Постанова

від 05.07.2017 по справі 915/1127/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 915/1127/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачаЗозуля А.Ю. (дов. від 21.04.2017 №831/02.02-01-22/02.06/14/17 відповідачаБрацька О.С. (дов. від 01.02.2016 №01/02-16) розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі№915/1127/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомМиколаївської міської ради доПриватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" проприпинення договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" про визнання припиненим договір оренди землі .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 (суддя Коваль Ю.М.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Головей В.М.) позов задоволено повністю. Визнано припиненим договір оренди землі від 29.10.2009 № 7050, укладений між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством "Крим-Ліспромбуд". Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне підприємство "Крим-Ліспромбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій доказів та встановлення обставин, що призвело, на думку скаржника до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.06.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 05 .0 7 .201 7 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.03.2008 № 841 вирішено оформити за Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" право власності на нежитлові будівлі за літ. "А" площею 103,3 м 2 , за літ. "Г" площею 38,5 м 2 , службові будівлі, споруду (футбольне поле) та огорожі, що розташовані по вул. Світанковій, 1-В.

На підставі цього рішення, Миколаївській районній спортивній організації ФОК "Колос" видано свідоцтво від 15.04.2008 про право власності на зазначене майно.

07.05.2008 між Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" та Приватним підприємством "Крим-ліспромбуд" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 571.

Умовами вищевказаного договору передбачено, що відповідач придбав нежитлові будівлі стадіону "Колос", розташовані за адресою: вул. Світанкова, 1-В, м. Миколаїв, а саме: адмін. будівля загальною площею 103,3 кв.м. (літ. "А"); тир загальною площею 38,5 кв.м. (літ. "Г"); сарай (літ. "Б"); вбиральня (літ. "В"); сарай (літ. "Д"); огорожі (№ 1-7); споруди (І, 8-13), Футбольне поле (№14;) - згідно плану земельної ділянки, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 19).

Рішенням Миколаївської міської ради від 01.10.2009 №38/31 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва" вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 13053 кв.м. в оренду за рахунок земель, не наданих у власність або користування, в т.ч.: 215 кв.м. під капітальною забудовою; 364 кв.м. під спорудами; 5861 кв.м. під проходами, проїздами та площадками; 6613 кв.м. під зеленими насадженнями, зарахувавши її до земель комерційного та іншого призначення, для обслуговування стадіону "Колос " по вул. Світанковій, 1-В;

- вирішено передати зазначену земельну ділянку Приватному підприємству "Крим-Ліспромбуд" в оренду на 20 років.

На підставі зазначеного рішення, 29.10.2009 між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством "Крим-Ліспромбуд" було укладено договір оренди землі № 7050.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору Миколаївська міська рада (орендодавець) передала, а Приватне підприємство "Крим-Ліспромбуд" (орендар) прийняло в оплатне користування земельну ділянку для обслуговування стадіону "Колос", що належить орендарю, по вул. Світанковій, 1-В у м. Миколаєві, строком на 20 років з дати державної реєстрації договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1 договору).

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.10.2009 № 040950000945.

Судами встановлено, що прийняття рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 № 38/31 та укладення спірного договору оренди відбулося у зв'язку з набуттям Приватним підприємством "Крим-Ліспромбуд" права власності на споруди стадіону "Колос".

Відповідно до ч . 3 ст . 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами , рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.01.2011 по справі № 15/410/09-НР, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011, позовні вимоги прокурора задоволені у повному обсязі, визнано незаконним рішення Виконкому Миколаївської міської ради від 25.03.2008 № 841 в частині оформлення за Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" права власності на нежитлові будівлі за літ. "А" площею 103,3 м2, за літ. "Г" площею 38,5 м2, службові будівлі, споруду (футбольне поле) та огорожі, що розташовані по вул. Світанковій, 1-В, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2008 № 571, укладений між Приватним підприємством "Крим-ліспромбуд" та Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" .

З викладеного вбачається, що 10.08.2016 право власності Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" на нежитлові будівлі по вул. Світанковій, буд. 1-В в м. Миколаєві було скасовано, про що було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У матеріалах справи наявні документи, а саме: відомості із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими зазначено, що на момент розгляду справи судом першої інстанції власником нежитлових будівель стадіону "Колос" є Миколаївська міська рада (а.с. 32).

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення Миколаївської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" з вимогами про визнання припиненим укладеного між ними договору оренди землі до господарського суду Миколаївської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам суди попередніх інстанцій правомірно вказували про наступне.

Серед відносин найму (оренди), самостійне місце займає договір найму (оренди) земельної ділянки, відносини якого регулюються законом (ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України). Насамперед, такими законами є Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про оренду землі", інші нормативно-правові акти, що прийняти відповідно до зазначених законів, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХIV (з наступними змінами та доповненнями), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із Законом України "Про оренду землі", сторонами цього договору є орендодавець та орендар.

Чинним законодавством передбачено можливість припинення договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вже зазначалось, 29.10.2009 між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством "Крим-Ліспромбуд" був укладений договір оренди землі № 7050.

Відповідно до п. 12.2 вищевказаного договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Частиною 2 п. 12.2 договору передбачено, що дія договору припиняється також в інших випадках, встановлених законом

У частині 1 ст. 31 Закону зазначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Пунктом "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положеннями ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Згідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З вищевказаного вбачається, що при виникненні у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Тобто, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування (оренди).

При цьому, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вже зазначалось, у зв'язку з визнанням незаконним рішення Виконкому Миколаївської міської ради від 25.03.2008 № 841 в частині оформлення за Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" права власності на нежитлові будівлі, службові будівлі, споруду (футбольне поле) та огорожі, що розташовані по вул. Світанковій, 1-В та визнанням недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2008 № 571, що був укладений між Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" та Миколаївською районною спортивною організацією ФОК "Колос" , право власності Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" на нежитлові будівлі по вул. Світанковій, буд. 1-В в м. Миколаєві було скасовано 10.08.2016.

Разом з тим, з матеріалі справи вбачається, що з 03.09.2016 новим власником нежитлових будівель стадіону "Колос", що розташовані за адресою: вул. Світанкова, 1-В, м. Миколаїв, а саме: адмін. будівля загальною площею 103,3 кв.м. (літ. "А"); тир загальною площею 38,5 кв.м. (літ. "Г"); сарай (літ. "Б"); вбиральня (літ. "В"); сарай (літ. "Д"); огорожі (№ 1-7); споруди (І, № 8-13), Футбольне поле (№14), є Миколаївська міська рада (підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що для припинення оскаржуваного договору відсутня будь-яка підстава, яка була б передбачена договором оренди, а трактування положення ст. 31 Закону України "Про оренду землі" є помилковим.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги приписи ст.ст. 7, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 120 Земельного кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди земельної ділянки від 29.10.2009 № 7050 є припиненим, а право користування земельною ділянкою за адресою: м. Миколаїв, вул. Світанкова, 1-В перейшло до набувача будівель стадіону "Колос", а саме - Миколаївській міській раді.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів касаційної інстанції вирішуючи даний спір опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд", адже доводи викладені у скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Крим-Ліспромбуд" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі №915/1127/16 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець