Постанова

від 10.07.2017 по справі 815/3064/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3064/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Клібанської Л.І.

представника третьої особи Чайка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, третя особа: Одеська обласна державна адміністрація про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, третя особа: Одеська обласна державна адміністрація в якому позивач просить:

- визнати незаконним і, як наслідок, скасувати рішення Одеської обласної ради №355-VII "Про обласний бюджет на 2017 рік".

Позовні вимоги вмотивовані наступним. Рішенням № 355-VII Про обласний бюджет на 2017 рік" прийнято із порушенням п. 3.6.2 та п. 3.7.7. Регламенту Одеської обласної ради VII скликання . Затвердженого рішенням обласної ради № 10-VII від 10.12.2015 р. (з наступними змінами та доповненнями) та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування .

При цьому позивач зазначає, що він є належним суб'єктом звернення на підставі прямої норми Основного закону - Конституції України, зокрема ст. ст. 3, 5, 17, 38, 55.

Позивач та його представники в судовому засідання підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав суду письмові заперечення, в яких зокрема зазначив.

По перше, відповідно до ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9 КАС україни, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення, а право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав.

В данній справі, на думку відповідача, оскаржуване рішення жодним чином не впливає та не порушує законні права та інтереси позивача.

По - друге, спірне рішення прийнято з дотриманням вимог регламенту та у межах повноважень обласної ради.

Отже, обласна рада вважає, що оскаржуваним рішенням не порушено жодної норми законодавства, а також права чи інтереси жодної особи, у зв'язку з чим вимоги, викладені в адміністративному позові, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи (Одеська обласна державна адміністрація) проти позову заперечував, мотивуючи наступним.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Проте, жодним чином рішення про обласний бюджет не стосується позивача. В основу доводів позивача для обґрунтування свого права покладено лише каламбур абстрактних і недоречних висловів.

Крім того, ст. 171 КАС України надає право оскаржити нормативно - правовой акт особам, щодо яких його застосовано, а також особам, які є суб'єктами правовідносин у яких буде застосовано цей акт.

В данному випадку ОСОБА_1 не є суєктом цих правовідносин.

Також представник третьої особи не вважає, що мало місце порушення регламенту, оскільки постійні комісії надали свої висновки, а депутатський корпус більшістю голосів прийняв бюджет.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно приписів ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання. Обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Такі конституційні положення відповідають Європейській Хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. (Хартію ратифіковано Законом України N 452/97-ВР від 15 липня 1997 р.).

Затвердження місцевих бюджетів належить до компетенції місцевих представницьких органів. При затвердженні місцевих бюджетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні місцеві ради повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Згідно зі ст. 119 Конституції України, частиною 4 статті 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації забезпечують в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці підготовку і виконання бюджету. Пунктом 1 статті 18 зазначеного закону передбачено, що місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до приписів Бюджетного кодексу України, місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування, а проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет).

Статтею 76 Бюджетного кодексу України передбачені вимоги щодо проекту рішення про місцевий бюджет та матеріалів, що до нього додаються.

Відповідно до ч.1 ст. 76 Бюджетного кодексу України, проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються: пояснювальна записка до проекту рішення, прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, підготовлений відповідно до статті 21 цього Кодексу; проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення; показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних проектів, що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких проектів триває більше одного бюджетного періоду; перелік інвестиційних проектів на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди; переліки та обсяги довгострокових зобов'язань за енергосервісом за бюджетними програмами до повного завершення розрахунків з виконавцями енергосервісу; інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді; пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради); інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.

Статтею 77 Бюджетного кодексу України визначений порядок затвердження місцевих бюджетів.

Частиною 1 ст. 77 Бюджетного кодексу України передбачено, що відповідно до частин дев'ятої і десятої статті 75 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Згідно ч. 2 ст. 77 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради до 25 грудня (включно) року, що передує плановому.

Якщо до 1 грудня року, що передує плановому, Верховною Радою України не прийнято закон про Державний бюджет України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують обсяги міжбюджетних трансфертів (освітня субвенція, медична субвенція, субвенції на здійснення державних програм соціального захисту, базова та реверсна дотації), визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період.

У двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада приводять обсяги міжбюджетних трансфертів у відповідність із законом про Державний бюджет України.

Відповідно пункту 3 Типового положення про структурний підрозділ з питань фінансів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 20.05.2013 року, серед основних завдань структурного підрозділу з питань фінансів обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації визначено розроблення в установленому порядку проекту відповідного місцевого бюджету та підготовку розрахунків до проекту місцевого бюджету та прогнозу на наступні за планованим два бюджетні періоди і подання таких документів на розгляд голові відповідної місцевої держадміністрації.

Структурний підрозділ з питань фінансів обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації відповідно до покладених на нього завдань готує пропозиції щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, вносить пропозиції щодо проекту відповідного місцевого бюджету, організовує роботу з підготовки проекту обласного (міського) бюджету, визначає за дорученням керівництва відповідної місцевої держадміністрації порядок і строки подання структурними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, районними держадміністраціями, виконавчими органами міських (міст обласного значення) рад матеріалів для підготовки проекту обласного (міського) бюджету і прогнозних розрахунків коштів, що передаються для відповідного розподілу між бюджетами районів, міст обласного значення і бюджетами районів у містах або для виконання спільних проектів; складає проект обласного (міського) бюджету та прогноз на наступні за планованим два бюджетні періоди; готує пропозиції щодо коштів, що передаються для розподілу між відповідними місцевими бюджетами або для виконання спільних проектів, подає їх на розгляд керівництву обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також перевіряє розрахунки міжбюджетних трансфертів і видає висновок щодо їх відповідності Формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування, перевіряє рішення районних та міських (міст обласного значення) рад про затвердження бюджету та внесення змін до нього щодо відповідності бюджетному законодавству.

Ефективність бюджетних рішень значною мірою залежить від процедур їх прийняття та інформації, що надається на етапі їх обговорення.

Своєчасний розгляд і затвердження бюджетів на загальнодержавному та місцевому рівнях є одна за найважливіших норм Бюджетного кодексу України, тому органи виконавчої та представницької влади зобов'язані докладати усіх зусиль, щоб дотриматися цих норм. Однак, у випадку порушення термінів розгляду і затвердження бюджетів і ненабрання чинності закону про Державний бюджет України до початку нового бюджетного періоду, Бюджетний кодекс надає право Кабінету Міністрів України здійснювати видатки Державного бюджету України з обмеженнями. Відповідні обмеження при несвоєчасному затвердженні місцевих бюджетів встановлені і для місцевих державних адміністрацій та виконкомів місцевих рад. Тому питання своєчасного затвердження усіх бюджетів є актуальним. На рівень його вирішення впливають різні чинники об'єктивного та суб'єктивного характеру, які необхідно враховувати на усіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетний кодекс України визначає бюджетний процес як регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства (п. 10 ч. 1 ст. 2 БК). Закріплюючи це поняття і розкриваючи його зміст, регламентуючи стадії бюджетного процесу, БК виконує своє завдання як базовий акт бюджетного законодавства. Саме у ході бюджетного процесу закладається стратегія економічної і соціальної політики держави та органів місцевого самоврядування.

Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм. Процесуальні норми, закріплені у БК, обслуговують конкретні норми фінансового права (у першу чергу - бюджетного). При цьому характер взаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільного процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами, але об'єднані у підгалузь фінансового права. Взаємозв'язок між ними носить не міжгалузевий, а внутрішньогалузевий характер.

Будь-яка матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний характер. Актуальною така вимога є і щодо діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні та виконанні бюджету. Сутність такого процесу складна та багатогранна.

Розуміння бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельно розроблений і регламентований у всіх своїх елементах, вимагається не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів чи органів місцевої влади або місцевого самоврядування з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання проблем, що його супроводжують.

Перед учасниками бюджетного процесу стоїть ряд завдань, зокрема: максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку; визначення доходів бюджету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соціально-економічного розвитку; узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфляційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу джерел доходів держави між ними та сферою господарства, економічними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Бюджетний процес слід розглядати як нерозривний цілісний процес, що являє взаємопов'язану і взаємообумовлену сукупність трьох складових, через які реалізують його стадії: 1) період формування проекту бюджету та затвердження акта про бюджет - "до початку бюджетного року"; 2) самого "бюджетного року", тобто бюджетного періоду, коли виконується затверджений акт про бюджет; 3) період після закінчення "бюджетного року", коли складається, розглядається і затверджується звітність про виконання бюджету.

Складання актів про бюджет, їх наступне прийняття створюють юридичні можливості для здійснення волі представницького органу влади. Під час цієї діяльності враховуються середньострокова та довгострокова перспективи, встановлюється зв'язок із визначеними цілями соціально-економічного розвитку держави, регіонів, територіальних одиниць. Так, прийняттям закону про державний бюджет закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Водночас суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні затвердженого акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.

Все це має бути чітко врегульовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, які повинні відповідати принципам бюджетного права. Нормам бюджетного процесу притаманний ряд рис, що його характеризує, зокрема: визначення складу учасників; закріплення їх повноважень у чіткій послідовності дій; визначення організаційно-правової форми кожної дії; визначення обов'язкового порядку прийняття рішень у сфері реалізації бюджетних повноважень.

Стадія бюджетного процесу являє собою етап діяльності держави чи місцевого органу влади, внаслідок якого бюджет набуває нових якостей. Стадії бюджетного процесу взаємопов'язані за своїм змістом і діями та взаємозумовлені, їх послідовність не тільки встановлена БК, а й визначена логікою та історичною природою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозування та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Під час проходження стадій бюджетного процесу реалізуються завдання і заходи, що охоплюють складання, затвердження, виконання бюджету, оцінку ефективності використаних коштів.

Усі стадії бюджетного процесу засновані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію. До основних з них можна віднести наступні:

- принцип розподілу повноважень представницьких та виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, який означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів у процес складання, затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві;

- принцип реальності включення показників доходів і видатків визначає, що доходи мають включатися до бюджету за джерелами, видатки - за цільовим призначенням;

- принцип гласності полягає у тому, що показники бюджету (у тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і повинні оприлюднюватися через засоби масової інформації;

- принцип наочності означає, що відображення показників бюджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні відбувається шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку;

- принцип порівняльності полягає в систематизації доходів і видатків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійснити як загальнодержавне, так і міжнародне зіставлення бюджетних даних;

- принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного бюджету включаються всі кошти, що направляються із прибутково-видаткової частини;

- принцип застосування балансового методу спрямований на встановлення правильного співвідношення між доходами і видатками всіх бюджетів, а також між натуральними і фінансовими показниками.

БК виділяє чотири стадії бюджетного процесу, що знаходять чітку регламентацію у таких його главах:

1) складання проектів бюджетів (детально регламентується у главі 6 БК щодо державного бюджету та статтях 75 - 76 щодо місцевих бюджетів);

2) розгляд проекту та прийняття закону про державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) (чітко та послідовно визначається у главі 7 БК щодо державного бюджету та статті 77 щодо місцевих бюджетів);

3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) (регламентовано у главі 8, главі 9 щодо державного бюджету та статтях 78 - 79 щодо місцевих бюджетів);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього (визначено у главі 10 БК щодо державного бюджету та статті 80 щодо місцевих бюджетів).

Перша стадія - стадія складання проектів державного та місцевих бюджетів, здійснюється з метою визначення обсягу коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між муніципальними утвореннями.

Конституція України (ст. 116) та БК (гл. 6) поклали повноваження із складання проекту бюджету і проекту закону про державний бюджет на Кабінет Міністрів України (хоча власне складання проекту Державного бюджету здійснюється Міністерством фінансів України). Слід зауважити, що виключне право органів державної виконавчої влади складати проект бюджету базується на їх основних повноваженнях із здійснення державної політики, у тому числі - фінансової, та державного регулювання, при цьому вони оперують мобілізованими до бюджету фінансовими ресурсами. Саме виконавчі органи внаслідок свого становища та функцій, покладених на них, можуть здійснювати всебічний аналіз економічних та фінансових показників. Це стосується і виконавчих органів на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетне законодавство закріплює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект закону про місцевий бюджет згідно вимог БК, повинен відповідати вимогам Основних напрямів бюджетної політики.

Під час складання проектів актів про бюджет готуються інструкції з підготовки бюджетних запитів, відбувається їх розроблення головними розпорядниками бюджетних коштів, здійснюється аналіз уповноваженими фінансовими органами (місцевими фінансовими органами - щодо місцевих бюджетів) та розробка пропозицій стосовно проектів актів про бюджет (ст. 75 БК).

Завершенням першої стадії бюджетного процесу є подання розробленого та схваленого проекту рішення про бюджет, що передує плановому. Разом із проектом закону подаються матеріали, визначені ст. 76 БК.

БК встановлює, що учасниками бюджетного процесу є ті органи, установи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями. При цьому самі ці повноваження визначаються як права та обов'язки з управління бюджетними коштами.

Відповідно до п. 49 ч. 1 ст. 2 БК України, управління бюджетними коштами - це сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов'язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Отже, під бюджетними повноваженнями учасників бюджетного процесу слід розуміти їхні права та обов'язки, які виникають в процесі їх діяльності, пов'язаної з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і яка спрямована на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності (що обумовлена їх правовим статусом і спрямована на виконання визначених цим статусом повноважень) та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Приписами ст. 116 БК України встановлено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема:

- порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради) (п. 5);

- порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) (п. 6);

- інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу (п. 40).

Судом встановлено, що постановою від 17.03.2017 року по справі № 815/169/17 за позовом Одеської обласної державної адміністрації до Одеської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради № 307-VІІ від 23.12.2016 року "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік" - визнано протиправним та скасовано рішення Одеської обласної ради № 307-VІІ від 23.12.2016 року "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік". Вказаний позов задоволений через порушення вимог Бюджетного кодексу України, а також Регламенту Одеської обласної ради.

Постанова набрала законної сили 11.04.2017 року.

При цьому, до постановлення рішення у вказаній справі, 17.02.2017 року Одеська обласна державна адміністрація листом № 01/02-11/762 на адресу голови Одеської обласної ради надала на розгляд пленарного засідання проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік .

Згідно резолюції голови Одеської обласної ради А.І. Урбанського № 654/01/03-30 вказаний проект передано на розгляд постійних комісій, згідно з вимогами Регламенту, 21.02.2017 року.

Постійні комісії розглянули проект і надали свої висновки і рекомендації:

1) Постійна комісія з питань охорони здоров'я та соціальної політики (13.03.2017 р. № 3/4-7ПК) вирішила:

1 . Проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік , інформацію начальника відділу фінансів, соціально- культурної сфери та фінансування місцевих органів влади Департаменту фінансів обласної державної адміністрації Бельченко А.В., т.в.о. директора Департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації Кондратюк Т.Г., голови та членів постійної комісії з даного питання взяти до відома.

2 . Департаменту фінансів обласної державної адміністрації при доопрацюванні проекту рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік :

2.1. Врахувати висновки та рекомендації профільної комісії:

- від 28 лютого 2017 року № 1/2-7ПК Про розгляд проекту рішення обласної ради Про внесення змін до рішення обласної ради від 21 лютого 2014 року № 1016-VI Про затвердження обласної цільової програми Здоров'я на 2014-2018 роки ;

- від 28 лютого 2017 року № 1/4-7ПК Про розгляд проекту рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік .

- Включити в даний проект рішення пункт 13 рішення обласної ради від 23 грудня 2016 року № 307 - VII Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік : Головному розпоряднику коштів за видатками у галузі Охорона здоров'я здійснювати видатки виключно за погодженням плану використання коштів з постійною комісією обласної ради з питань охорони здоров'я та соціальної політики .

- Виключити з обласного бюджету планування фінансування

капітального ремонту ФАПів, Лікарень, амбулаторій та ін. за рахунок медичної

субвенції.

- Збільшити видатки на обласну соціальну програму протидії

ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам на 2016-2018 роки у 2017 році.

- Постійній комісії обласної ради з питань бюджету, фінансово- економічної політики та банківської діяльності (ОСОБА_12) під час розгляду змін, до обласного бюджету Одеської області на 2017 рік врахувати дані висновки та рекомендації профільної постійної комісії.

2) Постійна комісія з питань житлово - комунального господарства, паливно енергетичного комплексу та енергозбереження (09.03.2017 р. № 16/2-6 ПК) вирішила рекомендувати проект до розгляду на сесії.

3) Постійна комісія з питань земельних відносин та адміністративно територіального устрою (10.03.2017 р. № 1/17-5ПК) вирішила:

Інформацію заступника директора Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації - начальника управління доходів та бюджету взяти до відома.

Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації рекомендувати внести зміни щодо головного розпорядників коштів бюджетної програми Регіональна програма розвитку земельних відносин та охорони земель на 2016-2018 роки та встановити головним розпорядником коштів Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації.

Рекомендувати Постійній комісії обласної ради з питань бюджету, фінансово-економічної політики та банківської діяльності розглянути проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік на своєму засіданні з урахуванням запропонованих змін.

У разі внесення відповідних правок, підтримати проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік та рекомендувати розглянути дане питання на пленарному засіданні 9 сесії обласної ради VII скликання.

Головному управління Держгеокадастру в Одеській області підготувати внесення відповідних змін до Регіональної програми розвитку земельних відносин та охорони земель на 2016-2018 роки та подати їх на розгляд обласної ради.

4) Постійна комісія з питань регламенту місцевого самоврядування, депутатської діяльності, етики та гласності (15.03.2017 р. № 7/4-12 ПК) вирішила рекомендувати проект до розгляду на сесії.

5) Постійна комісія з питань прав людини, свободи слова та інформації (15.03.2017 р. № 11/1-10ПК) рекомендувала до розгляду проект бюджету.

6) Постійна комісія з питань екології, природокористування, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків (09.03.2017 р. № 17/2 -ПК) рекомендувала до розгляду проект бюджету.

7) Постійна комісія з питань агропромислового комплексу (10.03.2017 р. № 10/1-15ПК) рекомендувала проект бюджету до розгляду.

8) Постійна комісія з питань управління майном спільної власності територіальних громад області (09.03.2017 р. № 16/2-4ПК) не рекомендувала зазначений проект для розгляду.

9) Постійна комісія з питань економіки, промисловості, підприємництва, регуляторної політики та інвестиційної діяльності (10.03.2017 року № 1/03-8ПК) проект бюджету залишила без розгляду у звязку із відсутністю порівняльних таблиць, висеновків та рекомендацій профільної постійної комісії.

10) Постійна комиісія з питань будівництва, регіонального розвитку, культурної спадщини (10.03.2017 р. № 1/5-2ПК) не підтримала проект бюджету.

11) Постійна комісія з питань правової політики, забезпечення законності та правопорядку, боротьби з організованою злочинністю та корупцією (03.03.2017 р. № 14/12-11ПК) розглянувши проект рішення обласної ради, заслухавши інформацію т.в.о. заступника директора Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації Грищенко О.Г., у зв'язку о тим, що в Одеському окружному адміністративному суді знаходиться справа за адміністративним позовом Одеської обласної державної адміністрації до Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради № 307 - VII від 23.12.2016 року Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік по справі № 815/169/17, яке станом на момент розгляду даного проекту рішення є чинним, та не скасоване у судовому порядку, запропонували не підтримувати проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік , члени комісії запропонували не підтримувати проект рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік .

У зв'язку із відсутністю більшості голосів за від загального складу комісії, рішення про розгляд проекту рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік не прийнято, тому даний проект не може бути рекомендований для внесення до порядку денного дев'ятої сесії обласної ради сьомого скликання.

12) Постійна комісія з питань міжрегіонального і міжнародного співробітництва (09.03.2017 р. № 14/2-14ПК) не підтримала проект бюджету у зв'язку з виявленими розбіжностями та недоліками.

Як свідчать матеріали справи надані відповідачем, висновків та рекомендацій по проекту бюджету, який наданий 21.02.2017 року, постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансово - економічної політики та банківської діяльності не має.

20.03.2017 р., згідно резолюції голови Одеської обласної ради А.І. Урбанського №654/01/03-30, на розгляд постійних комісій наданий доопрацьований проект рішення обласної ради і запропоновано розглянути його згідно з вимогами Регламенту.

Вказаний документ наочно демонструє порушення вимог п. 3.6.2 Регламенту Одеської обласної ради VII скликання, оскільки вказаний пункт, встановлює часовий термін для передачі профільним постійним комісіям - не пізніше, як за три дні до дати проведення засідань.

В даному випадку , доопрацьований проект бюджету надано 20.03.2017 року, а пленарне засідання на якому розглядався бюджет, відбулось 21.03.2017 року ( на наступний день).

Це також підтверджується висновками та рекомендаціями Постійної комісії з питань бюджету, так судом досліджений Протокол № 2 засідання постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансово - економічної політики та банківської діяльності від 21.03.2017 р. (Порядок денний Про обласний бюджет на 2017 рік ), під час розгляду, якого члені комісії вказали, що прийняття бюджету вдруге суперечить встановленому законом порядку та на порушення Регламенту обласної ради.

Головує голова постійної комісії ОСОБА_12

ОСОБА_12: запропонований Одеською обласною державною адміністрацією проект рішення "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік" не відповідає нормі закону, а саме: відповідно до частини другої статті 77 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети затверджуються рішеннями відповідної місцевої ради до 25 грудня року, що передує клановому.

На засіданні обласної ради 23 грудня 2016 року депутатами було проголосовано за основу проект рішення "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік", потім озвучено та проголосовано поправку бюджетної комісїї, а потім - рішення прийнято в цілому. Таким чином, рішення було прийнято законно, із дотриманням процедури, Регламенту обласної ради та з дотриманням термінів, встановлених Бюджетним кодексом України.

Одеським окружним адміністративним судом 17 березня 2017 року винесено постанову по справі № 815/169/17 за позовом Одеської обласної державної адміністрації до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, винесено постанову про визнання незаконним та скасування додатку до рішення обласної ради від 23.12.2016 року № 307-VІІ Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік", яким визнано протиправними дії Одеської обласної ради, що полягають у прийнятті рішення 23.12.2016 року № 307-VІІ "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік". У вказаній постанові зазначено, що зважаючи на складність у викладенні шовного тексту постанови суду, пов'язаної з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд проголосив лише вступну та резолютивну частини постанови.

У ситуації, що склалась абсолютно не зрозуміла позиція голови обласної ради та юридичної служби, які, на мою думку, мають подати апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

ОСОБА_7: На скільки мені відомо голова обласної ради не має наміру оскаржувати сказане рішення. Вважаю, що прийняття повторно рішення "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік" неправильним, однак, через небажання голови обласної ради оскаржувати вказану постанову суду, після 27 березня виникне ситуація, що в Одеській області не буде бюджету.

ОСОБА_14: Вважаю, що прийняття повторно рішення "Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік" неправильним, приниженням бюджетної комісії.

ОСОБА_12: На заміну проекту, розміщеному на сайті, у неділю надіслано на електронну пошту чергову редакцію проекті рішення. Сьогодні вранці з'явилась чергова версія проекту рішення. Це є порушенням Регламенту обласної ради, законодавства про місцеве самоврядування та про доступ до публічної інформації.

ОСОБА_15: погоджуюсь з позицією ОСОБА_7, однак вимушена підтримати цей проект рішення аби не поставити область у скрутне становище.

ОСОБА_16: Мені не подобається, що кожного разу бюджетну комісію ставлять в ситуацію, коми ми маємо підтримати все, що нам подають в останній момент. Мені не подобається, що таке відношення керівника обласної ради та обласної державної адміністрації не дає права та можливості депутатам, насамперед членам нашої комісії вивчити такий важливий документ, як бюджет. Вважаю, що відтепер ми маємо об'єднатись та завжди приймати одноголосні рішення в рамках закону.

ОСОБА_17: Погоджуюсь, що прийняття бюджету вдруге - неправильно, однак через ситуацію, що склалась, вимушений підтримати це рішення.

ОСОБА_18: Я не хочу голосувати за це рішення, однак депутатам нічого не роз'яснили, вони не розуміють, що це порушення, нехтування думкою депутатів, обмеженням прав місцевого самоврядування. Депутатам пообіцяли, що їх кошти на округи передбачені у запропонованому проекту рішення. У нас не було часу провести роботу з депутатами через те, що нас не інформували про переговори, які велися головою обласної ради та головою обласної державної адміністрації.

ОСОБА_12: В такому випадку ставлю на голосування висновок бюджетної комісії наступного змісту: "Підтримати обласний бюджет Одеської області на 2017 рік в цілому.". Прошу голосувати.

Голосували: За - 5; Проти - 0; Утримався - 0; Не голосував - 2.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на п. 20 рішення Одеської обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік , яким визнано таким, що втратило чинність рішення обласної ради від 23.12.2016 р. № 307-VII про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік .

Фактично орган місцевого самоврядування скасував своє рішення, що суперечить принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicato - принципу остаточгності судового рішення. На час розгляду проекту бюджету наявне судове рішення про скасування рішення обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2017 рік прийняте 23.12.2016 р., яке не набрало законної сили.

При цьому представник обласної ради в судовому засіданні заперечувала проти скасування цього рішення, а в запропонованому проекті бюджету визнає його таким, що втратило чинність.

У рішенні від 17.06.2008 р. у справі "Мелтекс ЛТД та ОСОБА_12 проти Вірменії" суд зазначив, що в будь-якому випадку закон має визначати обсяг будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів і порядок їх реалізації з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету таких заходів, та надавати особі адекватний захист від свавільного втручання (§81 рішення).

Щодо правосуб'єктності позивача по справі.

Одеська обласна рада та Одеська обласна державна адміністрація стверджує, що оскаржуване рішення жодним чином не впливає та не порушує законні права та інтереси позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником громадської організації Громадський рух За прозору владу (ІК юридичної особи 39431398).

Позивач по справі є членом територіальної громади, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Приписами ст. 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Територіальна громада як публічний власник - це об'єднання всіх громадян адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району в місті), які можуть простою більшістю від свого складу на основі загальних зборів відповідно до Конституції України вирішувати питання щодо своєї спільної, неподільної публічної власності (тому її ще називають "конституційна територіальна громада"). Це територіальна громада - суб'єкт правових відносин. Це територіальна громада Європейського статуту (хартії) місцевого самоврядування.

Демократизація суспільних відносин та процеси децентралізації, пов'язані з нею, вимагають перегляду ролі місцевого самоврядування в загальній системі організації публічної влади в Україні, яке, у свою чергу, є одним із засобів залучення населення до управління державними справами. Це пов'язано з тим, що місцеве самоврядування є вираженням самоорганізації громадян на найнижчому рівні публічного управління, яким в Україні є територіальна громада.

Саме територіальна громада визначена Конституцією України як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що є логічним продовженням іншого конституційного положення: джерелом державної влади в Україні є народ. Водночас активний вплив місцевого самоврядування на формування нових економічних і соціальних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме відповідні правові гарантії, налагоджену систему соціальних відносин, належне кадрове забезпечення, а головне - самодостатню територіальну громаду, у розпорядженні якої є достатній обсяг матеріальних та фінансових ресурсів, які вона може використовувати в межах своїх повноважень.

Ознаки територіальної громади які, на нашу думку суду, цілісно й узгоджено відображають усі особливості функціонування територіальної громади (деякі з них уже знайшли закріплення в чинному законодавстві):

- територіальна - спільне проживання осіб (жителів), які входять у громаду на певній території (у межах певної адміністративно- територіальної одиниці - село, селище, місто, ч. 1 ст. 140 Конституції України);

- інтегративна - територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, що проживають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави. Тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно проживають на певній території. Можливе включення в територіальну громаду біженців і переміщених осіб;

- інтелектуальна - основою конституювання територіальної громади є спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектру системних індивідуально - територіальних зв'язків, що виникають між ними (основний об'єкт діяльності територіальної громади - питання місцевого значення - ч. 1 ст. 140 Конституції України);

- майнова - територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності (їй належать рухоме й нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошті, земля, природні ресурси, які є власністю відповідних територіальних громад, ч. 1 ст. 142 Конституції України);

- фіскальна - члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 Закону України Про внесення змін у Закон України "Про систему оподатковування" від 18 лютого 1997 р.).

Відповідно до Конституції України, місцеве самоврядування може здійснюватися територіальною громадою як самостійно, так і через органи місцевого самоврядування. Саме тому основне призначення територіальної громади полягає в забезпеченні життєдіяльності певної території або прямо (самостійно), або опосередковано (через органи місцевого самоврядування).

Повноваження територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування в Україні визначаються ст. 143 Основного закону. До них належать управління майном, що є в комунальній власності територіальної громади; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку та контроль за їх виконанням; затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контроль за їх виконанням; визначення місцевих податків та зборів, передбачених законом; забезпечення проведення місцевих референдумів та реалізація їх результатів; утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, організацій та установ, контроль за ними; здійснення інших повноважень, визначене чинними законодавством. Таким чином, можна виокремити такі функції територіальних громад: планування й програмування розвитку відповідних адміністративно - територіальних одиниць, бюджетно-фінансова, матеріально-технічна функції та функція соціального контролю.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Одним із таких джерел є Висновок Венеціанської комісії За демократію через право (Мірило правовладдя), ухвалений Венеціанською Комісією на 106-му пленарному засіданні 11-12 березня 2016 р. та схвалений Комітетом Міністрів на 1263- му засіданні 6-7 вересня 2016 року і Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи на 31 - й сесії 19-21 жовтня 2016 року.

Позиція Венеційської Комісії полягала в тому, що ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб'єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права, а також право на можливість звернутися з оскарженням рішень до незалежних і безсторонніх судів у рамках справедливих судових процедур. Комісія застерегла від ризиків суто формалістичного сприйняття ідеї правовладдя, що зводиться всього-на-всього до вимоги, щоб на будь-яку дію посадовця публічної влади існував дозвіл у приписах права. Здійснення влади шляхом корисливого застосування приписів права (п. 15).

Правовладдя має застосовуватись на всіх рівнях публічної влади (п. 17).

Правовладдя пов'язане не лише з людськими правами, а й із демократією, тобто з третьою засадничою цінністю Ради Європи. Демократія стосується залученості людей до процесу ухвалення рішень у суспільстві; за людськими правами стоїть прагнення захистити людей від свавільних і надмірних втручань у їхні свободи та убезпечувати людську гідність; правовладдя сфокусовано на обмежуванні публічної влади та незалежному контролі її здійснення. Правовладдя просуває демократію, запроваджуючи підзвітність тих, кого наділено публічною владою, та охороняючи людські права, завдяки чому меншість має захист від свавільних дій правлячої більшості (п. 33).

Європейський Суд із людських прав офіційно визнав наявність позитивних обов'язків [держави] у кількох ділянках, до прикладу - стосовно статті 8 ЄКЛП13. У кількох рішеннях Суд випрацював позицію стосовно характерних позитивних обов'язків держави, поєднавши статтю 8 ЄКЛП із правовладдям…

В такий спосіб правовладдя створює еталонний тест щодо якості приписів права стосовно захисту людських прав: нормативні приписи в цій ділянці - та й поза нею - мають бути, inter alia, зрозумілими й передбачними та недискримінаційними, а їх мають застосовувати незалежні суди, керуючись рівносильними процесовими ґарантіями, що застосовуються в конфліктних ситуаціях, спричинених порушенням людських прав органами публічної влади (п. 36).

Наразі в системі національного права вже створено достатню основу для впровадження такої юридичної цінності як правовладдя. Це засвідчено як приписами конституційного рівня, так і нормами звичайного законодавства.

а. Конституція

Стаття 8: В Україні визнається і діє принцип верховенства права ;

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людинии і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (Стаття 8).

Наведені вище приписи національного права відповідають міжнародному зобов'язанню України за Статутом Ради Європи та свідчать про визнання Україною - як на конституційному рівні, так і на рівні звичайного законодавства - правовладдя як однієї з цінностей, що є спільною спадщиною європейських народів (п.п. 50, 51).

… утвердження держави як правової, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Конституції України) ;

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенство права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи ;

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенство права, - підкреслюється в підпункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства .

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим (п. 69).

Суд, забезпечуючи ефективні правові засоби для захисту порушеного права позивача встановив, що він як, член територіальної громади, є належним суб'єктом спірних правовідносин, оскільки згідно Конституції України він є первинний суб'єкт місцевого самоврядування (джерелом державної влади в Україні є народ), має право вирішувати питання щодо своєї спільної, неподільної публічної власності.

Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини законодавчо грунтується на нормах п. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ у справі Петриченко проти України визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на Конституцію України.

Вказана правова позиція Європейського суду з прав людини ще раз підтверджує беззаперечне право позивача на звернення до суду на підставі ст. ст. 5, 8, та 55 Конституції України.

Бути людиною - це відчувати свою відповідальність. Відчувати сором перед убогістю, яка здавалося б, і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутою друзями. Усвідомлювати, що кладучи свою цеглину, і ти допомагаєш будувати світ (А.де Сенк-Екзюпері).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач є належним суб'єктом спірних правовідносин; при прийнятті спірного рішення судом встановлено порушення процедури його прийняття, а відтак, доводи позивача ґрунтуються на приписах Конституції та законів, а заперечення відповідача та третьої особи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської обласної ради № 355-VII "Про обласний бюджет на 2017 рік".

Стягнути з Одеської обласної ради (проспект Шевченко, 4, м. Одеса-32, 65032, код ЄДРПОУ 25042882) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІК НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією 0.0.773874138.1 від 25.05.2017 р. у сумі 640, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.