2017р. включно у розмірі 9 770,90грн. з посиланням на договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р. (т.1 а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у даній справі позов задоволено частково (а.с.57-58).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод на користь Приватного підприємства ЛВК суму 111 708,00грн. заборгованості за поставлений товар, суму 4192 грн. 45 коп. втрат від інфляції, суму 1941грн. 26 коп. 3% річних, суму 8991 грн. 42 коп. пені, 1902,50 грн. витрат зі сплати судового збору (т.1, а.с.210-215).

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що до 03.10.2016р. (дати договору поставки), на підставі ст.ст.11, 202, 509, 642 ЦК України, ст.181 ГК України між сторонами на підставі видаткових накладних, що свідчать про передачу позивачем та приймання відповідачем товару, виникли зобов"язання, які фактично є правовідносинами з поставки.

Також суд зауважив, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними, складеними до укладення договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016 р., які, в тому числі, покладені в підставу позову, є доведеним, його оплата має бути здійснена після прийняття товару, незалежно від пред'явленої кредитором вимоги, а відтак строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, поставленого як за видатковими накладними до укладення договору, так і за товар, поставлений за накладними в межах договору, настав, тому позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 111 708,00 грн. є доведеними та такими, що були задоволені у повному обсязі.

Щодо позовних вимог у частині стягнення інфляційних та 3% річних, місцевим господарським судом було перевірено надані розрахунки позивача та частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 4192,45 грн. та 3% річних у сумі 1941,26 грн.

Стосовно стягнення заявленої пені у розмірі 9 770,90грн., то за висновками суду з посиланням на п.6.2.1 договору поставки, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками, а також вищевикладеними висновками в частині початку здійснення періоду нарахування на остаточну загальну суму заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення пені були задоволені частково в сумі 8 991,42 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , м Вільнянськ, Запорізька область звернувся із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. по справі № 908/1096/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі (т.2 а.с. 3-5).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні не надав належної оцінки доводам відповідача, стосовно того, що жоден документ про постачання продукції позивачем не містить посилання на договір поставки №01/10-2016 від 03.10.2016 року, на який посилається позивач як на підставу позову, у тому числі посилання відсутні в акті звірки взаємних розрахунків та у видаткових накладних, на які посилається останній.

Також апелянт вказує на те, що в умовах позадоговірної поставки судом першої інстанції не застосовано положення ст. 530 Цивільного кодексу України, де вказано, що строк виконання зобов'язань впродовж 7 днів з моменту отримання вимоги. Така вимога позивачем до відповідача надіслана не була.

На думку апелянта, відсутні правові підстави для стягнення штрафних санкцій.

Скаржник вказує на те, що нарахування пені не ґрунтується на чинному законодавстві, адже у ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань вказано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Оскільки домовленостей між сторонами щодо розміру пені не існує, то застосовувати ст. 3 Закону неможливо.

Крім того, апелянт стверджує, що відповідач є виробничим підприємством, яке виробляє соціально значущу продукцію, при цьому від"ємне сальдо платіжного балансу відповідача обумовлено об"єктивними причинами, а саме, триваючою стійкою тенденцією зменшення виробництва молока і кількості корів. Цим пояснюються, на думку апелянта, причини затримки в оплаті з боку відповідача, що виключає достатні підстави для стягнення з нього штрафних санкцій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду6 головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. по справі №908/1096/17 на 22.08.2017р. о 10-00год. (т.2 а.с.2).

19.08.2017р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у справі № 908/1096/17 без змін, який колегією суддів розглянутий. прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2. а.с.14-15).

У судовому засіданні оголошувалася перерва та судове засідання відкладалося з метою дослідження та з"ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного та об"єктивного розгляду та надання додаткових документів по справі.

13.10.2017р. через канцелярію суду надійшли заперечення від відповідача від 12.10.2017р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.38-41, 70-72).

Через канцелярію суду позивачем направлені розрахунки та відповідні пояснення на виконання ухвалу суду від 17.10.2017р. (т.2, а.с.88-92).

06.11.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2017р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.95).

07.11.2017р. через канцелярію суду позивачем надані письмові пояснення стосовно спірних видаткових накладних та розрахунок позовних вимог, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2, а.с.106-108).

07.11.2017р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, яке колегією суддів розглянуто та у задоволені якого відмовлено, враховуючи те, що поставка товару фактично відбулася не за договором, а за окремими видатковими накладними (т.2 а.с.109-110).

