Рішення

від 05.07.2017 по справі 908/1016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/19/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017 справа № 908/1016/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 133)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15)

про стягнення суми 100960,98 грн.

суддя Боєва О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1053 від 12.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області суми 100960,98 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1016/17, присвоєно номер провадження 9/19/17, судове засідання призначено на 06.06.2017р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 05.07.2017 р.

В судовому засіданні 05.07.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судовий процес проводився без застосування засобів технічної фіксації.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації. Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України «Про телекомунікаційні послуги» та низкою інших спеціальних законів України встановлений обов'язок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним верствам населення. Чинним законодавством не передбачено обов'язковість укладення договорів про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання виникають безпосередньо із законодавчих актів. Відшкодування витрат, понесених внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, здійснювалось до 01.01.2017 р. за рахунок державних субвенцій та місцевих бюджетів. З 01.01.2017 р. внесено зміни до Бюджетно кодексу України. Так, згідно з приписами п. 2-4 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу, встановлено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг у Гуляйпільському районі Запорізької області, який здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів. В період з січня по грудень 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у Гуляйпільському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Згідно акту № 16/12-1 від 05.12.2016р. форми № 3-пільга позивач зазначив, що станом на 05.12.2016р. з початку року фактично пільговикам спожито послуг, які підлягають компенсації державою, на суму 92839,22 грн., в т.ч., листопад 2016р. - 7639,71 грн. Таким чином заборгованість відповідача станом на 05.12.2016р. за поточний 2016 рік з січня по листопад 2016 року включно склала 92839,22 грн. що відповідає сумі спожитих за цей період послуг відповідно до розрахунку ціни позову. Акт підписано представниками відповідача та позивача та скріплено печатками сторін. Аналогічні акти було складено сторонами станом на 01 березня 2016 року, 01 квітня 2016 року, 01 травня 2016 року, 01 червня 2016 року, 04 липня 2016 року, 08 серпня 2016 року. Акти за формою « 3-пільга» підписано представниками відповідача та позивача та скріплено печатками сторін, проте до відома розпорядників коштів вищого рівня для їх фінансування, відповідач не доводив. Оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг в обсязі вартості наданих абонентських пільг за вказаний період не здійснена, внаслідок чого виникла заборгованості в загальному розмірі 100960,98 грн. Відповідачу в період з лютого по липень 2016 року направлялися простою кореспонденцією з супровідними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (акти форми 2-пільга ), за період надання послуг пільговикам з січня по червень 2016 року. Повторно акти форми 2-пільга за період з січня по червень 2016 року включно відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом № 32/2-3-204 від 28.03.2017р. Акти форми 2-пільга за період надання послуг з липня 2016 року по грудень 2016 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами від 08.08.2016р., від 12.09.2016р., 07.10.2016р., 09.11.2016р., 06.12.2016р., 10.01.2017р. В супровідних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу акт звіряння за формою 3-пільга . Відповідач у своїй відповіді повідомив позивача, що Державним бюджетом на 2016 рік не передбачені видатки на відшкодування таких пільг. Направлена позивачем 30.03.2017р. вимога про сплату заборгованості за період надання послуг з січня по грудень 2016р. в розмірі 100960,98 грн. залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач зазначає, що постачальник телекомунікаційних послуг не може бути заручником ситуації, яка склалася, що не відмінює пільги встановлені законодавчими актами, відповідач незаконно ухиляється від компенсації вартості наданих позивачем послуг споживачам, які мають право на пільги, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку. Позов обґрунтовано ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» , ст. 21, ч.3 ст. 142 Конституції України, ст.ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п.п. 3, 5, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, ст.ст. 11, 16, 96, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

Від відповідача 29.06.2017р. до суду надійшли пояснення по справі, за якими він просив справу розглянути без участі його представника, в зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження, на підставі наявних доказів у справі. В судові засідання представник відповідача не з'являвся.

Відповідач позов не визнав, про що зазначив у письмовому відзиві на позовну заяву. В обґрунтування зазначив, що, по-перше, заборгованість за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 рік утворилася в зв'язку з тим, що кошторисні призначення на 2016 рік для оплати послуг зв'язку пільговим категоріям громадян не були виділені, так як Державним бюджетом України на 2016 рік не передбачені субвенції на пільги з послуг зв'язку. По-друге, акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів. Оскільки договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян між позивачем та відповідачем не укладався, не має документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку з відшкодування понесених позивачем витрат. Просив у задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач у відзиві та окремому клопотанні про припинення провадження у справі, яке надійшло до суду 29.06.2017р., звертає увагу, що він не є учасником правовідносин у сфері телекомунікації, а є суб'єктом владних повноважень, який уповноважений державою, як структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, створений, як юридична особа публічного права, в процесі здійснення власної управлінської функції, в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, прийнятою на підставі ст.102 Бюджетного кодексу України здійснювати відшкодування витрат, понесених на надання послуг пільговим категоріям населення відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , «Про телекомунікації» , «Про соціальний захист дітей війни» тощо. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Із змісту Закону України «Про телекомунікації» безпосередньо не випливає будь-яких зобов'язань для відповідача. Відповідні спірні зобов'язання випливають з бюджетного законодавства, що не належить до сфери регулювання Цивільним Кодексом. Наявний спір, є спором про право, порушене внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень під час здійснення владної управлінської функції, тому його вирішення належить до компетенції адміністративного суду і має розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства, отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача проти припинення провадження у справі заперечив, вважає, що даний спір є підвідомчим господарському суду. Зазначив, що у взаємовідносинах з позивачем, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних управлінських рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Вказане також слідує з письмових додаткових пояснень на відзив, що надійшли до суду 06.06.2017р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Як слідує з пояснень позивача та матеріалів справи, ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» в період січень - грудень 2016 року надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території Гуляйпільського району Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Так, позивачем, протягом зазначеного періоду, складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг, за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 (том 1 а.с.29-204).

Вказані розрахунки видатків (акти форми « 2-пільга» ), за період надання послуг з січня по липень 2016 року направлялися простою кореспонденцією з супровідними листами. Повторно акти форми 2-пільга за період з січня по червень 2016 року включно відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом № 32/2-3-204 від 28.03.2017р. Акти форми 2-пільга за період надання послуг з липня 2016 року по грудень 2016 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами від 08.08.2016р. № 32/2-3-260, від 12.09.2016р. № 32/2-3-335, від 07.10.2016р. № 32/2-3-404, від 09.11.2016р. № 32/2-3-430, від 06.12.2016р. № 32/2-3-479, від 10.01.2017р. № 32/2-3-15. В супровідних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу акт звіряння за формою 3-пільга .

31.03.2017р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 12/130 від 30.03.2017р. (том 1, а.с. 211-212) щодо погашення заборгованості з січня по грудень 2016 року в розмірі 100960,98 грн.

Відповідач, у відповідь на запит від 28.01.2016р. № 32/2-3-34, листом від 01.03.2016р. № 241/06-07 (том 1 а.с. 28), повідомив про те, що Державним бюджетом на 2016 рік не передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку. В зазначеному листі Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області також повідомляло позивача, що Верховною Радою України 18.02.2016р. прийнято Закон України «Про внесення змін до додатків № 3 та № 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» , яким здійснюється перерозподіл видатків Міністерству фінансів України, зокрема, спрямовується 1,9 млрд. гривень на фінансування бюджетної програми субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян . Оскільки на той момент закон знаходився на підписанні у Президента, відповідач зазначив, що після прийняття рішення та надходження відповідного фінансування, відшкодування за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення буде поновлено.

Згідно акту № 16/12-1 від 05.12.2016 форми № 3-пільга (том 1, а.с.210) позивач зазначив, що станом на 05.12.2016 з початку року фактично пільговиками спожито послуг, які підлягають компенсації державою, на суму 92839,22 грн., в т.ч., за листопад 2016 року - 7639,71 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 05.12.2016р. за поточний 2016 рік з січня по листопад 2016 року включно склала 92839,22 грн. Акт підписано представниками відповідача та позивача та скріплено печатками сторін. Аналогічні акти було складено сторонами станом на 01 березня 2016 року, 01 квітня 2016 року, 01 травня 2016 року, 01 червня 2016 року, 04 липня 2016 року, 08 серпня 2016 року (том 1, а.с.205-210).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши докази, пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» , Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» , Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про охорону дитинства» , Законом України «Про прокуратуру» , Законом України «Про Національну поліцію» , Законом України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні» , Кодексом Цивільного захисту України, Законом України «Про Службу безпеки України» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. № 389.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок видатків місцевих бюджетів № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п.5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Положенням, затвердженим розпорядженням голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 26.04.2017 р. № 115, Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області утворюється головою Гуляйпільської районної державної адміністрації та підпорядковується йому, входить до її складу; підзвітне і підконтрольне Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації; і в межах Гуляйпільського району забезпечує виконання покладених на нього завдань (п.п. 1, 2). Згідно з підпунктом 28 пункту 5 Положення, Управління відповідно до визначених повноважень виконує, в тому числі, функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема:

- проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;

- здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р. запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 -пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

У відповідності до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Відповідно до пояснень позивача, відповідач акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом січня - грудня 2016 року складав з відображенням, що в обліку відповідача суми відшкодування відсутні (0,00). Відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, в обсязі наданих абонентам пільг з оплати за послуги зв'язку, позивачу не проведено, внаслідок чого, за вказаний період утворилась заборгованість в розмірі 100960,98 грн.

Заперечення відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Обов'язок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ; «Про жертви нацистських переслідувань» ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» ; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інш.

За таких обставин, договірні зобов'язання сторін не є єдиною підставою для пред'явлення позовних вимог позивачем, оскільки порядок надання та відшкодування пільг передбачено спеціальними законами та нормативно-правовими актами, посиланням на які позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, обов'язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період: січень - грудень 2016 року, телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг, згідно з формою "2-пільга". Відповідачем акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" складені та підписані сторонами, з відображенням, що в обліку відповідача суми відшкодування відсутні (0,00).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення суми 100960,98 грн. відшкодування коштів за надані у період: січень - грудень 2016 року, телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача, що спір не підвідомчий господарському суду, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ у спорах, що підвідомчі господарським судам наведений у ст. 12 ГПК України. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовими та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Законодавчими та нормативно-правовими актами, які наведено вище в мотивувальній частині рішення, на відповідача як головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За наведених обставин, правовідносини, які склалися між сторонами мають господарський характер, а не публічно-правовий, що в свою чергу відносить вирішення спорів даної категорії до компетенції господарського суду.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 03193198) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» , м. Київ, МФО 334851) суму 100960 (сто тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 98 коп. заборгованості, суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 85 ГПК України ГПК України 10 липня 2017 року.