Рішення

від 10.07.2017 по справі 904/1809/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2017 Справа № 904/1809/17

За позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Анлі", м. Дніпро

про стягнення 68 727,85 грн.

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Судді: Воронько В.Д.

Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_5, представник за довіреністю № 733 від 05.04.2017

від відповідача: Циганок Р.О., адвокат, представник за договором про надання правової допомоги № 8 від 10.05.2017

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) з вимогами про стягнення 68 727,85 грн., з яких: 51 293,00 грн. - сума основного боргу, 12 701,00 грн. - штрафні санкції, 2 810,85 грн. - пеня, 1 923,00 грн. - вартість додаткової послуги з оформлення книжки МДП (ТІR).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1808-16/01 від 18.08.2016, в частині розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 порушено провадження у справі № 904/1809/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 11.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 відкладено розгляд справи на 24.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 продовжено строк розгляду спору до 10.05.2017 включно; відкладено судове засідання на 10.05.2017.

03.05.2017 на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшов розрахунок заборгованості станом на 28.04.2017, відповідно до якого пеня, за період з 16.09.2016 по 28.04.2017, складає 4 464,60 грн. Враховуючи, що заява про уточнення позовних вимог не була подана позивачем (в зв'язку з наданням уточнених розрахунків), суд розглядає позовні вимоги в первісно заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 призначено колегіальний розгляд справи, передано матеріали справи для визначення складу колегії.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.05.2017 визначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Воронько В.Д., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 прийнято справу № 904/1809/17 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Воронько В.Д., Фещенко Ю.В.; призначено розгляд справи на 23.05.2017; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "АНЛІ" (далі - третя особа).

23.05.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 відкладено розгляд справи на 10.07.2017.

02.06.2017 та 27.06.2017 на запит суду від Волинської митниці ДФС надійшли відповідь з витребуваною судом інформацією.

03.07.2017 до суду від позивача надійшли:

- письмові пояснення,

- уточнена позовна заява станом на 10.07.2017.

Колегія суддів не приймає до уваги вищевказану уточнену позовну заяву, оскільки ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Колегія судів звертає увагу на той факт, що позивачем не було направлено на адресу відповідача та третьої особи вищевказану заяву, яку суд розцінює, як заяву про збільшення розміру позовних вимог, тому суд розглядає позовні вимоги в первісно заявленому розмірі.

10.07.2017 повноважний представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та подані документи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, експедитор) укладено договір № 1808-16/01 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого експедитор, діючи в інтересах та за рахунок третьої сторони (замовника), наймає перевізника для перевезення автомобільним транспортом заявленого експедитором вантажу в пункт призначення, а експедитор оплачує послуги перевізника із коштів отриманих від замовника на погоджених умовах.

Відповідно до п. 2.3 Договору, конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку чи електронною поштою.

Ціна за даним Договором встановлюється у гривнях (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.4 Договору встановлено порядок та строк оплати - 7-10 днів з надання експедитору оригіналів документів (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт, СМR/ТТН).

Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригінала або ксерокопії СМR з печатками про отримання вантажу і оригіналів рахунків, податкових накладних, акту виконаних робіт (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору експедитор оплачує перевізнику наднормативні простої транспортного засобу, які виникли з вини експедитора в дорозі або на місцях навантаження - розвантаження з розрахунку 400 грн. на території України і країн СНГ 800 грн. та території Європи і інших країн за кожну повну добу наднормативного простою, якщо інше не обумовлено в поданій заявці.

За приписами п. 6.3 Договору, у разі прострочення платежу винна в простроченні сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Експедитор несе відповідальність за осіб, залучених до виконання даного договору, в розмірі і на умовах, передбачених діючим законодавством, як за свої власні (п. 6.4 Договору).

Договір, додатки до договору або інші документи підписані та передані по факсу, мають однакову з оригіналом силу (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору, відповідно до заявки на перевезення від 18.08.2016, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, а саме плитки керамічної 8 тон 8 палет маршрутом 12540 Villarreal (Castellon), Spain - ПП "АНЛІ" (Замовник), вартість яких складає 1 800 євро.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов своєї заявки та Договору не здійснив оплату за надані позивачем послуги, а саме не сплатив 1 800 євро, що за курсом станом на 19.08.2016 складає 51 293,00 грн., в результаті чого у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 51 293,00 грн.

Крім того, на підставі пунктів 6.1, 6.3 Договору позивачем були нараховані штрафні санкції за сім днів наднормативного простою транспортного засобу у розмірі 2 800,00 грн., пеню у розмірі 2 810,85 грн. Також позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 9 901,00 грн. за затримку доставки вантажу, що сумісно перевозився з обумовленим Договором вантажем, та вартість додаткової послуги оформлення книжки МДП (TIR) у розмірі 1 923,00 грн.

За твердженням позивача, з метою досудового врегулювання спору він звернувся до відповідача з претензією щодо оплати за надані послуги, однак відповіді від відповідача не отримав, оплата за надані послуги не здійснена, що є причиною виникнення спору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 51 293,00 грн., штрафні санкції у розмірі 12 701,00 грн., пеню у розмірі 2 810,85 грн., вартість додаткової послуги за оформлення книжки МДП (ТІR) у розмірі 1 923,00 грн., а всього 68 727,85 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

По-перше, посилаючись на положення ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, відповідач стверджує, що укладені між сторонами Договір та заявка не відповідають вимогам, що ставляться до правочинів, у зв'язку з чим вони є недійсними.

По-друге, відповідач зазначає, що відповідно до умов заявки позивач зобов'язався поставити вантаж третій особі, однак станом на 23.05.2016 вантаж не був поставлений, що свідчить про невиконання позивачем умов перевезення.

По-третє, відповідач вказує на відсутність підстав для оплати послуг позивача з огляду на невиконання останнім умови оплати - надання акту виконаних робіт, рахунку на оплату, CMR після розмитнення, оригіналу заявки з печаткою перевізника та інших документів, визначених заявкою.

У письмових поясненнях від 03.07.2017 позивач зазначив, що передбачений Договором товар не доставлений у м. Дніпро та не отриманий ПП "АНЛІ", оскільки після перевірки товар був розміщений на складі Волинської митниці ДФС.

Посилаючись на здійснення ним доставки товару на територію України, виконання зобов'язань за умовами Договору, позивач вважає, що він має законні підстави відповідно до п. 4.4 Договору на оплату своїх послуг та простоїв на Волинській митниці ДФС.

Позивач також вказує на те, що в заявці від 18.08.2016 на транспортування вантажу в міжміському сполученні до Договору відповідач в переліку необхідних документів зазначив CMR TIR, інші учасники збірного вантажу таких умов не висували. Згідно з умовами перевезення вантажів відповідно до процедури МДП, якщо хоча б на один вантаж у складі збірного оформлюється книжка МДП, вона підлягає оформленню на весь вантаж, що знаходиться в автомобілі. З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 1923,00 грн. за додаткову послугу оформлення книжки МДП.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9 901,00 грн. за затримку поставки вантажу ФОП ОСОБА_7 позивач зазначає, що вантаж останнього перевозився тим самим автомобільним транспортом, що й вантаж, передбачений Договором. У зв'язку з затримкою вантажу на митниці протягом 7 днів, за твердженням позивача, ФОП ОСОБА_7 виставив претензію та нарахував штрафні санкції у розмірі 9 901,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.

За умовами п. 4.5 Договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або копії CMR з печатками про отримання вантажу і оригіналів рахунків, податкових накладних, акту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.4 Договору порядок та строк оплати 7-10 днів з надання експедитору оригіналів документів (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт, СМR/ТТН).

Доказів отримання відповідачем передбачених пунктом 4.5 Договору документів позивач до суду не надав.

Отже, позивач не довів суду, що строк оплати за Договором перевезення є таким, що настав за умовами п. 4.4 Договору (7-10 днів з надання експедитору зазначених документів), а у позивача виникло право вимагати від відповідача оплати надання послуг.

Крім того, за умовами заявки від 18.08.2016 на транспортування вантажу в міжміському сполученні до договору № 1808-16/01 від 18.08.2016 місцем розвантаження вантажу є адреса третьої особи: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 11.

Натомість, факт поставки вантажу на адресу ПП "АНЛІ" спростовується інформацією, наданою Волинською митницею ДФС у листах № 2170/10/03-70-61 від 19.05.2017 та №2707/10/03-70-61 від 13.06.2017, згідно з якою 07.09.2016 товар здано на склад Волинської митниці ДФС.

Колегія суддів також бере до уваги те, що позивач у своїх поясненнях за вих. № 65 від 27.06.2017 та третя особа у своїх поясненнях від 10.07.2017 підтвердили той факт, що товар не був доставлений, та досі знаходиться на митному складі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі прострочення платежу винна в простроченні сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.3 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 810,85 грн.

Оскільки позивачем не доведено настання строку оплати відповідно до пункту 4.4 Договору, пеня за прострочення здійснення оплати, передбачена п. 6.3 Договору, не нараховується та не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.1 Договору експедитор оплачує перевізнику наднормативні простої транспортного засобу, які виникли з вини експедитора в дорозі або на місцях навантаження - розвантаження з розрахунку 400 грн. на території України і країн СНГ 800 грн. та території Європи і інших країн за кожну повну добу наднормативного простою, якщо інше не обумовлено в поданій заявці.

Позивач, посилаючись на пункт 6.1 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 2 800,00 грн за наднормативний простій транспортного засобу, який виник, як вважає позивач, з вини експедитора.

Натомість, Волинська митниця ДФС у листах № 8400/03-70-20-02 від 13.09.2016, №2170/10/03-70-61 від 19.05.2017 та № 2707/10/03-70-61 від 13.06.2017 повідомила, що митний контроль та митне оформлення вантажного автомобіля НОМЕР_1 з напівпричепом "SCHMITZ", р.н. НОМЕР_2, що належить фірмі-перевізнику "Melkonyan Arkady", під керуванням громадянина України ОСОБА_8, проводились з 07 години 24 хвилин 29.08.2016 по 14 годину 48 хвилин 07.09.2016.

Під час проведення митного контролю було встановлено, що громадянин України ОСОБА_9, керівник приватного підприємства "АНЛІ", через водія, громадянина України ОСОБА_8, вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару "керамічна плитка" та "зразки керамічної плитки", загальною вагою брутто 7 862 кілограмів на загальну суму 7 649,84 євро, що за курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 склало загальну суму 219 737,22 грн. з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості митної вартості даного товару.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 24.04.2017 у справі №163/425/17 встановлено наявність в діях ОСОБА_9, керівника приватного підприємства "АНЛІ", ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.483 Митного кодексу України, а саме: вчинення дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України товару керамічна плитка та зразки керамічної плитки , загальною вагою брутто 7 862 кілограмів на загальну суму 7 649, 84 євро, що за курсом Національного банку України станом на 29.08.2016 склало загальну суму 219 737,22 грн., з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості даного товару.

Частинами 3, 4 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальному проваджені або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.

Отже, вищевикладене спростовує доводи позивача про те, що наднормативний простій транспортного засобу виник з вини експедитора, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій з відповідача у розмірі 2 800,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 9901,00 грн. за затримку поставки вантажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, що сумісно перевозився з обумовленим Договором вантажем, а також вартості додаткової послуги за оформлення книжки МДП (ТІR) у розмірі 1 923,00 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки умовами Договору не передбачено нарахування та стягнення зазначених штрафних санкцій та вартості вказаної додаткової послуги.

Крім того, заявлені штрафні санкції у розмірі 9 901,00 грн. за затримку поставки вантажу ФОП ОСОБА_7 не є додатковими витратами в розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено, що відповідач допустив господарське правопорушення, а також не надано суду доказів сплати цих витрат позивачем на користь ФОП ОСОБА_7

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.07.2017

Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко В.Д. Воронько Ю.В. Фещенко