Згідно протоколу автоматичної зміни колегії суддів визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Приватне підприємство ЛВК є юридичною особою (ідентифікаційний код 30693851), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Статутом та Довідкою з ЄДР (т. 1 а.с. 164-169).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод є юридичною особою (ідентифікаційний код 38993915), що підтверджено Статутом (т.2, аю.с.43-51).

Відповідно до наданих в матеріали справи видаткових накладних, Приватне підприємство «ЛВК» (Постачальник, позивач) передавав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (Одержувач, відповідач) отримував товар - паливні брикети. Підставою поставки згідно цих накладних є відповідні рахунки-фактури; умова продажу: безготівковий розрахунок. Усі накладні містять підписи постачальника та одержувача, які скріплено печатками.

Так, передача товару здійснювалася в період з 05.01.2016 р. по 18.02.2017 р. включно, що підтверджується видатковими накладними: № РН-1 від 05.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., №РН-2 від 12.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., № РН-5 від 19.01.2016 на суму 7200,00 грн., № РН-б від 25.01.2016 р. на суму 7200,00 грн., № РН- 8 від 01.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 9 від 09.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-10 від 27.02.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 11 від 04.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-12 від 14.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-13 від 15.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-14 від 18.03.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН-15 від 22.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-16 від 24.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-17 від 28.03.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН- 18 від 05.04.2016р. на суму 11900,00 грн., № РН-19 від 08.04.2016р. на суму 10200,00 грн., № РН- 20 від 13.04.2016р. на суму 6800,00 грн., № РН- 21 від 18.04.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН- 23 від 22.04.2016р. на суму 3400,00 грн., № РН-26 від 25.04.2016р. на суму 10200,00 грн., № РН-27 від 28.04.2016р. на суму 8500,00 грн., № РН-25 від 29.04.2016р. на суму 3400,00 грн., № РН-28 від 20.05.2016р. на суму 7500,00 грн., № РН-32 від 27.05.2016р. на суму 9000,00 грн., № РН-96 від 03.10.2016р. на суму 8480,00 грн., № РН-104 від 19.10.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-111 від 27.10.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-125 від 03.11.2016р. на суму 11200,00 грн., № РН-131 від 07.11.2016р. на суму 8000,00 грн. грн., № РН-137 від 11.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-143 від 15.11.2016р. на суму 9600,00 грн., № РН-152 від 21.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-156 від 24.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-157 від 25.11.2016р. на суму 3200,00 грн., № РН-163 від 28.11.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-165 від 01.12.2016р. на суму 5360,00 грн., № РН-171 від 03.12.2016р. на суму 5600,00 грн., № РН-173 від 08.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-174 від 13.12.2016р. на суму 9168,00 грн., № РН-186 від 17.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-188 від 20.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-193 від 23.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-195 від 26.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-202 від 29.12.2016р. на суму 8000,00 грн., № РН-203 від 30.12.2016р. на суму 7840,00 грн., № РН-3 від 04.01.2017р. на суму 7296,00 грн., № РН-6 від 05.01.2017р. на суму 3584,00 грн., № РН-7 від 06.01.2017р. на суму 8800,00 грн., № РН-8 від 09.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-13 від 12.01.2017р. на суму 8480,00 грн., № РН-17 від 14.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-21 від 17.01.2017р. на суму 9600,00 грн., № РН-25 від 19.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-27 від 21.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-29 від 23.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-33 від 26.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-35 від 27.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-38 від 31.01.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-39 від 01.02.2017р. на суму 8000,00 грн., №РН-40 від 03.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-41 від 06.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-44 від 08.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-55 від 10.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-59 від 13.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-60 від 16.02.2017р. на суму 8000,00 грн., № РН-61 від 18.02.2017р. на суму 8000,00 грн. Всього відвантажено товар на загальну суму 511 508,00 грн. (т.1, а.с.15-123).

На оплату товару, вказаного у вищезазначених накладних, ПП «ЛВК» виставлено ТОВ «Вільнянський молокозавод» наступні рахунки-фактури: № СФ-0000066 від 22.12.2015р. на загальну суму 7200,00 грн., №СФ-0000001 від 12.01.2016р. на суму 21600,00грн., №СФ-0000004 від 01.02.2016р. на загальну суму 34000,00грн., № СФ-0000006 від 15.03.2016р. на загальну суму 30600,00 грн., № 7 від 28.03.2016р. на суму 20400,00 грн., № 8 від 08.04.2016р. на загальну суму 28900,00 грн., № 10 від 25.04.2016р. на загальну суму 22100,00 грн., № 11 від 20.05.2016р. на загальну суму 16500,00 грн., № 29 від 03.10.2016р. на загальну суму 8480,00 грн., № 33 від 19.10.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 37 від 26.10.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 42 від 02.11.2016р. на загальну суму 11200,00 грн., № 42 від 02.11.2016р. на загальну суму 11200,00 грн., № 44 від 07.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 48 від 11.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 49 від 15.11.2016р. на загальну суму 9600,00 грн., № 51 від 21.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 53 від 24.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 54 від 25.11.2016р. на загальну суму 3200,00 грн., № 57 від 28.11.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 60 від 01.12.2016р. на загальну суму 5360,00 грн., № 62 від 03.12.2016р. на загальну суму 5600,00 грн., № 63 від 08.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 64 від 12.12.2016р. на загальну суму 9168,00 грн., № 67 від 17.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 68 від 20.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 72 від 23.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 74 від 26.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 76 від 29.12.2016р. на загальну суму 8000,00 грн., № 77 від 30.12.2016р. на загальну суму 7840,00 грн., № 2 від 04.01.2017р. на загальну суму 10880,00 грн., № 3 від 06.01.2017р. на загальну суму 33280,00 грн., № 6 від 17.01.2017р. на загальну суму 9600,00 грн., № 7 від 19.01.2017р. на загальну суму 24000,00 грн., № 8 від 26.01.2017р. на загальну суму 16000,00 грн., № 11 від 30.01.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 12 від 01.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 13 від 03.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 14 від 06.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 15 від 08.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 17 від 10.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 19 від 13.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 20 від 16.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн., № 21 від 18.02.2017р. на загальну суму 8000,00 грн. При цьому, в деяких випадках один рахунок виставлявся на оплату товару, поставленого згідно двох і більше видаткових накладних (т.1, а.с.15-123).

Відповідач здійснював оплати з відповідним посиланням у призначені платежу: «за паливні брикети» та номери і дати виставлених рахунків-фактур, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6 від 05.01.2016р. (7200 грн.), №40 від 12.01.2016р. (7200,00 грн.), №149 від 25.01.2016р. (10500,00грн.), №220 від 01.02.2016р. (7500,00 грн.), № 341 від 16.02.2016р. (7000,00 грн.), №2572 від 14.03.2016р. (10000,00 грн.), № 2592 від 15.03.2016р. (6600,00 грн.), № 2659 від 23.03.2016р. (5000,00 грн.), № 2696 від 28.03.2016р. (10000,00 грн.), № 2813 від 05.04.2016р. (10200,00 грн.), № 2944 від 18.04.2016р. (10000,00 грн.), № 3018 від 25.04.2016р. (10000,00 грн.), №3287 20.05.2016р. (16000,00 грн.), №3341 від 25.05.2016р. (9600,00 грн.), №3715 від 05.07.1016р. (10000,00 грн.), №3914 від 26.07.2016р. (5000,00 грн.), №4014 від 02.08.2016р. (5000,00 грн.), № 4200 від 23.08.2016р. (5000,00 грн.), № 4299 від 06.09.2016р. (5000,00грн.), № 4554 від 29.09.2016р. (13000,00 грн.) № 4734 від 18.10.1016р. (13000,00 грн.), № 4836 від 28.10.2016р. (13000,00 грн.), №4934 від 09.11.2016р. (10000,00 грн.) № 4988 від 15.11.2016р. (11000,00 грн.), №5027 від 21.11.2016р. (13000,00 грн.), № 5089 від 28.11.2016р. (13000,00 грн.), №5168 від 16.12.2016р. (20000,00 грн.), № 5197 від 20.12.2016р. (10000,0 грн.), №5227 від 23.12.2016р. (10000,00 грн.), № 5261 від 27.12.2016р. (10000,00 грн.), № 12 від 04.01.2017р. (20000,00 грн.), № 30 від 06.01.2017р. (10000,00 грн.), № 52 від 11.01.2017р. (10000,00 грн.), № 94 від 17.01.2017р. (15000,00 грн.), № 146 від 24.01.2017р. (16000,00 грн.), № 246 від 06.02.2017р. (16000,00 грн.), № 328 від 15.02.2017р. (10000,00 грн.). Загалом за вказаними платіжними дорученнями сплачено суму 399 800,00 грн. (т.1. а.с.124-161).

Позивач наполягає на тому, що між сторонами був укладений договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р. За цим договором Постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця (відповідач у справі), а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється є брикет з лушпиння соняшника (п.п.1.1,1.2).

Згідно з п.п. 3.1, 3.4, 4.3 договору поставка здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується у видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. На кожну партію товару Постачальник в обов'язковому порядку надає Покупцеві оригінали видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.

У розділі 4 сторони погодили ціну та порядок розрахунків, відповідно до якого ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у видаткових накладних або специфікаціях до даного договору. Оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% вартості поставленого товару (його частини/партії) на розрахунковий рахунок постачальника впродовж п'яти банківський днів з моменту прийняття товару (його частини/партії) і надання постачальником покупцеві оригінали документів вказаних в п.3.4. Договору (п.п.4.2. 4.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017 р. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди (п.9.1).

Договір підписаний особа сторонами та скріплений печатками підприємств.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 511 508 грн., останнім було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 399 800 грн., заборгованість складає 111 708 грн.

Враховуючи те, що відповідач у повному обсязі не розрахувався із позивачем за отриману продукцію, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 111 708 грн., пені за період з 25 листопада 2016 року по 25 травня 2017 року включно у розмірі 9 770,90 грн., інфляційних втрат за період з квітня 2016 року по квітень 2017 року включно у розмірі 5 524,30 грн., 3% річних за період з лютого 2016 року по 25 травня 2017 року у сумі 2 023, 90 грн. на підставі договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні щодо стягнення боргу за поставку товару.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, дійшов висновку про те, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними, складеними до укладання договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р. до 03.10.2016р., які в т.ч. покладені в підставу позову, є доведеним, його оплата має бути здійснена після прийняття товару, а строк виконання зобов"язання щодо оплати товару, поставленого як за видатковими накладними до укладення договору, так і за товар, поставлений за накладними в межах договору, настав.

Колегія суддів вважає, що даний висновок не відповідає фактичним обставинам справи та зазначає про наступне.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з"ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (абзац другий ч. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 111 708 грн., пені у розмірі 9 770,90 грн., інфляційних втрат розмірі 5 524,30 грн., 3% річних у сумі 2 023, 90 грн. на підставі договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р.

Відповідач заперечує укладання даного договору взагалі, звертає увагу суду на те, що з боку Покупця (ТОВ "Вільнянський молокозавод") не зазначена особа, яка має право на укладання договору; в розділі 11 відсутня юридична адреса Покупця; такої посади як "директор" у відповідача згідно Статуту не має (т.1, а.с.14).

У судовому засіданні апеляційної інстанції був оглянутий оригінал договору поставки №01/10-2016 від 03.10.2016р., наданий позивачем.

Проте, досліджені колегією суддів означені вище видаткові накладні, на які посилається позивач в обґрунтування договірної поставки, взагалі не містять посилань на договір поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р., навіть ті, які були виписані в період дії даного договору (з 03.10.16р. по 18.02.2017р.). Між тим, в них зазначений товар: "паливні брикети".

Вимога від 14.03.2017 №14/03/17 Приватного підприємства ЛВК щодо сплати відповідачем заборгованості в сумі 111 708 грн. також не містить посилання на договір постачання від 03.10.2016 №01/10-2016 (т.1 а.с. 183).

Зі змісту ОСОБА_6 звірки взаємних розрахунків станом на 06.03.2017 року між Приватним підприємством ЛВК та Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , підписаним обома сторонами в особі головних бухгалтерів, вбачається, що заборгованість у сумі 111 708,00 грн. рахується за відповідачем, але те, що ця заборгованість виникла саме з договору поставки № 01/10-2016 від 03.10.2016р., вказаний акт не містить (т.1 а.с. 190).

Надані позивачем в матеріали справи товарно-транспортні накладні мають посилання на відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 191-206).

Зі змісту платіжних доручень в розділі "призначення платежу", за якими було сплачена частина заборгованості, вбачається: "за павливні брикети згідно рахунку-фактурі №, дата".

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами склалися господарські відносини та відбулася поставка з боку позивача товару "павливні брикети" відповідачу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов"язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов"язок відповідача оплатити товар з огляду на приписи ст. 692 ЦК України виникає з моменту його прийняття.

Така правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 30.09.2014р. у справі №3-121гс14.

Оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, товар, отриманий відповідачем за зазначеними вище спірними накладними повинен був бути оплачений відповідачем негайно після такого прийняття.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданого позивачем суду апеляційної інстанції розрахунку суми боргу у розмірі 111 708,00 грн. вбачається, що спірними в даній справі є наступні видаткові накладні, що підтверджують поставку товару відповідачу, а саме: №РН-0000025 від 19.01.2017р., №РН-0000027 від 21.01.2017р., №РН-0000029 від 23.01.2017р., №РН-0000033 від 26.01.2017р., №РН-0000035 від 27.01.2017р., №РН-0000038 від 31.01.2017р., №РН-0000039 від 01.02.2017р., №РН-0000040 від 03.02.17р., №РН-0000041 від 06.02.17р., №РН-0000044 від 08.02.17р., №РН-0000055 від 10.02.17р., №РН-0000059 від 13.02.17р., №РН-0000060 від 16.02.17р., №РН-0000061 від 18.02.17р. на загальну суму 112 000,00грн. (т.1, а.с.99-123).

Згідно зазначеного розрахунку позивача, за видатковою накладною №РН-0000025 від 19.01.2017р., відповідачем сплачено 292,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 06.02.17р. № 246, тому сума боргу складає 111 708,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Зазначені накладні містять найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, кількість, місце складання та інші необхідні реквізити, підписи постачальника та отримувача скріплені печатками, отже відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції.

З пояснень позивача, наданих у судових засіданнях та у письмових поясненнях від 07.11.2017р. вбачається, що відповідачем не завжди коректно було вказано призначення платежу, а саме були посилання на рахунки-фактури, яких взагалі не існувало (помилково вказано не повний номер рахунку-фактури або дату рахунку), або в призначенні платежу вказувався рахунок-фактура, який вже сплачено у повному обсязі. Як пояснює позивач, платіжні доручення (банківські документи) віднесено згідно призначення платежу, в рахунок сплати відповідних рахунків. Якщо в платіжному дорученні вказувався рахунок-фактура, який було сплачено (погашено в повному обсязі) раніше, залишок грошових коштів за цим платіжним дорученням було віднесено в рахунок погашення заборгованості, раніше не сплачених рахунків за відвантажений товар в хронологічному порядку (т.2, а.с.106-107).

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.03.2017 року між Приватним підприємством ЛВК та Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод , підписаним обома сторонами в особі головних бухгалтерів, підтверджується заборгованість відповідача у сумі 111 708,00 грн. (т.1 а.с. 190).

Доказів оплати суми боргу у розмірі 111 708,00 грн. за спірними видатковими накладними відповідачем не надано, а відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з квітня 2016р. по квітень 2017р. у розмірі 5 524,20грн., 3% річних за період з лютого 2016р. по 25 травня 2017р. включно у розмірі 2 023,90грн., колегія суддів дійшла висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (у яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.2 п.3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань").

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції було здійснено розрахунок інфляційних втрат за допомогою Пошуково-інформаційної програми "ОСОБА_4 - Закон" за кожною окремою спірною видатковою накладною за період з лютого 2017р. по травень 2017р. і, таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 2553,34 грн.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Заявлені позивачем 3% річних за період з лютого 2016р. по 25 травня 2017р. включно у розмірі 2 023,90грн., підлягають задоволенню частково за період з 24.01.2017р. по 25.05.2017р. у розмірі 885,35 грн. за здійсненим судом апеляційної інстанції розрахунком за допомогою Пошуково-інформаційної програми "ОСОБА_4 - Закон".

В обґрунтування стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі 9770,90 грн. за період з 25.11.2016р. по 25.02.2017р., позивач посилається на п.6.2.1 договору поставки № 01/10-2016р.

Колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо часткового задоволення пені у розмірі 8991 грн. 42 коп. безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань.

За приписами ст. 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що в даній справі поставка товару відбулася за окремими видатковими накладними, домовленостей між сторонами щодо розміру пені не існує, тому позовні вимоги щодо стягнення пені є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення пені та сум інфляційних втрат, 3% річних, а апеляційна скарга - частковому задоволенню у зв"язку з неповним з"ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін, але за мотивами, викладеними в даній постанові.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1096/17 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1096/17 скасувати частково щодо пені, суми інфляційних втрат та 3% річних.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у справі №908/1096/17 викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915) на користь Приватного підприємства «ЛВК» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, буд. 73-А, код ЄДРПОУ 30693851) заборгованість за поставлений товар у розмірі 111708,00 грн., інфляційні у розмірі 2 553,34грн. 3% річних у розмірі 885,35грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1727,20грн.

В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ЛВК» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, буд. 73-А, код ЄДРПОУ 30693851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 229,02 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГСЗО