Ухвала

від 10.07.2017 по справі 25/97-09-3450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" липня 2017 р.Справа № 25/97-09-3450

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Казус-Про»

до відповідача: Приватного підприємства „Стенцовське»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватна виробничо-комерційна фірма „Імпторгсервіс»

про стягнення 149226,82 грн. та 7000грн. оплачених послуг адвоката

Головуючий суддя - Малярчук І.А.

Судді - Гуляк Г.І.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 21.02.2017р.; ОСОБА_3, згідно довіреності

від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні 10.07.2017р. приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_3, згідно довіреності

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст.ст.119, 120 ГПК України заява ТОВ „Казус-Про» про відновлення строку пред'явлення до виконання наказу від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450 та видачу дублікату наказу від 11.05.2010р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малярчук І.А., судді ЗуєваЛ.Є., ОСОБА_1.) позов ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. рішення Господарського суду Одеської області змінено.

Ухвалою суду від 16.03.2017р. замінено у справі №25/97-09-3450 позивача - ТОВ „Тридента Агро» на його правонаступника - ТОВ „Казус-Про» .

06.06.2017р. за вх.№2-3019/17 до суду від ТОВ „Казус-Про» надійшла заява про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. та видачу дублікату наказу.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду зазначену заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - МалярчукІ.А., судді - Никифорчук М.І., Зуєва Л.Є.

У зв'язку з відрахуванням зі складу суду члена колегії - судді Зуєвої Л.Є., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №656 від 13.06.2017р., проведено повторний автоматичний розподіл заяви, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів для розгляду заяви ТОВ „Казус-Про» : головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - ГулякГ.І., ОСОБА_1, у зв'язку з чим ухвалою від 15.06.2017р. вказану заяву ТОВ „Казус-Про» прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Розглянувши заяву позивача в частині прохання про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання, суд встановив наступне.

Чинна станом на 11.05.2010р. стаття 118 ГПК України передбачала, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.

Як передбачали чинні станом на дату видачі наказу по даній справі п.1 ч.1, п.2 ч.2 ст.21 Закону України „Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Так, у наказі суду від 11.05.2010р. вказано, що він дійсний для пред'явлення три роки з 11.05.2010р., тобто, до 11.05.2013р. включно.

Із листа Кілійського районного відділу ВДВС №22-3873 від 05.05.2017р. вбачається, що виконавче провадження по виконанню наказу №25/97-09-3450 на виконанні у відділі не перебуває.

Згідно із довідкою ТОВ „Казус-Про» №31-1/05 від 31.05.2017р. наказ від 11.05.2010р. втрачено та повторно до примусового виконання пред'явлено не було.

Одночасно, як вбачається із угоди №НЮК-17-ТА від 26.01.2011р., укладеної між ТОВ „Тридента Агро» та ТОВ „Незалежна юридична компанія» (ТОВ „Казус-Про» ), від первісного кредитора, який був позивачем у справі №25/97-09-3450 ТОВ "Казус-Про", наказ суду від 11.05.2010р. не передавався.

Поряд із цим, наявна у справі копія постанови ВДВС Кілійського РУЮ Одеської області від 25.08.2010р. ВП №19657448 вказує на те, що виконавче провадження з примусового виконання цього наказу закінчено, передано наказ голові ліквідаційної комісії ПП „Стенцовське» - ОСОБА_4 У запереченнях від 07.07.2017р. за вх.№14822/17 ПП „Стенцовське» зазначило, що після закінчення виконавчого провадження наказ суду від 11.05.2010р. було передано голові ліквідаційної комісії підприємства ОСОБА_4 для подальшого виконання, з метою чого підприємством було перераховано частину суми боргу на рахунок стягувача, однак, з невідомих причин перераховані коштти повернулись на рахунок підприємства. ПП „Стенцовське» вказує, що в подальшому головою ліквідаційної комісії прийнято рішення про припинення ліквідаційної процедури та відновлення роботи підприємства, у зв'язку з цим наказ від 11.05.2010р. було повернуто на адресу Відділу ДВС Кілійського РУЮ Одеської області, про подальшу долю наказу підприємству не відомо.

Крім того, зміст заперечень ПП „Стенцовське» зводиться до того, що ТОВ „Казус-Про» не було наведено жодних доказів поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу суду до виконання та його поновлення. ПП „Стенцовське» вказує, що стягувач на протязі 7 років жодним чином не цікавився ходом виконавчого провадження, не звертався з жодною заявою про хід виконання рішення, не оскаржував жодних дій, з підстав чого ПП „Стенцовське» просить суд відмовити товариству у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення наказу суду від 11.05.2010р. до виконання та видачі його дублікату.

Згідно п.7 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

При цьому, згідно ч.2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження) у випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 1 ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження) визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст.119 ГПК України заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Виходячи з аналізу наведених положень ст.119 Господарського процесуального кодексу України, пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено саме у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому суд зазначає, що причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку, встановленого для пред'явлення наказу господарського суду до виконання, заявник як стягувач послався на той факт, що ухвалою господарського суду Одеської області по справі №25/97-09-3450 від 16.03.2017р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено позивача - ТОВ «Тридента-Агро» на правонаступника - ТОВ «Казус-Про» , у зв'язку з чим позивач у травні 2017р. звернувся до ВДВС про заміну стягувача за даним наказом та з'ясував згідно листа Кілійського районного ВДВС від 05.05.2017р., що цей наказ на примусовому виконанні у відділі не перебуває.

Згідно п.5 ст.111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП „Стенцовське» у процедурі припинення не перебуває.

Порядок ліквідації юридичної особи, в т.ч. за рішенням засновників визначено в ст. 111 Цивільного кодексу України. Так, згідно ч. 3 цієї статті Кодексу України у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

При цьому згідно ч.3 ст.110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Разом з тим доказів виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. у даній справі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, має місце ситуація, коли особа в установленому законом порядку набула права вимоги до боржника, але не може захистити набуте право, тим самим особа позбавляється того, на що має законні сподівання.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на звернення в суд, одним із аспектів цього права є право ініціювати судовий розгляд і захистити порушене право в суді.

Право на справедливий судовий розгляд було б "ілюзорним", якби національні правові системи допускали щоб остаточне судове рішення, яке підлягає виконанню, залишалось невиконаним на шкоду однієї з сторін.

Тлумачення статті 6 Конвенції як надання виключного права лише на звернення в суд і участь в судовому розгляді, приведе до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, яких Високі Договірні Сторони зобов'язались дотримуватись при ратифікації Конвенції.

Таким чином виконання судового рішення повинно розглядатись як складова частина "судового розгляду " за змістом статті 6 Конвенції (Постанова Європейського Суду у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), скарга N 59498/00, ЕСНR 2002- III, § 34, і Постанова Європейського Суду у справі "Хорнсбі проти Греції" (Hornsby v. Gгеесе) від 19.03.97 р., Rероts 1997-II, р. 510, § 40).

Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття "майна " охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sveden), А52 (1982), Постанова Європейського Суду у справі "Беєлер проти Італії " від 05.01.2000 р.)

Згідно зі ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що рішення Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. про стягнення з відповідача на користь позивача 98205,47грн. заборгованості, 11746,90грн. пені, 2881,90грн. трьох відсотків річних, 11588,25грн. індексу інфляції, 14730,82грн. штрафу, 1391,53 грн. держмита, 293,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000грн. витрат на оплату послуг адвоката - не виконане ні добровільно, ні в примусовому порядку; при цьому докази включення вказаних вимог до ліквідаційного балансу під час ліквідаційної процедури відповідача відсутні відсутні докази повернення відповідачем до органу ДВС наказу після закінчення ліквідаційної процедури, відновлення платоспроможності боржника, повернення ПП "Стенцовське" платіжного документу, яким оплачувався борг, та з врахуванням того, що ТОВ „Казус-Про» на законних підставах набуло право вимоги до відповідача тільки у 16.03.2017р., господарський суд вважає за необхідне відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450. Адже, у даному випадку інші ефективні засоби юридичного захисту в національному органі відсутні, тоді як заявник намагається реалізувати своє право на захист способом і в порядку, передбаченому судом. Системний аналіз матеріалів справи у сукупності з національним законодавством та Конвенцією з прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що відмова в задоволенні заяви взагалі позбавить заявника права на мирне володіння своїм майном та зробить неможливими виконання остаточного судового рішення, що є очевидним порушенням ст. 6 та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо вимог заявника про видачу дублікату вищезазначеного наказу суду від 11.05.2010р. суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як з'ясовано судом, виконавче провадження по виконанню наказу суду від 11.05.2010р. у справі №25/97-09-3450 щодо стягнення з ПП „Стенцовське» на користь ТОВ „Тридента Агро» 98205,47грн. заборгованості, 11746,90грн. пені, 2881,90грн. трьох відсотків річних, 11588,25грн. індексу інфляції, 14730,82грн. штрафу, 1391,53 грн. держмита, 293,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000грн. витрат на оплату послуг адвоката - завершено на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв'язку з прийняттям рішення про ліквідацію ПП „Стенцовське» та створенням ліквідаційної комісії. Так, ПП „Стенцовське» вказує, що ним під час проведення ліквідаційної процедури не виконано наказ суду від 11.05.2010р. та повернуто його до Кілійського ВДВС, такий захід з боку боржника, в силу того, що згідно ч.1 ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" у даному випадку завершене виконавче провадження не могло бути розпочато без заяви стягувача, позбавив стягувача права на пред'явлення наказу до примусового виконання. За таких обставин, які свідчать про втрату наказу суду на примусове виконання рішення господарського суду у даній справі та неможливість пред'явлення його до виконання, суд доходить до висновку по наявність підстав для видачі дублікату такого наказу з урахуванням того, що встановлений строк для пред'явлення наказу до виконання судом поновлено.

Враховуючи викладене, суд повністю задовольняє заяву ТОВ „Казус-Про» від 06.06.2017р. за вх.№2-3019/17 про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. та видачу дублікату наказу.

Керуючись ст.ст. 119, 120, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву ТОВ „Казус-Про» від 06.06.2017р. за вх.№2-3019/17 про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450.

2. Відновити ТОВ „Казус-Про» пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450.

3. Видати ТОВ „Казус-Про» дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450

Головуючий суддя І.А. Малярчук

Суддя Г.І. Гуляк

Суддя М.І. Никифорчук