Рішення

від 03.07.2017 по справі 916/2480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/2480/16

За позовом: Фірми "ASGARD TASIMACILIK VE TIC.LTD.STI"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЛОДЖИСТІКС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАС-УКРАЇНА"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватного підприємства "ВІД СЕРВІС"

2. ОСОБА_1

3. Приватного підприємства "ГРІН КАРГО ШИППІНГ"

про стягнення збитків у розмірі 54813 турецьких лір, що еквівалентно 499723,76 гривень

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Д'яченко Т.Г.

Рога Н.В.

Представники сторін:

від позивача: Молодецький Р.А (за договором)

від відповідача : Передеренко О.В. (за довіреністю)

від ТОВ "АРКАС-УКРАЇНА": не з'явився

від ПП "ВІД сервіс": не з'явився

від ОСОБА_1: не з'явився

від ПП "ГРІН КАРГО ШИППІНГ":не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фірма "ASGARD TASIMACILIK VE TIC.LTD.STI" (надалі - Фірма ASGARD) звернувся до Господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЛОДЖИСТІКС" (ТОВ АДМ) в якої просить стягнути з відповідача я збитки у розмірі 54813 турецьких лір, що еквівалентно 499723,76 гривень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2016 р. позовну заяву (вх. № 2653/16 від 09.09.2016р.) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі її розгляд призначено в засіданні суду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство "ВІД сервіс".

05.10.2016р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 2-5276/16) в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1.

06.10.2016р. розглянувши клопотання позивача, з метою повноти та всебічності розгляду справи, ухвалою суду клопотання позивача було задоволено, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1

24.10.2016р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 25976/16) в якому позивач просить продовжити термін розгляду справи на 15 днів.

09.11.2016р. від позивача надійшли клопотання (вх. № № 2-5918/16, 2-5919/16) в якому він просить суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у відповідача додаткові докази. Зазначене клопотання судом було задоволено.

09.11.2016р. ухвалою суду клопотання позивача від 24.10.2016р. про продовження терміну розгляду справи було задоволено, а також за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "АРКАС-УКРАЇНА".

16.11.2016р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № № 2-6048/16) в якому він просить суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у позивача додаткові докази та надані суду письмові пояснення (вх. № 27954/16) які судом долучені до матеріалів справи.

16.11.2016р. ухвалою суду, за його ініціативою, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено приватне підприємство "ГРІН КАРГО ШИППІНГ".

24.11.2016р. від відповідача надійшло письмові пояснення (вх. № № 28629/16), які судом долучені до матеріалів справи.

24.11.2016р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 28630/16) про призначення справи до колегіального розгляду, яке судом було задоволено ті ухвалою суду справу було призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.11.2016р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Бездоля Ю.С., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.

24.11.2016р. ухвалою суду справу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Бездоля Ю.С., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В. та її розгляд призначено в судовому засіданні.

11.01.2017р. позивачем була подана позовна заява (вх. № 2-135/17) в якій позивачем було змінено підстави позову та оскільки вона відповідає приписам ст..22 ГПК України зазначена заява прийнята судом до розгляду.

16.01.2016р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 826/17), яка судом долучена до матеріалів справи.

23.01.2017р. від третьої особи - ТОВ "АРКАС-УКРАЇНА" надійшло клопотання (вх.№2-406/17) про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

24.01.2017р. за вх.№2-421/17 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності яка судом долучена до матеріалів справи та буде врахована при завершені розгляду справи.

24.01.2017р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№2-422/17) в порядку ст. 38 ГПУ України про витребування у позивача оригіналу договору про надання послуг щодо ведення справи в суді між позивачем та представником позивача для ознайомлення та банківських виписок встановленого зразку про надходження від позивача коштів у сумі 1000 доларів США на рахунок представника позивача та надано суду письмові пояснення (вх. № 1760/17) які судом долучено до матеріалів справи..

24.01.2017р. ухвалою Господарського суду клопотання третій особи було задоволено, термін розгляду справи було продовжено, клопотання позивача та відповідача про витребування документів задоволено частково, судом витребувані у позивача та відповідача додаткові докази.

08.02.2017р. розпорядженням керівника апарата суду № 105 "Щодо призначення повторного

автоматичного розподілу судової справи" приймаючи до уваги перебування судді Бездолі Ю.С. з 07.02.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2480/16.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.02.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.

08.02.2017р. ухвалою суду справу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В. та її розгляд призначено в судовому засіданні.

28.03.2017р. від позивача надійшло клопотання (вх.№2-1728/17) про продовження строку розгляду справи на 15 днів та клопотання (вх. № 7209/17) про витребування у ОСОБА_1 доказів та заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх. 3 7211/17) які долучені судом до матеріалів справи.

28.03.2017р. ухвалою Господарського суду клопотання позивача про продовження строку розгляду справи було задоволено, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

24.04.2017р. розпорядженням керівника апарата суду № 436 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи" приймаючи до уваги перебування головуючого судді Гуляк Г.І. з 13.04.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2480/16.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.02.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В.

27.04.2017р. ухвалою суду справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Д'яченко Т.Г., Рога Н.В. та її розгляд призначено в судовому засіданні.

22.06.2017р. відповідач надав суду письмові пояснення (вх. № 826/17) до заперечень позивача про застосування строків позовної давності, які судом долучена до матеріалів справи.

22.06.2017р. від позивача надійшло клопотання (вх.№2-3404/17) про продовження строку розгляду справи на 15 днів

22.06.2017р. ухвалою Господарського суду клопотання позивача про продовження строку розгляду справи було задоволено, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

Треті особи про час та місце судових засідань повідомлялися судом своєчасно, шляхом направлення ухвал суду на їх юридичну адресу та адресу мешкання, а також що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення повернутими до суду з відміткою про вручення або з відміткою за закінченням терміну зберігання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися, про поважність підстав неявки суд не повідомили.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму №18 від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники прокурора, позивача та відповідача, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, суд встановив:

01.05.2014р. між ТОВ "АДМ Лоджистік" (Експедитор) та гр. ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 1-0514 на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів на території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги замовнику в обсязі, визначеному замовником та погодженому сторонами.

Відповідно до п.2.1. договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником за формою, встановленою в додатку 1 до цього договору, підписаних уповноваженим представником замовника.

Підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожний лист (п.2.3. договору).

Відповідно до п.4.2.4. договору до прав замовника віднесено, змінювати маршрут доставки, кінцевого одержувача та вид транспорту в письмовій формі, узгодив це з експедитором, з відшкодуванням видатків на зміну маршруту, тощо.

01.05.2014р. між експедитором та замовником було підписано заявку № 1 до договору № 1-0514 від 01.05.2014р., відповідно до якої вбачається, що: дата завантаження 20.05.2014р. - 25.05.2014р.; напрямок (маршрут): Стамбул - Одеса, адреса навантаження, вантажовідправник: KUSGOLU MERMER MADEN NAKLIYAT GIDA TEKS SAN. VE TIC LTD. STІ, Анкара, Туреччина; вага: брутто: 27500 кг; кількість місць - 27, тип вантажу - мармур; тип контейнеру - 1х20; номер контейнеру ARKU2265186; печатки на кордоні - за усною згодою; адреса розмитнення - за вказівкою замовника; дата доставки вантажу - 30.05.2014р.; особливі умови - за усною згодою, тощо.

15.05.2014р. на виконання замовлення на купівлю 04real2014 Фірмою KUSGOLU MERMER MADEN NAKLIYAT GIDA TEKS SAN. VE TIC LTD. STL (Туреччина, Ізмір) було оформлено проформу-рахунок (т.с.1, а.с.20,21) в якій, зокрема було визначено наступне: вантажоотримувач товару:"Реал Стоун" ОСОБА_1 (Україна, м. Харків), назва та загальна кількість товару, загальною вартістю 13899,58 Дол. США, визначено - один контейнер. Дата доставки встановлена - через два тижні після підтвердження проформи -рахунка. Визначено умови поставки - ФОБ Ізмір, умови оплати - 3000 дол. США передплати, а оплата залишку після завантаження, вказані банківські реквізити Фірми KUSGOLU.

20.05.2014р. Фірмою KUSGOLU було оформлено пакувальний лист в якому вантажоотримувачем зазначено "Реал Стоун" ОСОБА_1, перелічено продукцію розміри, вагу, тару та зазначено загальна кількість ящиків - 27 загальною масою 27580 кг. Крім того в пакувальному листі визначено порт відправлення - Ізмір, остаточне призначення - Україна (т.с.1, а.с.28-30).

22.05.2014р. Фірмою KUSGOLU на адресу Реал Стоун" ОСОБА_1 на зазначений товар було виставлено рахунок-фактуру Серія:А № 101159 (т.с.1, а.с.24,25).

23.05.2014р. на вищенаведений товар митним управлінням м. Ізмір було оформлено митну експортну декларацію, в якій, окрім відомостей про вантаж, визначено: відправником - Фірму KUSGOLU, отримувачем - "Реал Стоун" ОСОБА_1, умови поставки - ФОП Ізмір, назва транспортного засобу - ARKAS ROSELINE A.

27.05.2014р. між Фірмою KUSGOLU (відправник) та Фірмою ASGARD (перевізник) було укладено договір морського перевезення вантажу - 27 ящиків із плитами травертину, на підтвердження чого перевізником відправнику було видано коносамент (домашній) № 14/05/300/01290-0002293 у кількості трьох оригіналів.

У коносаменті, зокрема було зазначено вантажовідправником - Фірму KUSGOLU (Хоназ/Денізлі/Туреччина); вантажоотримувачем - "Реал Стоун" ОСОБА_1 (Україна, м. Харків); в розділі "сторона яку повідомляють" зазначено дивись пункт 20 (який в коносаменті відсутній); морське судно - ROSELINE A; рейс №WBS019Е14; 20 футовий сухий контейнер № ARKU/226518/6 із 27 ящиками вагою брутто - 27420 кг, заявлено що у контейнері містяться плити із травертину; визначено, що фрахт та збори підлягають сплаті/підлягають стягненню - ТОВ "АДМ Лоджистік"; умови поставки - ФОБ; місце та дата видачі коносаменту - Стамбул, 27.05.2014р. Коносамент підписано Фірмою ASGARD (т.с. 1, а.с.16,17).

Також, 27.05.2014р. між Фірмою ASGARD (відправник) та Фірмою "ARKAS CONTEAINER TRANSPORT S.A." (перевізник) було укладено договір морського перевезення вантажу - 27 ящиків із плитами травертину, на підтвердження чого перевізником було в електронному вигляді оформлено коносамент (для комбінованих перевезень або перевезень з порту в порт) № ARKIZM/0000063944 у кількості 0 оригіналів.

У цьому коносаменті, зокрема, було зазначено вантажовідправником - Фірму ASGARD (Стамбул/Туреччина); вантажоотримувачем - ТОВ "АДМ Лоджистік" (Україна, Одеська обл.,Іванівка); сторону яку потрібно повідомити - ТОВ "АДМ Лоджистік" (Україна, Одеська обл.,Іванівка); морське судно - ROSELINE A; рейс № WBS019Е14; порт відправлення - Ізмір/Туреччина; порт розвантаження: Одеса; 20 футовий сухий контейнер № ARKU2265186 (тара:2185) із 27 ящиками вагою брутто - 27420 кг, заявлено що у контейнері містяться плити із травертину; визначено, що фрахт та збори підлягають сплаті/підлягають стягненню - ТОВ "АДМ Лоджистік"; умови поставки - ФОБ; місце та дата видачі коносаменту - Ізмір, 27.05.2014р. Коносамент підписано від імені агента. Будь-яких обмежень щодо розпорядження вантажем коносамент не містить (т.с. 1, а.с.18,19,37, 184).

05.05.2014р. ПП "ВІД СЕРВІС" за вих. № 5-07 видало довіреність (т.с.1, а.с.39, 186) відповідно до якої уповноважило ПП "ГРІН КАРГО ШИППІНГ" отримувати вантажі, які прибувають в його адресу до порту Одеса у контейнерах та відправляти їх по розпорядженню ПП "ВІД СЕРВІС", здійснювати всі пов'язані з цим транспортно-експедиційні операції, здійснювати з транспортними та інш. Організаціями грошові розрахунки по оплаті транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання та інш. перевіряти стан відправляє мого та отриманого вантажу та оформлювати всі потрібні документи.

30.05.2014р. за № 599 ПП "ГРІН КАРГО ШИППІНГ" на ім'я директора ТОВ "Аркас-Україна" надало гарантійного листа (т.с.1, а.с.40, 187), в якому зазначила, що приймає до перевезення 20 футовий контейнер № ARKU2265186 в справному стані для транспортування з Одеського морського порту в адресу отримувача та гарантувала виконання певних умов.

Окрім того, 30.05.2014р. ПП "ГРІН КАРГО ШИППІНГ" уклало з ТДВ "Страхова компанія "Фідель СК" договір № 18696-СО страхування відповідальності перед третіми особами (т.с.1, а.с.41,42, 188), за яким застрахувало свою відповідальність перед ТОВ "Аркас-Україна" щодо можливих збитків у зв'язку із пошкодженням контейнеру № ARKU2265186 (20)DV та оформило та видало наряд № 201 на отримання та вивезення з території Одеського морського порту вантажу, який прибув в адресу ТОВ "АДМ Лоджистік" (т.с.1, а.с.36, 183).

30.05.2014р. між ТОВ "Аркас-Україна" (виконавець) та агент судноплавної компанії "ARKAS CONTEAINER TASIMACILIK S.A." та ПП "ГРІН КАРГО ШИППІНГ" (замовник) було підписано акт виконаних робіт (т.с.1, а.с. 190), за яким виконавець підтвердив, що судноплавна контейнерна лінія "ARKAS CONTEAINER TASIMACILIK S.A." у рамках договору надання послуг № 121002 від 01.10.2012р. надала замовнику послуги, які він прийняв та повністю сплатив.

02.06.2014р. ТОВ "АДМ Лоджистік" за вих. № 14-06 видало довіреність(т.с.1, а.с.38, 185), в якій було зазначено, що отримувачем вантажу прибулого по коносаменту ARKIZM/0000063944 /14/050300/01290-0002293 в контейнері № ARKU2265186 на т/х "ROSELINE A" 31.05.2014р. є компанія ПП "ВІД СЕРВІС".

31.10.2015р. Фірма KUSGOLU звернулася до 5-го господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) із позовною заявою до Фірми ASGARD з приводу стягнення з останньої 10802,38 дол. США в турецьких лірах разом із відсотками компенсації за затримку з 25.06.2014р. вартості несплаченого переданого відповідачу вантажу.

10.12.2015 р. рішенням господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) № 015/1039 (т.с.1, а.с.43-49) стягнуто з Фірми ASGARD на користь Фірми KUSGOLU 10802,38 дол. США в турецьких лірах за курсом обміну валют на день фактичної оплати із застосуванням найвищої процентної ставки та визначено, що проценти будуть нараховуватися з 25.06.2014 p., з моменту невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно зі ст.4/а Закону № 3095. Також цим рішенням стягнуто з Фірми ASGARD судові витрати.

Як вбачається з тексту вказаного рішення суду, ця справа "є справою про стягнення боргу, що стосується відповідальності, яка виникає з того, що перевізник здійснив перевезення адресату товару, що є предметом перевезення, без інструкцій відправника вантажу/експортера та без пред'явлення документа на оплату". Підставою для стягнення з Фірми ASGARD 10802,38 дол. США збитків, які дорівнюють вартості неоплаченого товару, стала, зокрема, те що перевізник (Фірмою ASGARD) здійснив перевезення адресату товару, що є предметом перевезення, без інструкцій відправника вантажу (експортера) та без пред'явлення документа на оплату (т.с.1, а.с.47).

На виконання рішення господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) від 10.12.2015 р. Фірмою ASGARD було сплачено кошти у розмірі 46500,00 турецьких лір (т.с.1, а.с.51), які є збитками, завданими Позивачу неправомірними діями Відповідача. Також Позивачем було сплачено 8313 турецьких лір судових витрат, пов'язаних із участю у вказаній вище господарській справі.

Як зазначає позивач, неправомірні дії відповідача, які полягали у розпорядженні вантажем без його повної оплати клієнтом відповідача та без отримання згоди вантажовідправника на видачу вантажу, спричинили позивачу майнову шкоду, яку в порядку регресу слід стягнути з відповідача.

Саме це й зумовило звернення позивача до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до приписів ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому правовий статус іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де створено (інкорпоровано) юридичну особу. Правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору. Правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб'єкта і видані компетентними органами цієї країни (п.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Правовий статус позивача підтверджується доданими до позовної заяви копіями апостильованих реєстраційних (установчих) документів Фірми ASGARD TASIMACILIK VE TIC. LTD. STL.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У відповідності до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Підставою до заявлених позовних вимог позивач - Фірма ASGARD, визначив отримання ним збитків у зв'язку із незаконними діями відповідача щодо розпорядження вантажем без належного дозволу позивача та вантажовідправника - Фірми KUSGOLU.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме рішення господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) № 015/1039 від 10.12.2015 р. з Фірми ASGARD стягнуто на користь Фірми KUSGOLU 10802,38 дол. США в турецьких лірах за курсом обміну валют на день фактичної оплати із застосуванням найвищої процентної ставки та визначено, що проценти будуть нараховуватися з 25.06.2014 p., з моменту невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно зі ст.4/а Закону № 3095. Також цим рішенням стягнуто з Фірми ASGARD судові витрати.

Як вбачається з тексту вказаного рішення суду, підставою для стягнення з Фірми ASGARD 10802,38 дол. США збитків, які дорівнюють вартості неоплаченого товару, стало, зокрема, те що перевізник (Фірма ASGARD) здійснив перевезення адресату товару, що є предметом перевезення, без інструкцій відправника вантажу (експортера) та без пред'явлення документа на оплату, за наявністю у вантажовідправника - Фірми KUSGOLU трьох оригіналів іменних коносаментів, що були видані Фірмою ASGARD на підтвердження укладеного договору перевезення між Фірмою KUSGOLU та Фірмою ASGARD.

На виконання рішення господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) від 10.12.2015 р. Фірмою ASGARD було сплачено кошти у розмірі 46500,00 турецьких лір що дорівнює 10802,38 дол. США за курсом обміну валют на день фактичної оплати із застосуванням найвищої процентної ставки, які як зазначає позивач є його є збитками, завданими йому неправомірними діями Відповідача.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд, дослідивши матеріали справи та докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 54 813 турецьких лір, що еквівалентно 499 732,76 грн грн. дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ) коносамент та інші письмові докази підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу.

Стаття 135 КТМ визначає, що правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

Відповідно до ст.7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

31.03.78 р. було прийнято "Про морське перевезення вантажів 1978 року", яка вступила в силу 01.11.92 р. Україна не ратифікувала цю конвенцію, але застосування її положень є усталеним у сфері морських перевезень.

Відповідно до ст.1 Конвенції ООН "Про морське перевезення вантажів 1978 року" застосовуються такі терміни:

Перевізник - означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу;

Фактичний перевізник - означає будь-яку особу, якої перевізником доручено здійснення перевезення вантажу або частини вантажу, та включає будь-яку іншу особу, котрій доручено здійснення перевезення;

Вантажовідправник - будь-яка особа, якою або від імені якої, або від особи якої укладений договір морського перевезення з перевізником, або будь-яка особа, якою або від імені якої,або від особи якої вантаж фактично здається перевізнику у зв'язку із договором морського перевезення;

Вантажоотримувач - означає особу, яка уповноважена на отримання вантажу.

Коносамент - означає документ, якій підтверджує договір морського перевезення и прийом або навантаження вантажу перевізником та у відповідності з яким перевізник зобов'язується здати вантаж проти цього документу. Вказівка в документі про те, що вантаж повинен бути зданий наказу пойменованої особи або наказу, або пред'явнику, представляє собою таке зобов'язання.

Відповідно до ст.2 зазначеної Конвенції її положення застосовуються до всіх договорів морського перевезення між двома різними державами, зокрема: a) порт навантаження, передбачений в договорі морського перевезення, знаходиться в одної з домовляючихся держав, або b) порт розвантаження передбачений в договорі морського перевезення, знаходиться в одної з домовляючихся держав, або d) коносамент або інший документ, який підтверджує договір морського перевезення, виданий в одної з домовляючихся держав, або e) коносамент або інший документ, що підтверджує договір морського перевезення передбачає, що договір повинен регулюватися положеннями цієї Конвенції або законодавством будь-якої держави, яке вводе його в дію, тощо..

Положення цієї Конвенції застосовуються незалежно від національної належності судна, перевізника, фактичного перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувач або будь-якої іншої зацікавленої особи.

Як встановлено судом, в спірних правовідносинах, які є предметом розгляду цієї справи, Фірма KUSGOLU (Туреччина) є вантажовідправником, Фірма ASGARD (Туреччина) - перевізником, Фірмою "ARKAS CONTEAINER TRANSPORT S.A." (Туреччина) - фактичним перевізником, а ТОВ "АДМ ЛОДЖИСТІК" - вантажоотримувачем.

Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України. Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довготермінові договори про організацію морських перевезень.

Частина 1 ст.133 КТМ України визначає, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

За приписами ст.134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Як встановлено судом, між Фірма KUSGOLU (Туреччина) та Фірма ASGARD (Туреччина) було укладено договір морського перевезення, що підтверджується рішенням господарського суду першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) № 015/1039 від 10.12.2015 р. та виданими перевізником вантажовідправнику трьома оригіналами домашнього коносаменту домашнього коносаменту № 14/03/300/01290/0002293 від 27.05.2014 року в яких в якості вантажовідправника було зазначено Фірму KUSGOLU (Туреччина), а в якості вантажоотримувач - ОСОБА_1 (Україна). Всі три оригінала коносаменту перевізник передав вантажовідправнику.

Відповідно до ч.1 ст.309 ГК України лише вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

Проте, всупереч наведеним приписам законодавства, при оформленні договору морського перевезення між перевізником (Фірмою ASGARD (Туреччина) та фактичним перевізником (Фірмою "ARKAS CONTEAINER TRANSPORT S.A." (Туреччина) всупереч умовам договору морського перевезення, укладеного між Фірма KUSGOLU (Туреччина) та Фірма ASGARD (Туреччина), саме позивачем було змінено назву вантажовідправника ( з Фірма KUSGOLU на Фірму ASGARD) та назву вантажоотримувача (з гр. ОСОБА_1 на ТОВ "АДМ ЛОДЖИСТІК") що підтверджується коносаментом

Відповідно до ст.135 КТМ України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Стаття 138 КТМ України встановлює, вантаж видається в порту призначення: 1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом; 3) за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента.

Положення ст.162 КТМ свідчать про те, що видача вантажу в порту має відбуватись за пред'явленням коносаменту. Також положення абз.2 ч.19 ІНКОТЕРМС 2000 вказують на те, що лише факт володіння коносаментом вимагається для одержання товарів від перевізника в місці призначення і це особливо ускладнює його заміну будь-якими іншими електронними засобами зв'язку.

Як встановлено судом, 27.05.2014р. Фірмою "ARKAS CONTEAINER TRANSPORT S.A." оформлено іменний коносамент (для комбінованих перевезень або перевезень з порту в порт) №ARKIZM/0000063944 у кількості 0 оригіналів, в якому вантажовідправником було зазначено Фірму ASGARD, а вантажоотримувачем - ТОВ "АДМ ЛОДЖИСТІК". Будь-яких обмежень щодо розпорядження вантажоотримувачем вантажем коносамент не містить.

За приписами ч.2 ст.310 ГК України одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Оскільки оформлений у вищенаведеному перевезенні іменний коносамент № ARKIZM/0000063944 від 27.05.2014р. не містить жодних застережень щодо отримання вантажу,відповідач мав всі законні права на його отримання від перевізника.

Положення ст.909 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначають договір перевезення вантажу, як договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 ст.909 ЦК України також зазначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною другою статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Стаття 920 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно до ст.226 ГК України, зокрема, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на час виникнення спірних правовідносин не існувало жодних договірних правовідносин, а саме груба помилка, недобросовісна поведінка позивача, щодо безпідставної зміни у іменний коносамент № ARKIZM/0000063944 від 27.05.2014р. відомостей про вантажовідправника та вантажоотримувача, невнесення в цій коносамент застереження щодо видачі вантажу без підтвердження його повної оплати зумовили настання негативних наслідків для позивача у вигляді стягнення з нього вартості вантажу за рішенням першої інстанції м. Ізмір (Туреччина) на користь реального вантажовідправника Фірми KUSGOLU (Туреччина).

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

З урахуванням наведеного судом не приймаються в якості належних та допустимих доказів посилання позивача на порушення відповідачем господарських зобов'язань, оскільки ним у встановленому законом порядку взагалі не наведено існування будь-яких договірних зобов'язань відповідача, що унеможливлює ствердження позивача про порушення зобов'язань і наявність вини відповідача у заподіянні шкоди.

Також судом не приймаються в якості належних доказів посилання позивача на електронне листування, оскільки позивачем не наведено суду доказів, що саме із відповідачем відбувалося таке електронне листування, та взагалі, що таке електронне листування взагалі було. Окрім того, відповідно до абз.5 ст.1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", передбачено, обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. А згідно із ст. 6 згаданого Закону ля ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Окрім того, позивачем не надано суду оригінали електронного листування, якими відповідно до ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" вважаються електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Інші докази, надані позивачем в обґрунтування заявленого позову не спростовують висновків, до яких дійшов суд у цієї справі.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку що у задоволені позову Фірми "ASGARD TASIMACILIK VE TIC.LTD.STI" слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 10 липня 2017 р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді Д'яченко Т.Г.

Рога Н.В.