Постанова

від 04.07.2017 по справі 921/169/17-г/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 921/169/17-г/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі О.Кобзар

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації, м. Ланівці, вх. №01-05/2349/17 від 23.05.2017 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 року

у справі № 921/169/17-г/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі ОСОБА_2 філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Тернопіль

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації, м. Ланівці

про: стягнення заборгованості в сумі 97625,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 року у справі №921/169/17-г/16 (суддя Сидорук А.М.) позовні вимоги Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації, до відповідача ОСОБА_2 філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , про стягнення заборгованості в сумі 97625,78 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 року у справі №921/169/17-г/16, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації, - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що видатки місцевих бюджетів на здійснення державних програм захисту, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 8 Бюджетного Кодексу України, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення і виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів 04.03.2002 року №256, визначено, відповідно до статті 102 Бюджетного Кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з бюджету. Стаття 102 Бюджетного Кодексу України не передбачає субвенції з бюджету щодо надання пільг з послуг зв'язку. Законом України «Про Державний бюджет 2016 рік» також не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг на оплату електроенергії, природного газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот через компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та збільшенням ставок акцизного податку з пального і на здійснення компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Апелянт зазначає, що відповідачем з ОСОБА_2 філією публічного акціонерного товариства «Укртелеком» договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2015-2016 роки не укладалися та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку, на які надаються пільги, між ОСОБА_2 філією ПАТ «Укртелеком» та розпорядником коштів місцевого бюджету управлінням за 2015- 2016 роки (КТКВК 090214) не підписувалися.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 року у справі № 921/169/17-г/11 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2017 року, справу №921/169/17-г/11 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 13.06.17 р..

Ухвалою суду від 13.06.2017 року розгляд справи відкладався на 04.07.2017 року з мотивів, наведених у ній.

В судове засідання 04.07.2017 року представник апелянта не з'явився, причин неявки суду не доповів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не доповів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Окрім того, через канцелярію суду представник позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. (вих. № 10-09/103 від 01.06.2017 року).

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі ОСОБА_2 філії ПАТ «Укртелеком» (надалі - Позивач) протягом 2015-2016 р.р. надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Ланівці та Лановецького району, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Пре соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» .

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Згідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок №256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції підставно визначив, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Ланівці та Лановецького району є Управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації, а тому відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку №256).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами при розгляді справи в суді першої інстанції, за період 2015 року та 2016 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", в особі ОСОБА_2 філії ПАТ "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню міста Ланівці та Лановецького району на суму 97 625,78 грн. Факт надання цих послуг та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам міста Ланівці та Лановецького району за період 2015- 2016 років всього на суму 97 625,78 грн..

Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №17 (надалі - Положення), підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання вищезазначених вимог Положення Позивач направляв Відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, звіти - як в електронному вигляді, так і поштою (рекомендованими листами з описом вкладення), що підтверджується супровідними листами (від 20.07.2016 № 06/2-11-254, від 04.08.2016 № 06/2-11-280, від 05.09.2016 № 06/2-11-350, від 04.10.2016 № 06/2-11-383, від 04.11.2016 № 06/2-11-441, від 05.12.2016 № 06/2-11-518, від 05.01.2017 № 06/2-11-11) з доказами відправлення та отримання Відповідачем . Однак, всупереч законодавству, скаржником не відшкодовано позивачу 97625,78 грн. витрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно визначив, що у відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Листом №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 р. Міністерство Фінансів України повідомило ПАТ "Укртелеком", що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, відтак, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення міста Ланівці та Лановецького району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Згідно абзацу першого пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійсненні відповідних видатків. Згідно абзацу другого пункту 8 зазначеного вище Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Суд першої інстанції правильно визначив, що чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах. Та обставина, що Управлінням соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації з ОСОБА_2 філією публічного акціонерного товариства "Укртелеком" договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2015-2016 роки не укладалися та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку, на які надаються пільги, між ОСОБА_2 філією ПАТ «Укртелеком» та розпорядником коштів місцевого бюджету управлінням за 2015-2016 роки (КТКВК 090214) не підписувалися, не впливає на висновки суду з огляду на те, що зобов'язання з відшкодування позивачу витрат, понесених ним внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям осіб в Управління соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації виникло в силу дії норм Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету; укладення окремих договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг Закон не вимагає, так само, як і укладання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

В силу ст.617 ЦК України, з врахуванням рішення Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного Кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном) , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Зазначена вищенаведена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 24.03.2017 р. у справі № 921/162/17-г/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лановецької райдержадміністрації, м. Ланівці, вх. №01-05/2349/17 від 23.05.2017 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 р. у справі № 921/169/17-г/11 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 10.07.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.