Постанова

від 22.07.2019 по справі 359/11036/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 359/11036/13

провадження № 61-33652св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Процівська сільська рада Бориспільського району Київської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Гуля В. В., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом

до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після смерті якого відкрилась спадщина, яка складалася

із земельних ділянок загальною площею 0,561 га, які знаходяться

на території АДРЕСА_2 . За час свого життя ОСОБА_3 заповіт

не склав, тому спадкування після його смерті здійснювалося за законом.

Зазначав, що його мати ОСОБА_4 на день смерті її чоловіка

ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала

по АДРЕСА_2 , тому вона фактично прийняла спадщину після його смерті. Проте,

до нотаріальної контори ОСОБА_4 не зверталась, правовстановлюючого документа про право власності на спадкове майно вона не отримувала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . За час свого життя вона склала заповіт, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось вона заповіла йому. Він у встановленому законом порядку прийняв спадщину та набув право власності на спадкове майно.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на земельні ділянки загальною площею 0,561 га, які знаходяться на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме: площею 0,143 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; площею 0,170 га для ведення особистого селянського господарства; площею 0,116 га для ведення особистого селянського господарства; площею 0,1342 га для ведення особистого селянського господарства; на будинок

АДРЕСА_2

та на земельну ділянку площею 1,9999 га з цільовим призначенням

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована у межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до спадкової справи № 439, заведеної Бориспільською районною державною нотаріальною конторою Київської області 16 червня 2006 року, ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, отже, він у порядку спадкування за заповітом набув право власності на земельні ділянки загальною площею 0,561 га, які знаходяться на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме: на земельну ділянку площею 0,143 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку; на земельну ділянку площею 0,170 га для ведення особистого селянського господарства,

на земельну ділянку площею 0,116 га для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,132 га для ведення особистого селянського господарства, на будинок АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 1,9999 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовується в межах Процівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року скасовано

і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Процівської сільської ради Бориспільского району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції

не визначено коло спадкоємців та не залучено їх до розгляду цієї справи,

у матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу. Крім того, не можливо встановити, що саме ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті

ОСОБА_3 , тому що написання імені ОСОБА_4 у свідоцтвах про шлюб,

у свідоцтвах про народження та у свідоцтві про смерть різниться, а, отже, на підставі цих доказів встановити, що це є одна і та ж людина неможливо. Ураховуючи вказане, ОСОБА_4 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , у неї не виникло право на спадкове майно, тому це право і не могло успадковуватись після її смерті ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 359/11036/13-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку

за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

04 червня 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим , що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на той факт,

що ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який відповідно до свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав

із спадкодавцем, оскільки згідно з даними паспорта громадянина України

ОСОБА_2 , місцем реєстрації останнього є: АДРЕСА_2 , але суд не врахував того,

що вказане місце реєстрації було зареєстровано 02 червня 2004 року, тобто вже після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Також вважає, що довідка Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області

від 10 лютого 2017 року, яку ОСОБА_2 надає на підтвердження факту проживання за зазначеною адресою, на його думку, є неправдивою

та суперечить даним паспорту громадянина України ОСОБА_2 .

Зазначав, що висновки апеляційного суду про те, що у нього були відсутні підстави для звернення з позовною заявою до суду суперечать нормам матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня

1994 року № 18/5 він не мав підстав для одержання в нотаріальній конторі свідоцтво на право на спадщину на усе спадкове майно, тому звернувся

з цим позовом до суду.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних

і кримінальних справ представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначав , що ОСОБА_2 (особа, яка подавала апеляційну скаргу) на час відкриття спадщини проживав з батьками, а тому не звертався до нотаріуса із заявою

про прийняття спадщини, так як прийняв її відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Посилався на пункт 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець

на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи зазначене, та те, що ОСОБА_2 належить частина спадкового майна, вважає, що рішення апеляційного суду є законним

та обґрунтованим, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11 лютого 2004 року, виданого Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області.

На день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Відповідно до листа Бориспілської районної державної нотаріальної контори від 11 грудня 2013 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Згідно із свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 24 березня 1963 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , яка прийняла прізвище ОСОБА_4 (а.с. 5).

Відповідно до довідки Процівської сільської ради 13 червня 2006 року ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована по

АДРЕСА_2 (а.с. 31 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 згідно зі свідоцтвом про смерть від 02 січня 2006 року виданого Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області (а.с. 30).

Згідно зі свідоцтвом про народження від 16 липня 1963 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 30 зворот)

Відповідно до свідоцтва про народження від 16 травня 1965 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 (а.с. 76).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є також батьками

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16 травня 1963 року (а.с. 77).

Таким чином, із вказаних документів вбачається різне написання імені дружини ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

16 червня 2006 року ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк подав до Бориспільської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 (а.с. 29).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під

час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого

статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину

в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

У разі коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє нотаріус, він не пізніш

як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував, що матеріали справи не містять відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не встановлено коло спадкоємців та дійшов правильного висновку про те, що при розгляді таких справ судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому вважав, що право позивача не порушено.

Посилання заявника на те, що відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 він не мав умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтво на право на спадщину на усе спадкове майно, оскільки спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися, є безпідставними.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , проживав із спадкодавцем за адресою:

АДРЕСА_2 , але вказане місце реєстрації було зареєстровано лише 02 червня 2004 року, тобто вже після смерті спадкодавця ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки

не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій

по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 1268, 1296, 1297 ЦК України та дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

Інші доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанцій

не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк