Ухвала

від 05.07.2017 по справі 758/7407/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Левенця Б.Б.

при секретарях Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінської К.М.,

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 758/7407/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6004/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. У січні 2017 року ОСОБА_1, через свого представника, звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця Ясінської К.М. неправомірною, зобов'язати останню прийняти постанову про повернення виконавчого листа №758/7407/13-ц, виданого 06.03.2015 року Подільським районним судом м. Києва.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що постановою державного виконавця Ясінської K.M. від 23.10.2015 року в межах виконавчого провадження №47707708 оголошено в розшук транспортні засоби заявника, враховуючи, що протягом року транспортні засоби не виявлені, на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчий документ стягувачу, про що 14.12.2016 року заявлено відповідне клопотання боржником у виконавчому провадженні та проігнороване державним виконавцем.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не врахував норму п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої у разі відсутності результату розшуку транспортних засобів боржника протягом року, державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувану.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в судовому засіданні та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання також не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2015 року Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 26.11.2013 року про солідарне стягнення з ТОВ Флоріда Флекс , ОСОБА_1 на користь ТОВ Факторинг Фінанс 1 371 849,86 грн. - несплаченої суми грошової вимоги, пені, штрафу та 3% річних та 137 974,97 грн. - простроченої плати за користування факторинговим фінансуванням, пені, штрафу та 3% річних, видано стягувану виконавчий лист №758/7407/13-ц.

Постановою державного виконавця Подільського районного ВДВ С м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ясінською K.M. від 23.10.2015 р. у виконавчому провадженні №47707708, оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 - транспортних засобів, на підставі ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а саме: марки ЗАЗ , д.н.з. 29606КТ, марки Mitsubishi Pajero , д.н.з. НОМЕР_1, марки Skoda Super В eLEG , марки ГАЗ 2410 , д.н.з. НОМЕР_2, марки Hyundai Grandeur (а.с. 3).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2016 року обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва №758/7407/13-ц від 06.03.2015 року про стягнення з нього 1509824,83 грн. на користь ТОВ Факторинг Фінанс та виконавчим листом №758/15033/14-ц від 14.08.2015 р. про стягнення 1646508,67 грн. на користь ПАТ Банк Український капітал . Ухвалою Апеляціного суду м. Києва від 13.02.2017 року вказану ухвалу суду залишено без змін.

14.12.2016 року представником боржника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження подано клопотання про повернення виконавчого листа стягувану, у зв'язку з тим, що транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (а.с. 4).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Конвенції з прав людини, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в рамках даного виконавчого провадження вчиняються виконавчі дії, права ОСОБА_1 як майнового поручителя за зобов'язаннями ТОВ Флоріда Флекс не порушені, судове рішення боржниками не виконано, а тому, на думку суду, підстави для задоволення скарги відсутні

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта про те, що судом не було враховано норму п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої у разі відсутності результату розшуку транспортних засобів боржника протягом року, державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувану, з наступних підстав.

Так, дійсно відповідно до п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувану, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювавсяполіцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме по собі не виявлення протягом року транспортних засобів боржника, які оголошено у розшук, не може бути безумовною обставиною для повернення виконавчого документа стягувачеві та фактично закінченням дій щодо виконання судового рішення.

Колегією суддів враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Як вже вказувалося вище, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2016 року обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва №758/7407/13-ц від 06.03.2015 року про стягнення з нього 1509824,83 грн. на користь ТОВ Факторинг Фінанс та виконавчим листом №758/15033/14-ц від 14.08.2015 р. про стягнення 1646508,67 грн. на користь ПАТ Банк Український капітал . Ухвалою Апеляціного суду м. Києва від 13.02.2017 року вказану ухвалу суду залишено без змін.

Тобто вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлено факт того, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання рішення суду.

Суд правильно послався на те, що у відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції ( Право на справедливий суд ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правові система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

В даному випадку, виконавче провадження продовжується, судове рішення не виконано, у боржника може бути наявне інше майно, окрім розшукуваних транспортних засобів. Про те, що транспортні засоби, які розшукаються є єдиним майном боржника ним не заявлялося та відповідні докази суду не надавалися.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані заявником обставини не можуть бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві та завершення виконавчих дій по виконанню судового рішення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Враховуючи наведене, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді