Рішення

від 03.07.2017 по справі 914/1059/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017р. Справа № 914/1059/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

За позовом: до відповідача: Приватного підприємства «Філін 1» , м.Київ ОСОБА_1 з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» , м.Львів про: стягнення боргу. Ціна позову: 400458,40 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Папроцькій Б.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Філін 1» , м.Київ до відповідача ОСОБА_1 з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» , м.Львів про стягнення боргу. Ціна позову: 400458,40 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

20.06.2017р. за вх. №21806/17 позивач подав лист про долучення документів до матеріалів справи, який суд прийняв та приєднав до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.06.2017р. відкладено розгляд справи на 03.07.2017р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечив, причин незабезпечення не повідомив, вимог ухвали суду у справі не виконав. Станом на 03.07.2017р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження та про відкладення розгляду справи відправлялась відповідачу за адресою його місцезнаходження, яка зазначена у позовній заяві і яка відповідає відомостям у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79000, м.Львів, вул.Садова, 2а, проте поштовим відділенням кореспонденцію суду повернуто з відміткою за закінченням становлення строку зберігання .

А тому, суд, згідно ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представників позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив.

Між Приватним підприємством Філін 1 (далі - Позивач) та ОСОБА_1 з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Елекро" (ТОВ " Катех-Елекро ") (далі - Відповідач) було укладено Договір № 1 від 01 лютого 2010 р. (далі - Договір).

Відповідно до Договору Позивач зобов'язувався організувати та забезпечити охорону об'єкта Відповідача, Виробничі та складські приміщення, адміністративний корпус , що знаходиться за адресою: Київська область, стм. Коцюбинське, провулок Будівельний, 9/11, а Відповідач мав прийняти роботу та провести оплату за надані послуги на умовах, визначених Договором. Приймання наданих послуг підтверджується підписаними ОСОБА_2 виконаних робіт. Місячна вартість наданих послуг визначена сторонами в сумі 209 577,76 грн. на місяць.

Заборгованість відповідача виникла за надані Позивачем послуги за період червень-грудень 2016 року: Акт № 6 від 30.06.2016р.; Акт № 7 від 31.07.2016р.; Акт № 8 від 31.08.2016р.; Акт № 9 від 30.09.2016р.; Акт № 10 від 31.10.2016р.; Акт № 11 від 30.11.2016р. з місячною вартістю наданих послуг в сумі 209 577,76 грн. на місяць та Акт № 12 від 14.12.2016р. за період з 01.12.2016р. по 12.12.2016р. в сумі 83 838,00 грн. на загальну суму 1 341 304,56 грн. Відповідач частково перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Позивача у сумі 190 158,56 грн. за послуги надані в червні 2016 року, що підтверджується банківськими виписками від 29.09.2016 р., від 17.10.2016р.; від 19.10.2016р.; від 21.10.2016р.; 28.10.2016р.; від 11.11.2016р. За вирахуванням оплати за червень 2016 року загальна заборгованість склала 1 151 146,00 грн. (розрахунок: 1 341 304,56 грн. - 190 158,56 грн. = 1 151 146,00 грн.)

З метою позасудового врегулювання спору Позивач направляв Відповідачеві листи в жовтні, листопаді 2016 року (№ 16/5 від 08.10.16, № 16/6 від 24.11.2016 р.) про оплату заборгованості за договором.

Відповідач листом від 09.12.2016 р. № 290 визнав борг посилаючись, що заборгованість виникла через тимчасові фінансові труднощі ТОВ Катех-Електро , які мають вирішитись найближчим часом.

В свою чергу Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією укласти Угоду про погашення заборгованості, що виникла за Договором № 1 від 01.02.2010 року в сумі 1 151 146, 00 грн.

26 грудня 2016 р. Позивач та Відповідач уклали Угоду про погашення заборгованості по Договору № 1 від 01.02.2010 р.(далі - Угода), за яким Відповідач визнав свою заборгованість по Договору станом на 14 грудня 2016 року в розмірі 1 151 146, 00 грн. та зобов'язався сплачувати борг рівними частинами в сумі 115 114,60 грн. щомісячно не пізніше останнього дня місяця згідно до графіку погашення.

Оплата в січні 2017 р. здійснена Відповідачем частково двома платежами по 30 000,00 грн. кожний в сумі 60 000.00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.01.2017 та 27.01.2017 року, копії яких надаються до позову. Борг за січень складає: 55 114,6 грн.. Оплата в наступі місяці не проводилась Відповідачем взагалі. Відповідач не здійснив оплату заборгованості згідно графіку в лютому до 28.02.2017 р., в березні до 31.03.2017 р. та в квітні 2017 року в загальній сумі: 345 343,80 грн. (115114,60 грн. + 115 114,60 грн. + 115 114,60 грн.).

Враховуючи, що в Угоді зазначено графік погашення заборгованості Відповідачем, Позивач вважає, що строк оплати є таким, що настав.

Позивач звернувся до Відповідача з листами № 16/8 від 06.02.2017 р. та № 16/9 від 01.03.2017 р. про погашення заборгованості відповідно до умов Угоди про погашення заборгованості, однак відповіді на вказані листи не отримав.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 400 458,40 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч.2 ст.530 ЦК України).

За правовою природою договір №1 від 01.02.2010р. є договором підряду.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду ода сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

За приписами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи , а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Матеріалами у справі підтверджується, що Позивач виконав умови договору від 01.02.2010р. №1, по організації та забезпеченню охорони об'єкта Відповідача, Виробничі та складські приміщення, адміністративний корпус , що знаходиться за адресою: Київська область, стм. Коцюбинське, провулок Будівельний, 9/11, а Відповідач роботу та зобов'язаний був провести оплату за надані послуги на умовах, визначених Договором.

Місячна вартість наданих послуг визначена сторонами в сумі 209 577,76 грн. на місяць.

Приймання наданих послуг підтверджується підписаними ОСОБА_2 виконаних робіт, а саме за період червень-грудень 2016 року: Акт № 6 від 30.06.2016р.; Акт № 7 від 31.07.2016р.; Акт № 8 від 31.08.2016р.; Акт № 9 від 30.09.2016р.; Акт № 10 від 31.10.2016р.; Акт № 11 від 30.11.2016р. з місячною вартістю наданих послуг в сумі 209 577,76 грн. на місяць та Акт № 12 від 14.12.2016р. за період з 01.12.2016р. по 12.12.2016р. в сумі 83 838,00 грн. на загальну суму 1 341 304,56 грн.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання позивачем умов Договору №1 від 01.02.2010 року.

Відповідач частково перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Позивача у сумі 190 158,56 грн. за послуги надані в червні 2016 року, що підтверджується банківськими виписками від 29.09.2016 р., від 17.10.2016р.; від 19.10.2016р.; від 21.10.2016р.; 28.10.2016р.; від 11.11.2016р. За вирахуванням оплати за червень 2016 року загальна заборгованість склала 1 151 146,00 грн. (розрахунок: 1 341 304,56 грн. - 190 158,56 грн. = 1 151 146,00 грн.).

На звернення позивача листами № 16/5 від 08.10.16, № 16/6 від 24.11.2016 р. про оплату заборгованості за договором, відповідач листом від 09.12.2016 р. № 290 визнав борг посилаючись, що заборгованість виникла через тимчасові фінансові труднощі ТОВ Катех-Електро , які мають вирішитись найближчим часом.

26 грудня 2016 р. Позивач та Відповідач уклали Угоду про погашення заборгованості по Договору № 1 від 01.02.2010 р.(далі - Угода), за яким Відповідач визнав свою заборгованість по Договору станом на 14 грудня 2016 року в розмірі 1 151 146, 00 грн. та зобов'язався сплачувати борг рівними частинами в сумі 115 114,60 грн. щомісячно не пізніше останнього дня місяця згідно до графіку погашення.

Оплата в січні 2017 р. здійснена Відповідачем частково двома платежами по 30 000,00 грн. кожний в сумі 60 000.00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.01.2017 та 27.01.2017 року, копії яких надаються до позову. Борг за січень складає: 55 114,6 грн.. Оплата в наступі місяці не проводилась Відповідачем взагалі. Відповідач не здійснив оплату заборгованості згідно графіку в лютому до 28.02.2017 р., в березні до 31.03.2017 р. та в квітні 2017 року в загальній сумі: 345 343,80 грн. (115114,60 грн. + 115 114,60 грн. + 115 114,60 грн.).

Враховуючи, що в Угоді зазначено графік погашення заборгованості вважається, що строк оплати є таким, що настав.

Проте, як підтверджено матеріалами справи відповідачем заборгованість по договору в повному обсязі не погашена, відтак суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 400458,40 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» (79000, м.Львів, вул.Садова, 2 а; код ЄДРПОУ 20006134) на користь Приватного підприємства Філін 1 (02002, м.Київ, вул.Луначарського, будинок 22-а, кімната 10; код ЄДРПОУ 36240701) 400458,40 грн. основного боргу та 6006,89 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2017 р.

Суддя Кітаєва С.Б.