Ухвала

від 05.07.2017 по справі 808/1031/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2017 рокусправа № 808/1031/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі №808/1031/17

за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Луг

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку, -

в с т а н о в и в:

21 квітня 2017 року о 12 год. 41 хв. Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Науково-виробниче об'єднання Луг , застосованого на підставі рішення виконуючого обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 квітня 2017 року (а.с. 4-7).

В обґрунтування подання заявник зазначив, що під час виходу на проведення перевірки, директором підприємства ОСОБА_1. було відмовлено посадовим особам ГУ ДФС у Запорізькій області у допуску до документів та проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Таким чином, дії уповноваженої особи платника податків свідчать про умисне ігнорування законних вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної позапланової перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в задоволенні подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - відмовлено (а.с. 99-101).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення подання (а.с. 105-106).

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Луг про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника заявника апеляційної скарги, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Луг .

Представник заявника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та зазначив, що рішення про застосування адміністративного арешту майна було прийнято у відповідності до вимог норм чинного законодавства, тому підстави для не підтвердження його обґрунтованості - відсутні.

У судовому засіданні, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДФС у Запорізькій області отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі №757/14486/17-к від 22 березня 2017 року про призначення позапланової перевірки в межах кримінальної справи № 42016000000000345 від 01 лютого 2016 року по ТОВ Науково-виробниче об'єднання Луг , код ЄДРПОУ 33111435.

Судом встановлено, що 14 квітня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято наказ № 960 відповідно до якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Науково-виробниче об'єднання Луг , код за ЄДРПОУ 33111435 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин - суб'єктами господарювання за період з 01 січня 2015 року по 22 травня 2017 року (а.с. 8).

На проведення вказаної перевірки ревізорам виписані направлення № 791 від 14.04.2017 року (а.с. 9).

Під час виходу на проведення перевірки - 14.04.2017 року директор ТОВ Науково-виробниче об'єднання Луг не допустив ревізора до проведення перевірки у зв'язку з тим що, він не розуміє сутності наказу, оскільки не розуміє української мови, герб на всіх пред'явлених документах не відповідає законодавству України в частині відповідності пропорційності, копії наказу завірені не у відповідності з інструкцією до діловодству ДФС та ревізором не пред'явлено посвідчення як посадової особи.

В результаті не допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, податковим органом складено акт від 14 квітня 2017 року №159/08-01-14- 02/33111435 про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с. 10-11).

20 квітня 2017 року виконуючий обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ НВО Луг (а.с. 19)..

У зв'язку з необхідністю підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ НВО Луг податковий орган звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості адміністративного арешту та відмовляючи в задоволенні подання податкового органу суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом порушено вимоги підпункту 81.1 статті 81 ПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1. ст.75 ПК України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити, зокрема, і фактичні перевірки, яка відповідно до п. 80.1 ст.80 ПК України здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.1 та п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

За змістом приписів п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Так, п. 94.1 ст. 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктами 94.3-94.5 ст. 94 ПК України визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6, п. 94.10 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведені приписи ст. 94 ПК України кореспондують положенням Розділів ІІІ та ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №568 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за №1839/24371 (далі - Порядок №568).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів зважує на те, що у ревізора для проведення перевірки було відсутнє службове посвідчення, яке разом з тим не зазначене в направленні на проведенні перевірки і вважає за необхідне зазначити наступне.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що згідно частини 2 пункту 3 наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року № 207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затверджені цим наказом, начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України (а.с. 106).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначений наказ ДФС України не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія направлення на перевірку від 14.04.2017 року №791, зі змісту якого вбачається, що всупереч вимогам підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в ньому не зазначено службове посвідчення осіб, які згідно наказу направлені на перевірку, що в свою чергу, є підставою для не допущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що контролюючий орган, в особі ревізора, при проведенні перевірки в силу пункту 81.1 статті 81 ПК України мав пред'явити саме службове посвідчення встановленого зразка, а саме відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 року №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби , яке також повинно буде зазначено у направленні на перевірку.

Колегія суддів, також зважує на ту обставину, що в даному випадку контролюючий орган застосував адміністративний арешт майна платника податків з метою забезпечення проведення фактичної перевірки ТОВ НВО Луг , а отже, застосування адміністративного арешту майна не відповідає засадам пропорційності в частині дотримання балансу негативних наслідків які матиме платник податків та цілей, на які направлене прийняте рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні подання прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, тому постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 808/1031/17 у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №808/1031/17/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст.. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов