Рішення

від 05.07.2017 по справі 359/11036/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/11036/13-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С. Провадження № 22-ц/780/2414/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 46 05.07.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А .,

суддів Гуля В.В., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Процівської сільської ради Бориспільського району про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року позивач пред явив в суді названий позов посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер його батько ОСОБА_5

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельних ділянок загальною площею 0,561 га, що розташовуються на території АДРЕСА_1

За час свого життя ОСОБА_5 заповіт не склав, тому спадкування після його смерті здійснювалося за законом. Оскільки мати позивача ОСОБА_6 по день смерті свого чоловіка ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1, тому вона фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. Проте, до нотаріальної контори ОСОБА_6 не зверталась та відповідно жодного правовстановлюючого документу про право власності на спадкове майно вона не отримувала.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 За час свого життя вона склала заповіт, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось вона заповіла своєму сину позивачу ОСОБА_3. Він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав до Бориспільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Таким чином, позивач своєчасно та у встановленому порядку прийняв спадщину та набув право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на земельні ділянки загальною площею 0,561 га, що розташовуються на території Процівської сільської ради Бориспільського району: на земельну ділянку площею 0,143 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; на земельну ділянку площею 0,170 га для ведення особистого селянського господарства; на земельну ділянку площею 0,116 га для ведення особистого селянського господарства; на земельну ділянку площею 0,1342 га для ведення особистого селянського господарства; на будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 1,9999 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташовується в межах Процівської сільської ради Бориспільського району, Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, але суд вирішив питання про його права оскаржив його в апеляційному порядку.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду про задоволення позову є незаконним з тих підстав, що позивач приховав від суду ту обставину, що на час смерті батька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, з ним проживали не тільки його дружина ОСОБА_8. а також і його син - ОСОБА_9. Таким чином спадщину прийняла не лише його дружина, а також ОСОБА_2

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9999 га в межах Процівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, а також визнати за позивачем право власності на ? частину житлового будинку, та по ? частині на інші, зазначені в позову земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5, це підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого на його ім'я (а.с.6).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а.с.42).

ОСОБА_6 . яка була дружиною ОСОБА_5 , була зареєстрована та проживала разом з ним в АДРЕСА_1. Вказані обставини підтверджуються довідкою Процівської сільської ради Бориспільського району №681 від 13 червня 2006 року (а.с.31). Таким чином, вона у встановленому порядку прийняла спадщину. Проте, оформити у встановленому законом порядку право власності на спадкове майно вона не встигла, оскільки 31 грудня 2005 року ОСОБА_6 померла, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.7).

Спадкування після смерті ОСОБА_6 здійснювалось за заповітом, оскільки за час свого життя, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 вона склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_2 (а.с.18).

З копії спадкової справи №439, заведеної Бориспільською районною державною нотаріальною конторою 16 червня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подав до заяву про прийняття спадщини (а.с.29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом набув право власності на спадкове майно.

Проте такі висновки суду зроблені на підставі неповно з ясованих обставин справи, вони не відповідають обставинам справи, тобто суд прийшов до таких висновків з порушенням норм як матеріального, так процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в даній справі не відповідає наведеним вище нормам ЦПК України.

При підготовці даної справи до судового розгляду суд повинен був визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з ясувати, які докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду. Вказаний порядок підготовки справи до розгляду детально викладений в п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду.

Суд першої інстанції не врахував наведених роз'яснень Пленуму ВС України, не визначив предмет доказування, не встановив коло доказів, якими позивач мав довести свій позов, не з ясував наявність інших спадкоємців і не роз яснив позивачу, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України наслідки невчинення окремих процесуальних дій, а саме не залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх спадкоємців майна померлої. Порушення наведених вимог ЦПК України потягло за собою ухвалення судом незаконного рішення.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Заявляючи позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування, позивач зазначив відповідачем Процівську сільську раду Бориспільського району Київської області, тобто особу, яка на думку позивача, має матеріально-правовий інтерес в цій справі.

Відповідач надіслав на адресу суду заяву в якій позов визнав і просив справу розглядати без участі представника сільської ради.

Позивач в судове засідання також не з'явився і представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі..

При розгляді справи про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд мав визначити коло спадкоємців і, встановивши їх наявність, при відмові позивача зазначити їх співвідповідачами разом із сільською радою залучити їх в якості третіх осіб без самостійних вимог, роз'яснивши їм право на пред'явлення самостійного позову.

Для з ясування кола спадкоємців суд повинен був встановити наявність заповіту спадкодавців, дослідити докази, які б доводили наявність спадкового майна, належність цього майна спадкодавцям, перевірити за документами родинні зв'язки сторін, а також перевірити відсутність інших спадкоємців у померлих шляхом огляду будинкової книги на будинок, в якому проживала спадкодавець.

Суд цих дій не вчинив, внаслідок чого вирішив позов без врахування прав на спадкове майно інших спадкоємців.

Крім того, при підготовці справи до судового розгляду суд першої інстанції також не врахував роз яснень Пленуму Верховного Суду України . які були дані в п.23 постанови №7 від 30.05.2007 р. Про судову практику у справах про спадкування відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов ля одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав заяву про прийняття спадщину після смерті ОСОБА_6, однак відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять, що виключало задоволення позову.

Суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не зазначив з яких підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Цивільне процесуальне законодавство також передбачає певні вимоги до доказів, які досліджуються судом.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Матеріали справи містять лише копії державних актів на ім. я спадкодавців, які не посвідчені суддею, а тому не можна вважати, що існують оригінали цих правовстановлюючих документів. На спадковий будинок матеріали справи взагалі не містять навіть копії правовстановлюючого документа.

Визнавши за позивачем право на спадкування за законом , суд не зазначив після смерті кого він успадковує майно.

Всі наведені вище порушення цивільного процесуального законодавства судом першої інстанції призвели до того, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними внаслідок чого ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки суд першої інстанції не виконав покладені на нього обов язки щодо сприяння сторонам у наданні доказів, роз яснення їм наслідків вчинення окремих процесуальних дій, судова колегія відповідно до наданих їй ст.303 ЦПК України повноважень, встановлює обставини, що мають значення для справи із дослідженням належних і допустимих доказів.

Як вбачається із наданих позивачем доказів ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 (а.с. 6 )

На день смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.

На доведення складу спадщини позивач надав суду копію державного акту про право власності на земельну ділянку, відповідно до якої спадкодавцю належало 4 земельні ділянки: площею 0.143га , яка розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки, площею 0,17,0.132 та 0,116 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області. (а.с. 9 )

Щодо права власності на будинок, то матеріали справи не містять правовстановлючих документів на нього. Однак Процівська сільська рада надала суду довідку про те, що згідно із записами в погосподарській книзі виконавчого комітету Процівської сільської ради народних депутатів за № 47 ОСОБА_5 Прокопивичу належав на праві особистої власності жилий будинок АДРЕСА_1, побудований в 1960 році. (а.с.15) Вказана довідка не може бути визнана судовою колегією правовстановлюючим документом на будинок. Однак вона могла бути визнана належним і допустимим доказом у справі про визнання спадкового будинку таким, що належав на праві власності ОСОБА_5, однак таких вимог не заявлялось, а суд не може виходити за межі позовних вимог і досліджує предмет позову лише на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається із відповіді Бориспілської районної державної нотаріальної контори від 11 грудня 2013 р. спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 24 березня 1963 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_6, і вона прийняла прізвище ОСОБА_5. (а.с. 5 )

Відповідно до копії довідки, яка містилась в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_6 виданною Процівською сільською радою 13 червня2006 р. ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1. (а.с.31 звор.)

Також матеріали справи містять свідоцтво про смерть ОСОБА_6. (а.с.30 )

Таким чином, із вказаних документів вбачається різне написання імені дружини ОСОБА_5, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . Ця обставина унеможливлює встановлення обставин прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, а тому в подальшому відсутні і підстави для спадкування цього майна після смерті ОСОБА_6 її спадкоємцями.

Як вбачається із свідоцтва про народження від 16 липня 1963 р. батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6. (а.с. 30 звор. )

Як вбачається із свідоцтва про народження від 16 травня 1965 р. батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6. (а.с. 76 )

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є також батьками ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 16 травня 1963 р. (а.с.77)

Також в судовому засіданні сторонни заявили, що на час смерті ОСОБА_5 ще була спадкоємцем його дочка, однак вона померла після смерті спадкодавця . Документів на доведення цих обставин матеріали справи не містять.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на чотири земельні ділянки. До кола спадкоємців входили три сини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та дружина ОСОБА_12. Матеріали справи не містять доказів прийняття спадщини вказаними особами.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судова колегія встановила, що виниклі правовідносини регулюються наведеними нормами права. Судом встановлені дата смерті спадкодавця ОСОБА_5 та місце відкриття спадщини . Склад спадкового майна судова колегія не може встановити за відсутності належних та допустимих доказів. Також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є його синами і спадкоємцями першої черги.

Однак судова колегія не вважає за можливе на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи встановити коло усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_5, оскільки належні і допустимі докази цього у матеріалах справи відсутні. Також відсутня будинкова книга, з якої можливо було б встановити осіб, які на день смерті спадкодавця проживали разом із ним.

Із-за різного написання імені ОСОБА_6 у свідоцтвах про шлюб, у свідоцтвах про народження та у свідоцтві про смерть, судова колегія не може на підставі цих доказів встановити, що це є одна і та ж людина. Внаслідок цього не можна встановити, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5

Оскільки ОСОБА_6 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, у неї не виникло право на спадкове майно, а отже це право і не могло успадковуватись після її смерті позивачем.

Щодо земельної ділянки площею 1,9999 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходилась у власності ОСОБА_6, то у суду також відсутні підстави визнавати за позивачем право власності на неї в порядку спадкування, оскільки матеріали справи не містять відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За таких обставин судова колегія вважає, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на доведення своїх позовних вимог, не зазначив усіх спадкоємців, внаслідок чого судова колегія позбавлена процесуальної можливості досліджувати нові докази при апеляційному розгляді справи в силу вимог ст. 303 ЦПК України, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 ОСОБА_5 до Процівської сільської ради Бориспільского району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді