Постанова

від 04.07.2017 по справі 910/14232/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 910/14232/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі№ 910/14232/16 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" доВсеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація продострокове розірвання договору, виселення та стягнення 19866, 56 грн.

за участю представників: позивачаПанкова О.А. - предст., дов. від 20.01.2017 відповідачаНагайченко В.С. - предст., дор. від 01.06.2017 третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова про дострокове розірвання договору, виселення та стягнення 19866,56 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна щодо сплати орендних платежів та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 285, 286 Господарського кодексу України, статей 18, 19, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

11.10.2016 представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 19 866,56 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості та просив суд розірвати договір № 433 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.08.2015; виселити відповідача з займаного об'єкту оренди, передати об'єкт оренди за актом приймання-передачі позивачу; стягнути з відповідача на свою користь 83,04 грн. 3% річних, 544,75 грн. пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що заборгованість з орендних платежів повністю погашена, водночас порушення ним умов договору не містило характеру істотності та не завдало шкоди іншій стороні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 19238,77 грн., розірвано договір № 433 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.08.2015, укладений Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та Всеукраїнським благодійним медичним фондом Академіка О. Шалімова, вирішено виселити Всеукраїнський благодійний медичний фонд Академіка О. Шалімова з нежитлового приміщення загальною площею 125,70 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 34, з передачею за актом прийому-передачі зазначеного приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", стягнуто з Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О. Шалімова на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" 83 грн. 04 коп. 3% річних, 544 грн. 75 коп. пені; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (судді: Руденко М.А. - головуючий, Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Всеукраїнський благодійний медичний фонд Академіка О. Шалімова подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не врахував, що заборгованість з орендних платежів орендар погасив повністю на день прийняття рішення, суд апеляційної інстанції в порушення статі 101 Господарського процесуального кодексу України безпідставно відмовив відповідачу у прийнятті додаткових доказів.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи касаційної скарги.

Позивач у судовому засідання та у відзиві на касаційну скаргу просив судові рішення у справі залишити без змін, зазначаючи про відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 13.08.2015 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (позивач, підприємство-балансоутримувач), Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець) та Всеукраїнський благодійний медичний фонд Академіка О. Шалімова (відповідач, орендар) уклали договір № 433 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого відповідачу надано в користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди) для розміщення благодійної організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності, загальною площею 125,70 кв.м. (1-й поверх) за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 34. За змістом пунктів 3.1., 3.2, 3.5.-3.7 договору орендна плата визначена на підставі пункту 29 таблиці 2 пункту 20 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ 30 грн. 46 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 3839,23 грн; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України; додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.2.3. договору орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Протягом місяця після укладення договору орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт оренди не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства - балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта, у порядку, визначеному законодавством і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копію страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об'єкта був застрахований (пункт 4.2.15. договору).

Строк дії договору встановлено з 13.08.2015 до 12.08.2018.

За актом приймання-передачі від 13.08.2015 об'єкт оренди було передано відповідачу.

Як встановили суди, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, сплату орендних платежів здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день розгляду спору заборгованість відповідача за період з березня по липень 2016 склала 19238,77 грн., а також в порушення умов пункту 4.2.15. договору відповідач не виконав своє зобов'язання стосовно страхування об'єкту оренди. При цьому суд відхилив надану відповідачем копію договору страхування, вказавши, що відповідач не надав оригінал договору, докази сплати страхового платежу за договором та докази направлення копії цих документів позивачу.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору та виселення відповідача, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем істотних умов договору в частині невиконання ним своїх зобовязань з оплати орендних платежів та страхування орендованого майна, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та виселення орендаря зі спірного приміщення. Крім того, суд припинив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, водночас, позовні вимоги про стягнення відсотків річних та пені у зв'язку з простроченням боржника визнані судом обґрунтованими.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції з вказаними вище висновками погодився та зазначив, що порушення орендарем таких істотних умов договору оренди як не внесення орендної плати та страхування об'єкту оренди є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку. Одночасно зазначив, що договір № 201/01/010920151 добровільного страхування майна від 01.09.2015, наданий відповідачем, не може бути прийнятий як доказ виконання пункту 4.2.15 договору оренди, оскільки відповідач не надав оригіналу договору страхування, доказів сплати страхового платежу за договором страхування, доказів надання (відправлення) копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску позивачу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору оренди.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися також приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 Цивільний кодексом України. Згідно з приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Зі змісту вказаних норм вбачається право наймодавця вимагати розірвання договору, а також повернення об'єкта оренди у випадку порушення орендарем умов договору, водночас, правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з укладанням договору № 433 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до якого орендарем є Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, а позивач є підприємством-балансоутримувачем.

Втім, зазначена обставина судами попередніх інстанцій залишена поза увагою, обсяг прав балансоутримувача, у тому числі й щодо звернення з позовом про розірвання договору оренди та виселення, суди не з'ясували, як і не встановили також відповідності допущених відповідачем порушення зобовязань критерію істотності в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України з урахуванням, зокрема, функцій та прав позивача за договором, здійснених відповідачем платежів.

Відтак, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, достеменно дослідити положення укладеного сторонами договору та норми чинного законодавства щодо обсягу прав та повноважень балансоутримувача, та в чому саме і яким чином позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору від 13.08.2015 № 433 та про виселення Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів та обґрунтувань незаконності судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині припинення провадження у справі; порушення судами норм матеріального та процесуального права в цій частині не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/14232/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 скасувати в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору № 433 від 13.08.2015 та про виселення Всеукраїнського благодійного медичного фонду Академіка О.Шалімова.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова