Рішення

від 10.07.2017 по справі 904/6872/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2017 Справа № 904/6872/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (м. Київ)

до Дочірнього підприємства "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 у загальному розмірі 2 756 557 грн. 44 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - головний юрисконсульт (довіреність № 633/15 від 06.11.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима" (далі -відповідач) заборгованість за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 у загальному розмірі 2 756 557 грн. 44 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 2 143 714 грн. 45 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 27.09.2007 по 31.07.2014 в сумі 411 478 грн. 99 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині повернення кредиту, нарахована в період з 15.07.2012 по 22.02.2014 в сумі 144 200 грн. 05 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитом, нарахована в період з 15.07.2012 по 31.07.2014 в сумі 57 163 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 2 756 557 грн. 44 коп. Крім того, позивач зазначає, що наявність вказаної заборгованості встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 у справі № 904/6734/15, яким, зокрема, зобов'язано Дочірнє підприємство "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима" в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_3 визнати в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в розмірі 10 362 097 грн. 25 коп., що складаються з: заборгованості за кредитним договором № 012/02-40/600 від 21.09.2007 в розмірі 7 605 539 грн. 81 коп., з яких: 5 519 245 грн. 07 коп. - основна заборгованість за кредитом, 1 631 149 грн. 06 коп. - сума заборгованості за відсотками, 355 789 грн. 06 коп. - нарахована пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом, 99 356 грн. 62 коп. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків та заборгованості за Кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007, розмір якої становить 2 756 557 грн. 44 коп., з яких: 2 143 714 грн. 45 коп. - основна заборгованість за кредитом, 411 478 грн. 99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 144 200 грн. 05 коп. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості згідно встановленого графіка погашення, 57 163 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків, включивши їх до проміжного ліквідаційного балансу Дочірнього підприємства "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.07.2017.

Листами від 10.07.2017 було запитано справу № 904/6734/15 для огляду у судовому засіданні, а також інформацію щодо набрання законної сили рішенням у даній справі.

Листом від 10.07.2017 справу № 904/6734/15 було надано для огляду у судовому засіданні, а також повідомлено, що рішення суду у вказаній справі не оскаржено та набрало законної сили 09.10.2015.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 38467/17 від 10.07.2017), в якому він, на виконання вимог ухвали суду, просив долучити до матеріалів справи додаткові документи, а також надав додаткові пояснення щодо позовних вимог.

У судове засідання 10.07.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.06.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49006, м. Дніпро, вулиця Чичеріна, будинок 74, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 23.06.2017, було вручено відповідачу 03.07.2017 , що підтверджується поштовим повідомленням № 4903808963080 (№ 4900605096609), яке повернулося до суду з відповідною відміткою.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 23.06.2017 була надіслана сторонам у справі завчасно , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач протягом одного тижня з моменту отримання ухвали суду не подав .

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 10.07.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

У судовому засіданні 10.07.2017 було оглянуто справу № 904/6734/15.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

В С Т А Н О В И В:

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 21.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", правонаступником якого (за протоколом загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009) є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (далі - банк, позивач) та Приватним підприємством "Тоджима" (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 012/02-40/601 (далі - договір, а.с. 13-18), відповідно до умов якого боржнику надаються кредитні кошти в розмірі 3 000 000 грн. 00 коп., на рефінансування заборгованості в "ОТП - ОСОБА_1" та розвиток бізнесу, строком до 20.09.2017 під відсоткову ставку 12% річних на період з 21.09.2007 по 20.03.2008 та 14,5% річних з 21.03.2008 по 20.09.2017 (частина 1 "Базові умови кредитування. Визначення термінів" договору).

У пункті 7.3. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору в повному обсязі.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного кредитного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Так, у пункті 1.7.1. частини 2 кредитного договору сторони визначили, що банк здійснює видачу кредиту боржнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ими заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку. Перший транш надається у термін до 2 місяців з дати укладення договору. Кожний наступний транш надається позичальника за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банком здійснено перерахування кредитних коштів наступним чином:

- 27.09.2007 кредитні кошти в розмірі 1 100 097 грн. 31 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані до ОТП Банку для рефінансування кредитної заборгованості (платіжне доручення № 2 від 27.09.2007) (а.с.42);

- 27.09.2007 кредитні кошти в розмірі 499 902 грн. 69 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 77 від 27.09.2007) (а.с.42);

- 28.11.2007 кредитні кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 9 від 28.11.2007) (а.с.42 на звороті);

- 19.02.2008 кредитні кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 5 від 19.02.2008) (а.с.42 на звороті);

- 25.03.2008 кредитні кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 8 від 25.03.2008) (а.с.43);

- 23.04.2008 кредитні кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 22 від 23.04.2008) (а.с.43);

- 11.06.2008 кредитні кошти в розмірі 200 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку №20635219276190 перераховані на поточний рахунок на розвиток бізнесу (меморіальний ордер № 22 від 11.06.2008) (а.с.43 на звороті).

Всього позичальнику (відповідачу) надані кредитні кошти в загальному розмірі 3 000 000 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.5.1. частини 2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та строки, визначені у графіку погашення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, визначений в договорі.

Згідно із пунктом 1.5.1.1. частини 2 кредитного договору нараховані проценти сплачуються в порядку, передбаченому договором, позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку погашення кредиту та сплати процентів.

Крім того, 02.03.2009 банком та позичальником укладена додаткова угода № 012/02-40/601/1 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 відповідно до якої встановлена фіксована відсоткова ставка в розмірі 14,00% річних, та підписаний новий графік погашення кредиту (а.с.20-21).

24.09.2009 додатковою угодою № 012/02-40/601/2 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 позичальнику була проведена реструктуризація простроченої заборгованості, шляхом капіталізації прострочених відсотків у розмірі 35 394 грн. 99 коп., у зв'язку з чим сума основної заборгованості була збільшена (а.с.22-25).

24.09.2009 між банком та позичальником укладена додаткова угода № 012/02-40/601/3 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007, відповідно до якої боржнику, тимчасово, на період з 01.09.2009 до 28.02.2010 надані кредитні канікули по сплаті щомісячного платежу та встановлено, що фактична заборгованість за сумою кредиту на дату закінчення терміну дії кредитних канікул збільшується на суму, нараховану кредитором на додатковому рахунку. 01.03.2010 основна заборгованість збільшена на суму нарахованих та несплачених, за період кредитних канікул відсотків, а саме на 75 859 грн. 83 коп. (а.с.27-29).

Також, 13.05.2010 між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 012/02-40/601/4 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007, відповідно до якої позичальнику була проведена реструктуризація простроченої заборгованості у розмірі 31 149 грн. 68 коп., шляхом її капіталізації та збільшення на зазначену суму тіла кредиту (а.с.30-33).

14.05.2010 додатковою угодою № 012/02-40/601/5 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 позичальнику, тимчасово, на період з 01.04.2010 по 31.08.2010, надані кредитні канікули по сплаті щомісячного платежу та встановлено, що фактична заборгованість на дату закінчення терміну дії кредитних канікул збільшується на суму нарахованих кредитором на додатковому рахунку відсотків (в разі несплати позичальником протягом дії кредитних канікул по процентам). 30.08.2010 основна заборгованість збільшена на суму нарахованих але не сплачених відсотків, а саме на 40 621 грн. 59 коп. (а.с.34-37).

Таким чином, станом на 31.08.2010 загальний залишок основної заборгованості за кредитом з урахуванням вище зазначених реструктуризацій (капіталізацій прострочених відсотків), становив суму 2 970 168 грн. 45 коп.

В подальшому, 30.09.2010 додатковою угодою № 012/02-40/601/6 до кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 позичальнику, тимчасово, на період з 01.09.2010 до 31.08.2011 надані кредиті канікули по сплаті щомісячних платежів (а.с.38-41).

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов кредитного договору № 012/02-40/601 від 21.09.2007 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 2 756 557 грн. 44 коп. Крім того, позивач зазначає, що наявність вказаної заборгованості встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 у справі № 904/6734/15.

Приймаючи рішення у даній справі, судом також встановлено слідуюче.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 у справі № 904/6734/15 було, зокрема, зобов'язано Дочірнє підприємство "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима" в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_3 визнати в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в розмірі 10 362 097 грн. 25 коп., що складаються з: заборгованості за кредитним договором № 012/02-40/600 від 21.09.2007 в розмірі 7 605 539 грн. 81 коп., з яких: 5 519 245 грн. 07 коп. - основна заборгованість за кредитом, 1 631 149 грн. 06 коп. - сума заборгованості за відсотками, 355 789 грн. 06 коп. - нарахована пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом, 99 356 грн. 62 коп. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків та заборгованості за Кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007, розмір якої становить 2 756 557 грн. 44 коп., з яких: 2 143 714 грн. 45 коп. - основна заборгованість за кредитом, 411 478 грн. 99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 144 200 грн. 05 коп. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості згідно встановленого графіка погашення, 57 163 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків, включивши їх до проміжного ліквідаційного балансу Дочірнього підприємства "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима".

Вказане рішення мотивоване наступним:

- станом на 14.03.2014 залишок основної заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становив суму 2 143 714 грн. 45 коп.;

- за період з 21.09.2007 по 13.03.2014 позичальником здійснена часткова сплата заборгованості за відсотками згідно кредитного договору № 012/02-40/601 в сумі 2 109 862 грн. 30 коп. та станом на 01.08.2014 прострочена заборгованість за відсотками становить 411 478 грн. 99 коп.;

- згідно із пунктом 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно договору. На підставі вказаного пункту договору позичальнику нарахована пеня у розмірі 144 200 грн. 05 коп. - за прострочення погашення основної заборгованості за кредитом, та пеня у розмірі 57 163 грн. 95 коп. - за прострочення погашення нарахованих відсотків;

- відповідно до пункту 1.9.9. кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 012/02-40/601/2 від 24.09.2009, якщо банк вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті (стаття 1.9.), він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань боржника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань боржника вважається таким, що закінчився на 31 календарний день з дня направлення кредитором боржнику відповідного повідомлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителю та вжити інші заходи для стягнення заборгованості боржника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України. Оскільки відповідач систематично порушував умови кредитного договору, і станом на 15.07.2013 ним прострочено сплату платежів за основною заборгованістю за кредитом на суму 22 760 грн. 34 коп., тобто з 30.08.2011 відповідач щомісячно неналежним чином виконував свої зобов'язання з погашення основної заборгованості за кредитом, то позивачем 22.07.2013 надіслано відповідачу повідомлення вимогу за вих. № 140-9-1-00/16-536-1 про дострокове погашення заборгованості, однак вона залишена без задоволення, та відповідно заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не була погашена;

- станом на 01.08.2014 розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 становить 2 756 557 грн. 44 коп., та складалась з: 2 143 714 грн. 45 коп. - основна заборгованість за кредитом, 411 478 грн. 99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 144 200 грн. 05 коп. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості згідно встановленого графіка погашення, 57 163 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків;

- в матеріалах справи міститься рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.05.2015, яким задоволені позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" до громадянина ОСОБА_4, ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима", зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/02-40/601 в загальній сумі 2 648 497 грн. 24 коп.;

- 03.06.2014 ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима" було прийнято рішення №03/06 про припинення підприємства шляхом його ліквідації, а 05.06.2014 воно зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та опубліковано в Бюлетені державної реєстрації № 2094. У зв'язку з цим ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима" було надано кредиторам строк (до 15.08.2014) для звернення до ліквідатора відповідача з метою визнання кредиторських вимог та включення до реєстру кредиторів;

- 11.08.2014 позивач шляхом направлення заяви про визнання грошових вимог кредитора на загальну суму 10 362 097 грн. 25 коп. звернувся до відповідача в особі голови ліквідаційної комісії з вимогою включити його до реєстру кредиторів ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима". Не отримавши відповіді від голови комісії з припинення підприємства відповідача, 09.09.2014 позивач звернувся до нього із запитом про результати розгляду заяви з вимогами. 25.03.2015 позивачем повторно направлено повідомлення - запит за вих. № 140-0-0-00/8/802 відповідачу щодо результату розгляду заяви з вимогами, але не зважаючи на те, що запит був отриманий відповідачем, відповіді на нього позивач не отримав. Отже, позивачем не отримано відповіді від голови ліквідаційної комісії відповідача щодо розгляду заявлених кредиторських вимог; За положеннями ст. 105 ЦК України у разі

- матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача своєчасно, належним чином подавши відповідну заяву про кредиторські вимоги на суму 10 362 097 грн. 25 коп.;

- матеріали справи не містять доказів про включення ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу ДП "Швейна фабрика "Отава" ПП "Тоджима".

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 у справі № 904/6734/15 не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 09.10.2015 (лист господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2017).

В той же час, норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № 904/6734/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Отже, з урахуванням того, що у справі № 904/6734/15 було встановлено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007 у загальному розмірі 2 756 557 грн. 44 коп., яка складається з таких сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 2 143 714 грн. 45 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 27.09.2007 по 31.07.2014 в сумі 411 478 грн. 99 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині повернення кредиту, нарахована в період з 15.07.2012 по 22.02.2014 в сумі 144 200 грн. 05 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитом, нарахована в період з 15.07.2012 по 31.07.2014 в сумі 57 163 грн. 95 коп. - суд не досліджує та не встановлює вказані обставин під час розгляду даної справи.

Приймаючи рішення, судом також враховано, що кредитний договір № 012/02-40/601 від 21.09.2007 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Станом на день прийняття рішення у справі, відповідач є юридичною особою, діяльність якої не припинена, отже у відповідача існує обов'язок відповідати за своїми зобов'язаннями; перебування в стані припинення з 05.06.2014 відповідно до норм чинного законодавства не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошових зобов'язань перед позивачем.

Більше того, факт звернення із даним позовом до суду свідчить про те, що позивачем не лише не виконуються зобов'язання за кредитним договором № 012/02-40/601 від 21.09.2007, а й прийняття рішення у справі № 904/6872/17 не відновило порушених прав позивача та не було ефективним у даному випадку.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 41 348 грн. 36 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Швейна фабрика "Отава" Приватного підприємства "Тоджима" (49006, м. Дніпро, вулиця Чичеріна, будинок 74; ідентифікаційний код 32634178) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом в сумі 2 143 714 грн. 45 коп. , заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 27.09.2007 по 31.07.2014 в сумі 411 478 грн. 99 коп. , пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині повернення кредиту, нарахована в період з 15.07.2012 по 22.02.2014 в сумі 144 200 грн. 05 коп. , пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитом, нарахована в період з 15.07.2012 по 31.07.2014 в сумі 57 163 грн. 95 коп. , витрат по сплаті судового збору у сумі 41 348 грн. 36 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2017

Суддя ОСОБА_5