Постанова

від 11.07.2017 по справі 820/2505/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2017 р. № 820/2505/17

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Борівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області третя особа: Борівська державна нотаріальна контора у Харківський області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Борівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Борівська державна нотаріальна контора у Харківський області, в якому просить суд: Борівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області зняти арешт на майно, накладений на підставі постанови б/н від 24.04.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у березні 2017 р. позивач звернувся до відділення банку для укладення кредитного договору, але йому було відмовлено у зв'язку з наявними даними в реєстрі на його ім'я про накладення арешту на нерухоме майно з 2007 року. Про наявний арешт до того часу позивачу було не відомо. В подальшому позивачем з'ясовано, що підставою обтяження стала: Постанова б/н від 24.04.2007р. Відділу ДВС Борівського районного управління юстиції Харківської області, яка винесена на підставі протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. Позивач зазначає, що з боку виконавчої служби не було вчинено жодних дій щодо повідомлення ОСОБА_1 про існування в нього боргу за адміністративним штрафом. До виконавчої служби позивач не викликався, постанови про відкриття виконавче провадження або постанови про арешт майна, чи постанови про закриття виконавчого провадження тощо позивач не отримував. На письмовий запит ОСОБА_1 Виконавча служба повідомила, що у виконавчій службі немає ніякої інформації щодо накладення арешту на майно позивача. Зазначені обставини обумовили звернення позивача з позовною заявою до суду для відновлення його порушеного права.

Позивач через канцелярію суду 05.07.2017 року надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Інші особи, що беруть участь у справі, які належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАСУ, повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули без поважних причин, заяв про розгляд справи за їх відсутності та заперечень проти позову не надали.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в березні 2017 р. позивач звернувся у відділення банку для укладення кредитного договору, але йому було відмовлено в зв'язку з наявними даними в реєстрі на ім'я ОСОБА_1 про накладення арешту на нерухоме майно у 2007році. Про наявний арешт майна позивачу стало відомо вперше.

Судом за матеріалами справи встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1995 р. позивач являється співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1, тобто йому належить 1/5 частини даної квартири.

05.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Реєстраційної служби, у відповідь на який позивачу надана Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 84317644 з Центру надання адміністративних послуг при Борівській районній державній адміністрації Харківської області (а.с. 11), з якої вбачається про те, що на все майно та невизначене майно 28.04.2007 р. накладено обтяження: арешт нерухомого майна.

Так, із вказаної Інформаційної довідки вбачається, що обтяження зареєстровано реєстратором: Борівською державною нотаріальною конторою Харківської області 28.04.2007 року за № 4893583 та підставою обтяження стала Постанова б/н від 24.04.2007р. Відділу державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції.

Об'єктом обтяження вказано: невизначене майно, все нерухоме майно (фактично на квартиру за адресою: АДРЕСА_1).

У зв'язку з викладеним вище, позивач звернувся до Борівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області із заявою від 07.04.2017 року про отримання інформації про підстави вчинення державним виконавцем вищевказаних дій.

Відповідачем листом від 18.04.2017 р. за № 1105/14.20-31 повідомлено, що Борівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не може надати інформацію щодо виконання виконавчих документів у 2007 році, оскільки згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби розділу 9.9 (строки зберігання документів, переданих на зберігання) становить 3 (три) роки.

Судом встановлено, що оскільки у виконавчій службі немає ніякої інформації щодо накладення арешту, позивач вимушений був звернутись із запитом від 11.05.2017 р. Борівського районного суду Харківської області щодо надання інформації стосовно виконавчих документів, які були направлені на виконання до виконавчої служби в 2006-2007 р. для виконання стягнення або накладення арешту на його майно.

Своїм листом від 12.05.2017 р. за № 01-29/17/20/2017 Борівський районний суд повідомив, що 16.11.2006 р. до суду надійшов матеріал відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.85 ч.4 КУпАП. Відповідно до постанови суду від 17 листопада 2.006р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави із конфіскацією знарядь лову - 2 сіток. 02 грудня 2006року постанову направлено до Відділу державної виконавчої служби у Борівському районі Харківської області для примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 340грн. на користь держави та конфіскації 2 сіток (а.с.13).

Судом з'ясовано, що позивач 05.05.2017 року звернувся до Борівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області із заявою про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на невизначене майно.

У своїй відповіді Борівський відділ ДВС ГТУЮ в Харківській області від 25.05.2017 року за № 1446/14.20-31 повідомив позивача про неможливість скасування постанови б/н від 24.04.2007 р. державного виконавця про накладення арешту на невизначене, все моє майно, оскільки на примусовому виконанні у відділі та на зберіганні відсутні будь-які виконавчі документи відносно позивача (а.с. 14).

Перевіряючи відповідність спірної дії відповідача вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що спірні правовідносини регулювались Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно до приписів ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до

відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Поряд із тим, суд зазначає, що відповідачем взагалі не надано доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2.

Таким чином, позивач був повністю позбавлений права на добровільне виконання виконавчого документа, реалізацію вилученого (чи інше) майна і погашення борг, що також є порушенням та звуженням прав боржника.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 цього Закону, у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Суд зазначає, що державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, проте з інформації Борівського ВДВС ГТУЮ вбачається, що сума штрафу, накладеного постановою суду від 17 листопада 2006р., яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, складає 340 грн.

З аналізу норм зазначеного Закону України Про виконавче провадження вбачається, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно до приписів ст. 85 Закону України Про виконавче провадження боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, та інших посадових осіб виключно в судовому порядку.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, як свідчать докази у справі, на адресу позивача не надходило ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про накладення арешту, а також не було жодних пропозицій державного виконавця про добровільне погашення боргу по штрафу за порушення діючого законодавства, не надходила постанова про накладення арешту на його майно та оголошення заборони на його відчуження, не надходила також постанова про закриття виконавчого провадження.

А відтак, суд не може вважати оскаржувану постанову Відділу ДВС Борівського районного юстиції Харківській області б/н від 24.04.2007 року про арешт на майно позивача законною та обґрунтованою.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуване рішення є протиправним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162, 181 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Борівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Борівська державна нотаріальна контора у Харківський області, про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову Борівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області б/н від 24.04.2007 року про накладення арешту на все майно, невизначене майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка стала підставою для внесення Борівською державною нотаріальною конторою даних в реєстр про арешт нерухомого майна.

Зобов'язати Борівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вирішити питання про зняття арешту з майна ОСОБА_1 та щодо оголошення заборони на його відчуження, в тому числі з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Борівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34136618, обл. Харківська, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, б. 19) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень 00 копійок) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шляхова О.М.