Рішення

від 04.07.2017 по справі 911/1380/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 911/1380/17

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євролек"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 328 684,24 грн

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність б/н від 27.04.2017,

від відповідача : ОСОБА_2 - довіреність б/н від 20.04.2017,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євролек" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (надалі - відповідач) про стягнення 328 684,24 грн основного боргу з покладенням на відповідача сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 05 від 17.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.05.2017.

30.05.2017 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

30.05.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 30.05.2017 року судом, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва в розгляді справи на 04.07.2017.

04.07.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача просив суд відмовити позивачу у позові.

У судовому засіданні 04.07.2017 після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Євролек" (продавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 05 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець продає, а покупець купує медикаменти (лікарські засоби) і вироби медичного призначення (далі - Товар) в асортименті, кількості, за цінами і в терміни, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, ціна на товар є договірною і визначається згідно з видатковими накладними на кожну конкретну партію товару. Ціна, яка вказана в накладній на конкретну партію товару, є стабільною для даної партії товару і не поширюється на подальші партії товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах відтермінування платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання товару покупцем.

Згідно з п. 6.8. Договору, договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2017 року.

У період з січня 2017 по лютий 2017 позивачем здійснювалася поставка товарів відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, перелік яких знаходиться у матеріалах справи.

29.03.2017 між сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.03.2017 склала 328 684,24 грн.

Відповідач обов'язок з оплати поставленого товару не виконував. Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару за Договором в строк передбачений Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 328 684,24 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що додані до позовної заяви видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки Товару за спірним Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію. У зв'язку з чим, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Однак, вказане спростовується самим відповідачем, оскільки останній спірну суму боргу за Договором в розмірі 328 684,24 грн. визнав, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками Актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 29.03.2017 року на суму 328 684,24 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі Товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки Товару та отримання його відповідачем.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі товару у відповідності до умов договору.

Відповідач же свої зобов'язання по оплаті прийнятого товару не виконав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимоги позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 328 684,24 грн боргу за договором купівлі - продажу № 05 від 17.12.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна , будинок 114, код 39443405) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євролек" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 7, код 38559788) 328 684,24 грн (триста двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні двадцять чотири копійки) боргу, 4 930,26 грн (чотири тисячі дев'ятсот тридцять гривень двадцять шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2017 року.

Суддя А.С. Грєхов